Поет-пісняр Вадим Крищенко: “Я не розумію багатства…”
У Житомирському літературному музеї відкрили експозицію, присвячену творчості поета-пісняра, народного артиста України, киянина Вадима Крищенка. У цьому місті колись мешкала сім’я Крищенків.
Творчий доробок Вадима Дмитровича – тридцять поетичних збірок і триста пісень, чимало з яких стали ніби народними, вони шалено популярні. Отож, коли чуємо: «Хай щастить вам, люди добрі…», «Наливаймо, браття, кришталеві чаші, щоб шаблі не брали…», то думаємо, що ці твори дійшли до нас здавна. Насправді у них є автор – Вадим Крищенко.
Подія у Житомирі стала приводом для того, щоб відкрити журналістський блокнот і згадати інтерв’ю з блискучим майстром слова. Отож роздуми поета Вадима Крищенка:
– …Колись мені один розумний чоловік сказав, що питання не в кількості написаних пісень. Якщо у тебе три чи чотири пісні «перелетять», то вважай, що ти відбувся як пісняр. Думаю, що одна «перелетіла» точно, це – «Наливаймо, браття, кришталеві чаші». Може «перелетіти» ще пісня «Родина», «До маминих очей». Вже понад 29 років тримається пісня «Хай щастить вам, люди добрі…». Але є нові пісні, наприклад, несподівано популярною стала пісня «Вишенька-черешенька», яку виконує квартет «Гетьман».
– У вас є такі слова: «Я під київське небо, як на сповідь, іду». Можливо, багатьом чиновникам, які при великих посадах, треба прийти під це київське небо, на своєрідну сповідь. Як вважаєте?
– Вони не прийдуть. Попри все, Київ – це як місце для очищення. Київ має сили на оновлення. Якби не підтримка киян, Майдану гідності не було б. Киянам треба низько вклонитися. Шкода, що деякі верховоди не зрозуміли, що ці люди вийшли на Майдан, щоб жити краще, щоб просвітлення настало. Я от згадую повоєнні роки: панувала страшенна розруха, але була й віра, що завтра настане кращий день. А тут – перший Майдан, другий… І потім приходить зневіра…
Я не розумію багатства. Не маю машини, дачі, у мене – маленька двокімнатна квартира, невеликий офіс, і мені більше не треба. А от душі моїй треба багато.
– Ви не написали жодної пісні російською?
– Не написав. Примушували, заманювали більшими гонорарами. Серед моїх виконавців є співаки, що ніколи не співали російською: Оксана Білозір, Павло Дворський.
– У вас є вірш «Бандерівець». Ви – не запеклий націоналіст, але ж вірш такий написали.
– Бандерівці – це борці за Україну, вони йшли на загибель за Україну, і це було для них святе. І якщо ми будемо такі, як бандерівці, то врятуємо Україну.
– У шлягері «Наливаймо, браття, кришталеві чаші…» мало би бути продовження ще одного куплету. Бо так у первісному варіанті пісні. Але цього не чуємо. Чому?
– Продовження таке: «…Козаку не треба срібла, ані злата, лиш би Україна не була катами на хресті розіп’ята». Цей рядок не увійшов у пісню, бо в ті часи, коли її написав, це було неможливо. Я потім хотів його «притулити», але він не прижився. Уже не сприймається.
Світлана КОВАЛЬОВА, Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото Миколи ПАЛІТРИ
