Роман Дронюк: “Нам треба відродити український гумор” (+відео, аудіо)

Серед артистів, які виступали на травневому концерті «Сміхожар шоу» у столиці, був і знаменитий Вуйко Місь, тобто Роман Дронюк з Городенки Івано-Франківської області, засновник тамтешнього театру «Сучасник», поет, письменник-новеліст, автор гумористичних творів. Кореспонденти «Українського репортера» мали нагоду розпитати пана Романа, з яким настроєм він приїхав до Києва. Звичайно, не обійшлося і без жартівливих запитань, згадуючи гумористичні притрафунки Вуйка Міся, який «житє видів». В такому ж стилі були й деякі відповіді.

Під час нашого спілкування у вестибюлі палацу культури КПІ несподівано стався притрафунок ( як, буває, і трапляється з Вуйком Місем) – раптова музика почала «глушити» наші голоси. Тому вибачаємося за прикрий форс-мажор.

-Вітаємо у столиці, пане Романе. Ви, певно, з Городенки приїхали на мотоблоці. На цьому транспорті ви їздите по всіх усюдах – і на весілля, і на дискотеки, і на рибалку, і на полювання…

– Мотоблок дорогою до Києва зламався – на ньому доїхав лише до Житомира. Далі – пішки.

Яким напутнім словом проводжала вас «пані Ганя» (дружина Вуйка Міся. – Ред.)?

-Казала, аби справувався і був чемним, аби знову щось не витворив.

На якусь нагороду розраховуєте у Києві?

-Аби тільки дали – беру всі нагороди.

-Якщо не секрет, що читатимете зі сцени? Про який притрафунок?

– Буду розказувати, як Вуйко Місь лікувався – проходив рентген.

Цікаво, звідки узявся цей персонаж – Вуйко Місь, чому обрали для гуморесок саме такий образ?

– У селах багато є «вуйків Місів», у нашому наприклад. Це типово для українців.

– А вас впізнають у рідній Городенці? Вуйко Місь є популярним?

-Впізнають усі, навіть пси.

Ви очолюєте театр, самі ж і пишете твори, читаєте зі сцени. Вуйко Місь – це надовго? Чи, може,з’явиться інший, новий образ – конкурент вуйка?

– Вуйко Місь – вічний образ. Він розповідає про все, що відбувається з нашими селянами. І теми ці є вічними. Ось театр поставив виставу «Вуйко Місь» за моїми творами.

– Майже кожен притрафунок вуйка пов’з аний з його кумом. Чого варті хоча б пригоди вуйка і кума у Франції, куди вони поїхали на заробітки. А насправді у вас кум є, пане Романе?

– Є, але він непитущий, як і я.

-І як ставиться до вашого гумору?

-А він також є гумористом.

-До речі, яким вам бачиться сьогодні український гумор?

– Прагне ставати на ноги, сильно підніматися, але російськомовне «забиває» все. Тому хотілося б відродити саме український гумор.

-Ви пишете на прикарпатському діалекті…

-Це – покутський діалект. З Покуття.

– Діалекти збагачують мову, привносять місцевий колорит. Не боїтеся, що в центральних, східних областях можуть цього не зрозуміти?

-Найбільше моїх книжок розкупила центральна Україна, Київщина, Одещина і навіть ті східні регіони, де ведуться бойові дії. Так що, діалект не є перешкодою. У нас так говорять в селі, мої батьки в тому числі. Я так говорю. Це – жива мова.

Вуйко Місь і головний редактор “Українського репортера” Леонід Фросевич.

– У вас – велика родина. А як близькі ставляться до вашого гумору?

-Нормально, підтримують.

-Як ви вважаєте, Україні бракує доброзичливих жартів?

-Так, і саме щирого, простого гумору, який доносить до людей правду про наше село, про наші біди, про сьогодення. Якщо задуматися про цей гумор, то у ньому відкривається не тільки сміх, але і деякий плач крізь сміх.

– Ви також пишете і серйозні речі – новели, вірші. Дехто порівнює вас з письменником Василем Стефаником, говорячи, що ви також «пишете серцем». Як поєднуються у вашій творчості жартівливе і трагічне?

-Пишу або до сліз смішне, або до сліз трагічне. Середини в мене нема.

Журналістка “Українського репортера” Світлана Ковальова також є шанувальницею творчості Романа Дронюка.

– Трагізм українського села проходить наскрізно у ваших творах. Болить?

-Болить. Інакше не писав би. Звідси, від серця, ця біль.

– За декілька хвилин вас покличуть на сцену. Ви знову повертаєтеся до Вуйка Міся? Скажіть, будь ласка, а тачівка (качалка) є у вашій оселі? Адже саме нею пані Ганя «виховує» свого чоловіка.

-Тачівка є у кожній хаті. Без неї не буде вареників. Кожна газдиня повинна мати тачівку: одну – для тіста, іншу – для чоловіка.

– А ваша газдиня?

– Я справуюся, це Вуйко Місь хуліганить. А я – чемний.

– Дякуємо за бесіду. Нових вам книжок! Щоб Вуйко Місь завжди був оптимістом.

Розмову вели Леонід Фросевич, Світлана Ковальова

Слухайте і дивіться Вуйка Міся на його ЮТУБ-каналі

Like

Леонід Фросевич

Головний редактор “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *