Художниця Марина Соченко показала, якою є наша Україна (+відео)
В Деснянському районі столиці, в Муніципальній галереї мистецтв завершилася виставка дивовижних робіт знаної художниці Марини Соченко. Кияни, гості міста мали змогу побачити 87 творів, створених мисткинею протягом тридцятирічної творчої діяльності.
Тут – і портрети майданівців, і лицарів Небесної Сотні, і воїнів-добровольців, і великих провідників нації, і сюжети з української дійсності…
Відео:
Загалом у творчому доробку Марини Соченко – 45 персональних виставок, вона була учасницею більш ніж 50 міжнародних та всеукраїнських виставок. І вже 20 років викладає в Національній Академії образотворчих мистецтв і архітектури, Заслужений діяч мистецтв України, членкиня Національної спілки художників України.
Її творчість базується на глибокій національній традиції, патріотизмі. Художниця поєднує високий професіоналізм з активною громадянською позицією. Під час Революції Гідності перебувала в гущавині подій, писала картини, так би мовити, у вогні.
До речі, у складі високомобільної групи центру морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України Марина Соченко була й на фронті – написала 65 портретів героїв, захисників України.
На жаль, жоден телеканал не показав репортаж з цієї виставки, і на радіо не було чути. Ні один міністерський чиновник не переступив поріг цієї виставкової зали. Ні один урядовець не побачив експозиції. А ще ж недавно усі вони вшановували пам’ять Героїв Небесної Сотні.
Багато хто з чиновників залюбки біжить на різні телевізійні ток-шоу. Авжеж. Це ж величезна аудиторія побачить розмірковування діяча. І нехай це усього лишень балачки, але ж – на тевізії! А на виставках немає ані мікрофона, ані мільйонної аудиторії. От якби перша особа завітала на виставку, то й армія урядовців була б поруч…
Тому коли іноді наші державні мужі заявляють, як вони “потужно” опікуються розвитком культури, національного надбання, як усіляко підтримують мистецтво, то хочеться вигукнути: не брешіть!
У них є все: нафаршировані державні мерседеси, величезні зарплати, добротні службові кабінети з усім начинням, солідні кошти в готівці «під подушкою»…
Знаєте, чого у них немає? Вони не живуть одним життям зі своїм народом. Наприклад, їм було глибоко чхати на те, що торік до 100-річчя з дня проголошення УНР у Києві, у виставкових залах Центрального будинку художника відкрилася Восьма всеукраїнська бієнале мистецтва історичного жанру “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”, яку організував відомий художник Олександр Мельник зі своїми однодумцями.
Експозиція була присвячена 100-річчю проголошення незалежності Української Народної Республіки. “Український репортер” розповідав про подію тут
Це була бієнале про те, якою є Україна крізь віки… Наша свята правда. І про гетьманів, і про достойників УНР, і про те, чому ми сумуємо, радіємо, плачемо, проклинаємо катів, сподіваємося на квітуче життя, за що воюємо і чому змушені шукати кращу долю за морями-океанами…
Виставковим комітетом було відібрано для експонування близько трьохсот творів історичного жанру ста вісімдесяти митців з усіх регіонів України. Представлено також по одному автору з Болгарії та Польщі.
На превеликий жаль, з боку держави ми побачили повне ігнорування цієї масштабної експозиції (як і в історії з виставкою Марини Соченко). Нуль уваги! Навіть на гривню не підтримала держава цю подвижницьку роботу.
Але ж є указ Президента №17/2016 «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років». І в цьому документі є гарні слова про «організацію тематичних інформаційних, навчально-виховних, культурно-мистецьких, інших заходів у навчальних закладах та закладах культури, спрямованих на донесення інформації про події Української революції 1917 – 1921 років, виховання патріотизму та підвищення у громадян, передусім учнівської та студентської молоді, інтересу до історії України…”
Ну й що? Ви у Києві бачили бодай один банер про культурно-мистецькі виставки? Агов, пане мер Кличко… Де ваші гуманітарні служби й департаменти?
Агов, пане гуманітарний віце-прем’єр В’ячеславе Кириленко з Уряду!
Агов, пане міністре культури Євген Нищук! У чому полягає підтримка вашого відомства? Навіть на офіційне відкриття бієнале не прийшли ані чиновники, ані депутати, ані ті, хто покликаний «заточувати» нашу ідеологічну, інформаційну зброю у війні з Московією. Сплять?
Утім, може й краще, що «їх тут не стояло»… Зате у виставкових залах щодня побувало багато справжніх українців, тих, хто приходить «на свято душі», кому – болить, хто справді хоче реальних змін в Україні, хто мріє про квітучу Неньку…
«Бачу справи твої, людино!» – згадується майданівське гасло художника Олександра Мельника.
Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото “Українського репортера”
