Паливо для армії. Грані гучної справи про корупцію

Ця гучна справа досі в полі зору. Нагадаємо офіційне повідомлення: «Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура викрили корупційну схему з розтрати державних коштів у сумі понад 149 мільйонів гривень під час закупівлі палива для Міністерства оборони України. 11 жовтня 2017 року детективи Бюро під процесуальним керівництвом прокурорів САП здійснили низку обшуків – за підозрою у причетності до злочину затримали заступника міністра оборони України та директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів міністерства».

Нині розібратися українцеві, як кажуть, з холодною головою, у багатьох так званих корупційних скандалів доволі складно. Але заради об’єктивності й без підігрувань суспільним настроям таки варто пошукати зерна істини… Проаналізуймо деякі аспекти цього «паливного скандалу» в МО.

Спираючись на висновки державних аудиторів, прокурори САП та очільники НАБУ однозначно вирішили: ТОВ «Трейд Коммодіті» вибороло цей контракт, застосовуючи підступну технологію. Буцімто в компанії і не збиралися продавати нафтопродукти за переможними низькими цінами, а хотіли через поетапне укладення додаткових угод вийти на максимально можливі у цій вигідній співпраці прибутки.

Звісно, говорячи в публічному полі про збитковість згаданої технології щодо державної скарбниці, слідчі заявили: оборудку прокрутили за згоди уповноважених представників оборонного відомства.

І навіть оголосили обсяг збитку – майже 150 мільйонів гривень. Напевно, не варто переказувати обвинувальні спічі, яких до цього часу із вуст правоохоронців, політиків, експертів і навіть стомлених від очікувань реальних результатів антикорупційного наступу громадян, було досхочу. Не маю на меті оббілювати і фігурантів справи – борони мене Боже від ролі медіа-адвоката, хоча багато моїх колег стали медіа-прокурорами, і що гірше – медіа-суддями… Я хочу, щоб читач вивчив ті аргументи, яких в інформаційному просторі недостатньо. Отже, читаємо з «холодною головою»…
Зрозуміло, автору в його розвідці довелося використовувати інсайдерську інформацію, яка допомогла з’ясувати, як усе це «паливо» раптом загорілося.

Як починалася «паливна справа»

Свого часу один із контролюючих органів проводив перевірку держзакупівель, здійснених Міноборони у 2015-му і за 10 місяців минулого року. Результатом ревізії став акт, народжений 1 лютого 2017-го. Там ідеться про низку виявлених порушень. Зокрема, деякі позиції стосувалися і закупок ПММ – укладення додаткових угод, що призводило до здорожчання продукції, яку постачали для військових потреб. Профільні фахівці оборонного відомства вивчили звіт аудиторів й одразу скерували їм вмотивовані спростування щодо значної частини «побачених» недоліків.

Але аудитори чомусь уперто не сприймали цілком обґрунтованих аргументів військових. Причому жоден з них не знайшов відображення в акті перевірки. Незрозуміло тільки, навіщо тоді брали пояснення в юристів, фінансистів, фахівців із паливно-мастильних матеріалів, профільних керівників? Вони всі дивувалися такій дивній тактиці. Для тих людей та ревізія не була дебютною, і в них є, з чим порівняти. Приміром, понад 4 місяці тривала непроста робота із Рахунковою палатою – вони теж ставили «незручні» запитання, інколи з опали доходячи до якихось висновків. Навіть відбувалися принципові спори. Але ж сторонам таки вдалося вийти на збалансоване, об’єктивне відображення ситуації, де зафіксовано і добрячу порцію критики, з якою Міноборони теж несолодко.

…Це був перший дзвіночок, що свідчив: остаточний висновок ревізії, ймовірно, є «домашньою» заготовкою її організаторів, і думка тих, кого перевіряють, уже не є цікавою. У твердженнях аудиторів, немов у класних SMM-текстах, рефреном повторювалися формулювання-вердикти «безпідставне», «необґрунтоване», «збитки»… А кому потрібен швидкий і гучний показник у супроводі галасливої інформаційної кампанії, схожої більше на огульну обструкцію, аніж на об’єктивне розслідування, багато хто вже здогадується.

Довідаємося, а на чому ж будувалися аргументи МОУ? По-перше, це відомство у визначений спосіб реалізувало право, означене Законом України «Про публічні закупівлі», задля повного й безумовного забезпечення військ ПММ і недопущення зриву цього процесу. Можливо, перевіряльники не відали, що в країні вирує ще той «форс-мажор» – агресія окупанта на сході укупі зі спробами недругів України розхитати ситуацію всередині держави й заморозити підтримку її партнерів на Заході. По-друге, очевидно, що Міноборони щоразу вивчало ринкову кон’юнктуру, коли у відповідь на коливання цін у бік збільшення «Трейд Коммодіті» вимушено зверталося із пропозицією укласти угоди, додаткові до основної, і адекватно скоригувати ціну поставок.

Наразі лунають звинувачення, що сторони господарських відносин керувалися «неправильними» даними і джерелами щодо цінових коливань на ринку ПММ у період дії угод. Але ще під час перевірки аудиторам дали чітко зрозуміти: військове міністерство у взаєминах із цим ТОВ керувалося документами Торгово-промислової палати України і ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», які офіційно підтвердили фактичні тренди у динаміці цін на ринку ПММ.

Жодного іншого документа, який би показував інші графіки, окрім показаного Торгово-промисловою палатою та Держзовнішінформом, не існує. Ці дані не визнані нечинними чи сфальсифікованими.

Проте саме згаданий вище акт і став підґрунтям розслідування. Ті самі твердження та фрази, що були у висновках аудиторів, тепер фігурують у заявах САП і НАБУ.

Боротьба за честь мундира

Навіть поверхневий аналіз прокурорських закидів викликає багато запитань до них. Приміром, щось не доберу, які в директора профільного департаменту Міноборони полковника Володимира Гулевича були підстави ставити під сумнів справжність (у САП і НАБУ, напевно, вони є) офіційних документів Торгово-промислової палати, Держзовнішінформу? А якщо і так, то чому не відкрито провадження щодо посадовців Держзовнішінформу, Торгово-промислової палати, чому не притягають і їх до відповідальності? Може, і вони «увійшли у змову» із представниками ТОВ «Трейд Коммодіті»?..

Якби Міноборони відмовилося б підвищувати ціну на ПММ, компанія-постачальник, не розриваючи договору, просто припинила б поставку решти продукції. Це неодмінно призвело б до зриву забезпечення військ по 14 угодах. У стані паливного «голоду» потенційно опинялися б частини, які виконували важливі завдання на передовій. Звісно, якби відомство відмовилося від послуг згаданого постачальника, виникла б тривала судова тяганина, треба було б знову оголошувати тендерний конкурс, а це час – найдорожче, що є на війні.

Зупинка договорів не компенсувала б браку поставок палива, який виникав унаслідок розриву договірних відносин – це однозначно. І кого б тоді винуватили, якби, не дай Боже, не було б чим заправляти бронетехніку, автівки і генератори? Хто став би до стовпа ганьби? Чому суспільство, деякі журналісти й політики бояться визнати, що вони свідомо йдуть на поводі очікуваних українцями звісток про викриття корупціонерів? Шукати казнокрадів треба, давно час, але чи в такий спосіб, граючи на нервах, настроях. Видається, деякі борці з корупцією дбають лише про хвилинний ефект.

Напевно, час іще раз нагадати: закон не забороняє укладення подібних додаткових договорів (ст.36 ЗУ «Про публічні закупівлі»). Більше того, чимало фахівців зазначають, що вони – єдина можливість урятувати ситуацію і врахувати інтереси усіх сторін договірних відносин. Це ж очевидно! Так чи ні, шановні «борці»? Але дехто з них забуває, що якість продукції і найнижча ціна – визначальні критерії перемоги на відкритих торгах для того, хто бажає виконувати держзамовлення. Також закон не вимагає, щоб компанія – переможець тендеру мала 20–30-річну історію, а її офісом був хмарочос зі сталі й бетону. Зрештою, «скандальне» ТОВ таки поставило для МОУ весь задекларований обсяг продукції…

Примітно, що до початку цієї «паливної перевірки» в Міноборони України не було прецеденту, щоб воно в суді оскаржувало висновки перевіряючих. Проте за честь мундира це відомство у тій ситуації почало боротися ще задовго до «раптового» викриття у жовтні 2017-го, а не після нього, як дехто зараз наполягає у ЗМІ. Іще 7 квітня Міноборони організувало позовну роботу, спрямовану на спростування висновків Держаудитслужби. У правовій державі таке оскарження – прийнятний, правильний крок. Відповідний позов скерували до аудиторської служби 29 травня, а вже 31 травня суд узяв його до роботи, призначивши початок розгляду чомусь… аж на 7 грудня. Представники Міноборони клопотали про прискорення розгляду, але Феміда мовчала і відреагувала лише, коли до неї із таким же проханням звернулося ТОВ «Трейд Коммодіті». Відтак, слухання у справі мають початися 9 листопада в Окружному адмінсуді України.

Обсяги поставок стають ласим шматком

Процес держзакупівель напрочуд мобільний, і там виникає багато е цілинна. Приміром, жоден нормативний акт не визначає, які саме документи підтверджують коливання ринкових цін. Вичерпного переліку не існує. Також кількості додаткових угод закон не обмежує. Може бути і кілька десятків. Щоразу ціну можна піднімати аж на 10%! То, може, притягнути до відповідальності тих, хто цю норму придумав? Причому прогалини в законі призводять до неоднакового трактування подібних ситуацій, створюючи передумови для появи «паливних» скандалів. І неоднозначність, коли правоохоронні органи можуть вільно обирати тактику реагування на такі ситуації – втручатися, закривати очі або просто шантажувати потенційною відповідальністю певний суб’єкт, потребує правового врегулювання.

Схожа ситуація могла трапитися практично з будь-яким нафтотрейдером, оскільки вони не перебувають поза ринковим процесом. Змови всередині ринку теж не може бути, оскільки серед трейдерів панує жорстка конкуренція. Тому такі обсяги поставок стають ласим шматком, який хочеться спробувати, а в кращому разі з’їсти повністю. Тому за подібні контракти відбуваються справжні комерційні війни. І не побачити ознак бізнес-конфлікту з метою виведення певного гравця з ринку й надання преференцій іншому, мабуть, неможливо…

Геннадій КАРПЮК

Фото на головній: заступник міністра оборони України, Ігор Павловський 

На цю тему “Український репортер” писав тут:

Заступника міністра оборони, якого підозрюють у корупції, відправили під домашній арешт

 

Редакція

Редакція “Українського репортера”