Сорок монологів про війну і смерть, про війну та кохання

«На перехрестях любові та війни» – так назвали цікаву творчу зустріч із відомою білоруською та українською письменницею, журналісткою з Прилук Лілією Бондаревич-Черненко, яка відбулася в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського. Шанувальників таланту пані Лілії зібралося багато – зала була повнісінькою, а з Прилук на цю зустріч приїхали аж 12 людей! Зокрема, меценати її роману про російсько-українську війну на Донбасі «Прощена неділя», який уже викликав значний резонанс в Україні та за кордоном.

Переконливо і проникливо виступали голова Прилуцької районної ради Василь Малик, відомий благодійник Артем Рожко, український боєць Сергій Цибенко, котрий мужньо захищає Україну від окупантів.

Також у залі щиро підтримував письменницю оплесками меценат Микола Марусенко. А ще ця книжка побачила світ (українською та російською мовами) завдяки таким небайдужим людям, справжнім патріотам нашої Вітчизни, як Олександр Мороз та Олександр Вержиховський.

Це – показово, що стільки серйозних і дуже заклопотаних людей разом опікуються книжкою, наголошуючи на її унікальності. Тому творча зустріч дійсно стала подією!

Вів імпрезу директор Чернігівського літературно-меморіального музею М. Коцюбинського, учасник війни, правнук класика Ігор Коцюбинський. Він пригадав, що перша презентація Лілії Бондаревич-Черненко у Чернігові (це була книга «Зона грає блюз») відбулася саме в Музеї М. Коцюбинського, а вів її незабутній Юлій Коцюбинський. Тоді Юлій Романович подарував авторці букет із саду Великого Сонцепоклонника і високо оцінив її творчість. Тепер Ігор Коцюбинський, котрий пройшов крізь пекло війни, відзначив вражаючі спогади бійців у романі «Прощена неділя». Взагалі, жахлива війна показала, хто є хто… Звичайні робітники, інженери, вчителі та хлібороби самовіддано боронять Україну. Адже насправді тут немає дилеми – захищати чи ні… Ми повинні боротися за свою свободу! І водночас саме зараз пишеться історія нинішньої війни, й у перших лавах цих літописців – наша білоруска Лілія Бондаревич.

Нині пані Лілія – вже знана письменниця, авторка 15 книжок, член Національних спілок письменників України та Білорусі. Лауреат багатьох міжнародних і національних премій в Україні, Білорусі та Росії (власне, вона й пише трьома мовами). І в її серці тепер дві Батьківщини – Білорусь, де вона народилася, й Україна, яка стала її домівкою. До речі, на цю зустріч завітала голова Чернігівського товариства білорусів «Сябри» Галина Ворожбит, яка щиро пишається своєю талановитою землячкою.

Сергій Дзюба, президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, заступник головного редактора газети «Деснянська правда», який редагував «Прощену неділю» та інші книжки письменниці, урочисто вручив їй міжнародну патріотичну медаль Івана Мазепи за визначну літературну діяльність, наголосивши, що Лілія Бондаревич-Черненко – це дійсно видатна авторка, якою ми повинні справедливо пишатися.

Нагороду вручає Сергій Дзюба

«Я вже прочитав усі видані книжки про російсько-українську війну, але ця – найкраща, – підкреслив Сергій Дзюба. – Дехто порівнює творчість нашої прилучанки з антивоєнними книжками Світлани Алексієвич – нобелівської лауреатки, білоруски, що народилася в Україні. Як на мене, Лілія Бондаревич – значно цікавіша та обдарованіша. У неї – свій неповторний стиль, і вона так сильно й водночас проникливо, по-жіночому, пише про найсуттєвіше, і це вже просто неможливо забути.

Сорок монологів про війну і смерть, про війну та кохання. Про час, зневіру, сподівання. Про любов до Батьківщини… Сорок монологів людей, різних за віком, професією, поглядами, характерами… Про перший рік війни на Донбасі… У кожного з героїв – своя доля, але вона тісно пов’язана з подіями, які відбувалися в нашій країні протягом оцих останніх років – з Революцією Гідності та з війною на сході. Поліфонічний хор голосів складає мозаїчну картину України початку XXI століття.

Палітра всіх цих літературних текстів – насичена, різнобарвна. Інколи – трагічна й жорстока. Інколи – лагідна, зворушлива. Але – чесна, правдива. Зібрані письменницею свідчення учасників цих непростих подій – документальна оповідь про істинні обставини реальної картини життя та образне, художнє відтворення думок, почуттів, настроїв і надій людського серця. Саме з доль звичайних людей і складається доля країни».

Талант і справжнє подвижництво Лілії Бондаревич відзначили колеги-письменники Дмитро Іванов, Ганна Арсенич-Баран, Віталій Леус та багато інших учасників хвилюючої зустрічі. Нікого не залишили байдужими кадри фільму «Рейд» (про війну на Донбасі) та патріотичні українські пісні.

Авторка також читала чудові вірші зі своєї книжки «Медитації», звучали й уривки з її «Ігумені», в яких нерозривно переплелися любов, надія та віра. Люди в залі слухали, буквально затамувавши подих. ЇЇ слова «годинник мій іде інакше…» – справді про Лілію, яка просто не може жити напівлюбов’ю та напівтворчістю. Вона поспішає закарбувати неймовірні емоції, сни та несподівані зустрічі, що продовжують життя…

Чудова імпреза, незабутня. Немов подорожника приклали до грудей, і стало легше дихати. Добре, що у нас є Лілія Бондаревич! І Музей Михайла Коцюбинського, де відбуваються такі дивовижно теплі зустрічі. Добре, що у нас є Україна!

Сергій Квітницький

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

two + 7 =