Ярина Левицька: «Поїздка на фронт – це дотик до справжнього життя, до війни» (+відео)
Засновниця та президентка благодійної організації «Ukrainian Spirit by Yaryna Levytska» Ярина Левицька за два дні відвідала з благодійною «Місією на Схід» 14 військових бригад та підрозділів. Разом з нею у цій поїздці були капелани Ігор Мельниченко та Михайло Ліска.
Про свої враження пані Ярина написала у Фейсбуку. Прочитавши її зворушливий допис, ми вкотре переконалися, що нашу країну захищають найкращі, цвіт нації. Шляхетні, мужні воїни.
«За два дні — 1800 кілометрів. З капеланами Ігорем Мельниченком та Михайлом Ліскою по дорогах та бездоріжжю. 14 бригад та підрозділів. Зустрічі з тими, хто кожної миті стоїть між життям і смертю. Наші… Такі поїздки неможливо назвати просто місією чи “волонтерством”. Це — дотик до справжнього життя. До війни. До солдатських душ, які щодня віддають себе без залишку заради нашого завтра. І коли ти приїжджаєш до них — тебе охоплює відчуття, ніби ти летиш. Бо можеш хоч трохи підтримати. Бо ти не просто «співпереживаєш» — ти дієш», – пише пані Ярина.
Вона з великою теплотою та душевним трепетом розповідає про довгоочікувану зустріч з братом:
«Для мене так важливо було побачити брата – Олександра Левицького. Моя третя поїздка – і нарешті я його обійняла. Мого брата. Мого рідного. Живого. З очима, в яких усе. Ці очі… втомлені, але такі глибокі. І такі рідні. І квіточка в його руках від Лейлочки (донька Ярини. –Ред.), зроблена нею самою для нього. Тільки зараз розумію, що це було так мало, ці обійми на хвильку. Бо далі знову — на нуль. Прийшов із нуля — і знову туди. Як же так?
І коли повертаєшся назад, у буденність, у своє життя — стає важко дихати. Бо тут — все інше. Там – без гарантій, без завтра.
Вони живуть тим, що мають там і зараз. І їхнє колись натхнення, завзятість, посмішки — вже стали обов’язком. Голос у них змінився. Там менше надії, більше втоми. І ця втома передається. Передається і мені до болю. Бо вона справжня.
Але я щаслива…Щаслива, що побачила його. Що побула там. Що встигла. Але чомусь серце… серце не тут. Воно десь між Лиманом і Словʼянськом, у пилюці, між бліндажами. Бо хлопці знову не відпочили. Знову пішли. Бо нема коли. Нема коли відпочивати.
І гірчить ця правда. Але правда ця — про силу. Про незламність. Про наших. Про мого рідного «Розтяжку».
І знову ми не можемо зневірюватися, не маємо права бути слабкими. Адже ми потрібні їм. Як і вони нам… безмежно».
На світлині на головній сторінці: Ярина та Олександр Левицькі.
Фото із Фейсбук-сторінки Ярини Левицької.
Читайте також інтерв’ю з Яриною Левицькою:
Ярина Левицька: «Роблю все від мене залежне, аби наша перемога настала найшвидше» (+відео, фото)
Відео:
