Вся Україна сьогодні гартується в бою – міністр оборони Резніков
Україна сьогодні гартується в бою. Після 39 днів відсічі повномасштабній російській інтервенції багато з нас з полегшенням сприймають добрі новини.
Російські окупанти зазнали поразки під Києвом. Перший бій за столицю українські захисники і захисниці виграли.
Київщину звільнено від ворога. Він також відступає на Чернігівщині та Сумщині, щоб перегрупувати сили і змінити напрямок ударів.
Це – беззаперечне свідчення, що плани Кремля зламано.
Водночас наші серця сповнені болю за сотнями мирних громадян, які були по-звірячому закатовані російськими солдатами.
Тільки у Бучі кількість загиблих вже більша, ніж у Вуковарі.
Постріли в потилицю жінкам і чоловікам зі зв’язаними руками – це абсолютна нелюдськість. Ці вбивства не сприймаються як частина війни. Навіть складно їх кваліфікувати як тероризм чи злочин.
Це – сутність, природа тих скажених катів, які увірвалися на нашу землю. Востаннє таке робили есесівці.
Це зло просто не може залишитись безкарним.
Наша розвідка послідовно встановлює особи загарбників та вбивць. Усіх! Кожен у свій час отримає те, що «заслужив».
Ми схиляємо голови перед нашими воїнами, які поклали життя, щоб захистити столицю від цієї пошесті.
Зараз продовжуються важкі бої на Харківщині, Луганщині, Донеччині. Наші війська відтісняють окупантів на Херсонщині. У непростій ситуації залишається Чернігів. Героїчно б’ються захисники Маріуполя, які вже стали легендами сьогодення.
Здається, усі вже усвідомили, що найцінніше в Україні – люди.
Тисячі і тисячі людей сьогодні виборюють майбутнє для України, для усіх майбутніх поколінь українців. Щоб українці самі визначали свою долю і ніколи не були змушені жити під пануванням нелюдей.
Хочу відзначити кількох особливих українців. Це – командування нашої армії.
Насамперед – це Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний. Можна сказати багато. Головне – це Воїн, який відповідає рівню викликів, що стоять перед Україною. А вони – величезні.
Також це члени його команди – заступники Головнокомандувача ЗСУ генерал-лейтенант Євген Мойсюк і генерал-полковник Микола Балан, начальник Генерального штабу ЗСУ, Герой України, генерал-лейтенант Сергій Шаптала. Та усі офіцери Генштабу.
Хочу, щоб усі усвідомили. У Європі немає більше жодного воєначальника, який би мав досвід військового управління подібного масштабу. Жодного! У всьому світі таких – одиниці.
Не можу не згадати тих, кому варто подякувати за збереження столиці.
По-перше, це командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський, який безпосередньо відповідає за оборону Києва та області.
Після відбиття першої хвилі вторгнення, яка може бути не останньою, доведеться зробити ще багато, щоб бути готовими до будь-яких сценаріїв. Впевнений, що в цьому допоможе досвід Героя України, генерал-лейтенанта Олександра Павлюка, який гідно зустрів російську навалу в зоні проведення ООС, а зараз очолює Київську обласну військову адміністрацію.
По-друге, Київ багато в чому врятували героїчні бійці на Чернігівщині та Сумщині, якими безпосередньо керує командувач військ Оперативного командування «Північ», Герой України, генерал-майор Віктор Ніколюк.
Давній Чернігів і його незламні захисники стали нездоланною фортецею для ворога. Одразу кілька міст на Сумщині прийняли на себе удар і гідно його витримали. Ворог тікає, хоч і має більше техніки. Він просто не має таких людей, як у нас.
Сили спеціальних операцій ЗСУ, наші артилеристи, десантники, авіація і всі види, роди та сили Українського війська – це справжні герої!
По-третє, хочу відзначити начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майора Кирила Буданова та усіх військових розвідників. Бійці ГУР творять справжні дива на різних ділянках фронту. Колись про них напишуть у книжках. Під Києвом вони зробили надзвичайно багато для нейтралізації найбільш підготовлених російських окупантів.
Варто підкреслити справжнє бойове братерство, яке виникло за цей час. Адже поряд з воїнами ЗСУ та ГУР МО пліч-о-пліч билися спецпідрозділи СБУ та Національної поліції, гвардійці, наші прикордонники, а також справжня тероборона – люди, які захищали свої домівки від російських зайд.
Ми обов’язково згадаємо поіменно і подякуємо комбригам, комбатам, полковникам, сержантам і солдатам, які відзначилися на цій війні.
Я ще неодноразово говоритиму про найкращих.
З початку навали ми вже маємо у Збройних Силах 84 Героя України, на жаль, 42 з них удостоєні цього звання посмертно. Сотні захисників і захисниць відзначені високими державними нагородами. Бо вони гідні.
Також за цей період 18 справжніх офіцерів отримали звання бригадного генерала. Це – нове покоління командирів вищої ланки, відображення сучасної української армії, яка гартується не у кабінетах, а в бою.
Вся Україна сьогодні гартується в бою.
І обов’язково переможе.
Слава Україні!
