Згадаймо, якими були перші воїни-добровольці Національної гвардії. Фоторепортаж з полігону
Сьогодні вітання з професійним святом приймають воїни Національної гвардії України.
Згадаймо, як створювали Національну гвардію. 14 березня 2014 року півтисячі бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці. Тут вони мали пройти військовий вишкіл.
Журналісти, серед яких був і автор цих рядків, стали свідками, як опановували цю науку ще недавні самооборонівці, а нині резервісти Національної гвардії України.
У навчальному центрі – автоматні черги, вибухають гранати, ревуть двигуни бронетранспортерів. Усю цю роботу виконували профі, тобто бійці спеціальних підрозділів. Вони, мабуть, вже із заплющеними очима можуть показати цей «майстер-клас». Багаторічний досвід!
А що ж самооборонівці? На галявині під керівництвом інструкторів вони практикувалися в рукопашних боях, «накачували» м’язи, виконуючи специфічні фізичні вправи. Поодаль, в іншій «аудиторії», їхні побратими студіювали таку науку, як подолання різних перешкод, зокрема колючого дроту. А за кількасот метрів, на вогневих рубежах, вчилися влучно стріляти…
Знайомимося. Віталій Харченко – заступник командира батальйону з виховної роботи, приїхав сюди як старший своєї групи із 42-ї сотні «Львівська брама». Його призначили на цю посаду в Гвардії.
Враження? Гарні. Віталій згадав, чому навчали раніше в армії. Служив у 1995-2000 роках, в ПДВ, у Болградській дивізії. Офіцер-контрактник, 32 стрибки з парашутом. На Майдані – з 3 грудня.
Вдома – дружина і двоє дітей. Сам із Тульчина Вінницької області. Цивільна професія – пресувальник твердих сирів 4-го розряду. Залишив роботу – захищає демократію. Якби усі залишилися вдома, то Майдан не переміг би, каже Харченко. І додає:
– 99 відсотків майданівців хочуть щиро навчитися військовій справі.
Хлопці говорять, що Небесна Сотня зобов’язує вчитися захищати Батьківщину. Ось Володимир Бабенко з Мукачева. За фахом – ветеринар, вдома – мама. На Майдані – з перших чисел грудня 2013-го. Колись відслужив строкову після закінчення військової кафедри (лейтенант). Сьогодні знову – військові будні.
Володимир з 22-ї сотні пробув на Майдані 4 місяці, сам з Миколаєва. «Що привело сюди, на полігон? – перепитує. – Воєнний час».
Олександр Ясько – з Полтавщини. Записую коротку розповідь хлопця:
– Навчаюся на еколога, нині – безробітний, займаюся спортом в марафонському клубі «Порядок» (третьорозрядник). На Майдані з 17 грудня. Роботу втратив через владу Януковича. Я мав іти працювати інспектором з благоустрою міста Лубни. А потім сказали – є інша кандидатура, і вона – з Донецької області, психолог. Мене це зачепило… На Майдані був волонтером, стояв на барикадах. Допомагав пораненим.
Віктор Сулімов з Каховського району, село Роздольне. Чотири місяці на Майдані, 62 роки. Строкову служив у радіорелейних частинах. Нині – гвардієць 22-ї Королівської сотні.
Виявляється, й така сотня присутня на цьому полігоні. А ось і куратор Королівської сотні. Називає себе:
– Помазаник Божий Король України Орест перший, митрополит Карпатський Роман, граф Карелін-Романишин. Король мусить бути з народом. Я ще 20 років тому дарував військовикам-гвардійцям прапор. Ці хлопці із Самооборони – золотий фонд Української держави.
Бачте, є в нашій історії і такі «моменти», коли чоловік назвав себе «королем»… Проживає в Каховці. Про нього дещо написано у Вікіпедії. Оскільки він тоді також був на полігоні, то й потрапив у журналістський об’єктив.
З тих пір минуло вже 9 років. Сьогодні воїни Національної гвардії разом із усіма Силами оборони, ЗСУ героїчно воюють на фронтах з рашистською ордою, хоробро проявили себе під час багатьох спецоперацій… Згадуючи перші роки становлення цього формування, варто завжди пам’ятати тих бійців, які віддали життя в битві з ворогом, хто не думав ні про нагороди, ні про славу – вони були Українцями з великої літери. І захищали рідну землю, свої родини, свій народ.
Тому наша шана й низький уклін гвардійцям, які полягли, обороняючи Батьківщину. Слава сьогоднішнім воїнам, які служать у Національній гвардії!
Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото автора
