Війна на Донбасі може стати хімічною
Забруднення окупованих територій вдарить по Росії.
Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України оприлюднило звіт про результати вивчення екологічної ситуації на території Донецької та Луганської областей. Результати не надто докладні, але головна проблема намічена – вода.
Одразу треба пояснити, що МінТОТ був лише замовником, а виконували дослідження експерти Мінекології, а також Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління. Загалом ця робота більше звертає увагу на деякі больові точки, та фіксує значне погіршення екологічної ситуації. Адже експерти вимушені працювати в умовах критичної нестачі даних, без результатів детальних обстежень, які сьогодні часто неможливі.
Наприклад, спеціалісти з Німеччини декілька разів намагалися дослідити затоплені шахти в зоні конфлікту, але їхні зусилля блокувалися окупаційною владою. І це при тому, що Російська Федерація навмисно блокує відкачування води на шахтах, які знаходяться на окупованій території!
Тому для повноти картини будемо доповнювати висновки цієї роботи з аналогічним дослідженням, що трохи раніше проводилося Координатором проектів ОБСЄ в Україні – «Оцінка екологічної шкоди та пріоритети відновлення довкілля на сході України».
Як вугілля впливає на чай
Найбільшою загрозою для Донбасу екологи називають неконтрольоване затоплення шахт – наприклад, через припинення енергопостачання водовідливних комплексів. Сьогодні понад 35 шахт регіону затоплюється або вже повністю затоплені та не підлягають подальшій експлуатації.
Чому затоплення шахт – це неприємності для тих, хто живе на поверхні? Тому, що вода, яку припинили відкачувати, буде підніматися все вище, і може навіть підтоплювати значні території.
До того ж затоплення здатне провокувати просідання поверхні, і як наслідок – руйнацію забудови, доріг, мостів. В зоні найбільшого ризику — Гірницький район Макіївки, Київський, Калінінський та Петровський райони Донецька.
Але головна проблема полягає в тому, що більшість населення регіону неминуче зіткнеться з погіршенням якості питної води – через забруднення поверхневих і підземних водозаборів шахтними водами, які дуже часто токсичні.
А от у разі затоплення гірничих виробок на знаменитій шахті «Юнком» в місті Єнакієво Донецької області, де в 1979 році влаштували підземний ядерний вибух, винесені на поверхню воді будуть забруднені ще й значною кількістю радіонуклідів.
До речі, через винесення шахтними водами шкідливих мікроелементів та сполук, вже вийшли з ладу багатьох місцевих водозаборів Донецької та Луганської області.
Науковці провели аналіз якісного стану води в басейнах рік регіону. Найчистіша вода поки що в р. Сіверський Донець – її оцінюють просто як «забруднену» (4 клас з 7 по індексу забруднення). Але в гирлі притоку річок Казенний Торець та Бахмутка якість погіршується до 5 класу («брудна»).
Води басейну річки Кальміус – 5, «брудна», та «дуже брудна» – у гирлі Кальчика. Якість водних об’єктів басейну річки Дніпро на території Донецької області – «брудна» та «дуже брудна».
Чи може вплинути на водопостачання інтенсифікація бойових дій? Так, і дуже суттєво. Багато фільтрувальних станцій знаходяться на лінії зіткнення або в безпосередній близькості до неї.
Пошкодження ємностей з рідким хлором на таких об’єктах може призвести до катастрофи. Враховуючи особливості кожної із фільтрувальних станцій, у разі викиду рідкого хлору в атмосферне повітря площа зони можливого хімічного зараження складатиме від 2 кв. км до 30 кв. км . При цьому кількість людей, які потрапляють в прогнозовану зону хімічного зараження, може складати до 90 тисяч чоловік.
У разі припинення роботи зазначених фільтрувальних станцій без питної води можуть залишитись близько 3 мільйонів людей.
Мало хто звертає увагу на місцеві канали: «Сіверський Донець – Донбас» та «Південно-Донбаський водогін». У зв’язку із проведенням бойових дій, канал та водогін вже мають значні технічні несправності. У разі їх зупинки без питної води може залишитись близько 3,5 мільйонів людей, які проживають в містах Донецьк, Горлівка, Макіївка, Єнакієво, Авдіївка, Торецьк, Волноваха, Маріуполь.
За час конфлікту загальний щорічний водовідлив в Донбасі скоротився вдвічі – з 800 до 400 – 450 мільйонів куб. м. При збереженні цієї тенденції вже через кілька років, як стверджують фахівці, частина шахтних вод почне потрапляти в підземні водоносні горизонти.
Це, до речі, може призвести не тільки до тяжкої кризи з питною водою, але й з катастрофічними наслідками в сільському господарстві – засоленням грунтів, адже шахтні води характеризуються надзвичайно високої мінералізацією. Цікаво, що цей процес вдарить не тільки по сходу України, але й зачепить прилеглі території РФ.
Чи стане війна хімічною
Друга значуща екологічна загроза в регіоні – це велика кількість промислових підприємств, де накопичилися значна кількість хімічно небезпечних речовин: до початку конфлікту в Донецькій та Луганській областях розміщувалось близько 4 500 потенційно небезпечних господарських об’єктів. Серйозні порушення у роботі та аварії можуть призвести до забруднення навколишнього середовища. І це стається прямо зараз — з 2014 до 2017 року на підприємствах регіону зафіксовано понад 500 аварійних ситуацій.
Навіть у 2016–2017 роках, коли інтенсивність бойових дій значно знизилась, за повідомленнями Ради національної безпеки та оборони України пошкоджень зазнали Авдіївський коксохімічний завод, Торецький фенольний завод, Донецький казенний завод хімічних виробів, Стаханівський завод феросплавів та інші підприємства, розташовані поблизу лінії зіткнення.
Деякі з об’єктів в прямому сенсі слова надзвичайно токсичні. Наприклад, мало хто пам’ятає, що через окуповану територію проходить дільниця аміакопроводу «Тольятті-Одеса» — неподалік від міста Костянтинівка, до міста Горлівка. Аміак передається від російського підприємства «Тольятті азот» до Одеського припортового заводу у м. Южне, де завантажується в танкери та транспортується до США. Трубопровід має гілку до ВАТ «Концерн Стирол» у м. Горлівка. Управління технологічним процесом транспортування відбувається за допомогою автоматизованої системи із єдиного центру, що розташований в м. Тольятті (Російська Федерація). Пошкодження цього об’єкту в результаті бойових дій може мати важкі наслідки – аміак там транспортується під тиском до 35 атм.
На окупованих територіях залишилося багато хімічних підприємств, деякі зазнали пошкоджень в результаті бойових дій. Так, потребують відновлюваних робіт шламонакопичувачі Фенольного заводу у смт Новгородське, неподалік міста Торецьк Донецької області – де зберігаються сотні тонн токсичних хімічних відходів.
Високотоксичні відходи зберігаються і на Горлівському хімічному заводі – поряд з 30 тоннами тротилу!
Водночас висловлюється обережне припущення, що забруднення повітря з промислових джерел в регіоні дещо зменшилося, адже обсяги виробництва на окупованих територіях помітно впали. Впали вони і на підконтрольних уряду територіях Донецької та Луганської областей – хоча лише і на кілька процентів. Згідно з даними інформаційно-аналітичних довідок за 2015–2017 роки, що готуються Мінприроди, в містах Маріуполь, Краматорськ, Слов’янськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк та Рубіжне випадків високого забруднення з концентрацією домішок вище 5 максимально разових гранично допустимих концентрацій зареєстровано не було.
Але ж треба розуміти, що в Донецькій та Луганській областях на територіях, непідконтрольних уряду України, та поблизу лінії зіткнення наразі не працюють пости автоматизованого спостереження за станом атмосферного повітря, припинили роботу пости контролю якості атмосферного повітря.
Відсутність послідовного, системного моніторингу ситуації призводить до того, що деякі спостереження науковці поки що не можуть пояснити. Наприклад, у донних відкладах Карлівського і Клебан-Бицького водосховищ відзначено суттєве, порівняно з даними 2008 року, забруднення барієм – у тисячі разів! Джерело цього забруднення поки що невідоме – висловлюється припущення, що це наслідки використання значної кількості боєприпасів.
Микола СЕРДЮК
