“Перемир’я”: чужинецькі шубравці з вогнем граються, українська армія мовчить
Незважаючи на “всеосяжний” режим тиші на фронті, минулої доби російські окупаційні війська гатили по наших позиціях з гранатометів та стрілецької зброї, великокаліберних кулеметів.
Штаб ООС повідомляє:
“Ситуація в районі проведення операції Об’єднаних сил залишається повністю контрольованою. Українські воїни виконують завдання за призначенням і продовжують надійно тримати лінію оборони. Впродовж минулої доби на ділянках відповідальності наших підрозділів було зафіксовано 3 факти порушення режиму припинення вогню.
Зокрема, у районі населеного пункту Водяне противник відкривав вогонь по позиціях українських воїнів з гранатометів різних систем та стрілецької зброї, а біля Південного здійснив обстріл з автоматичних станкових гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
Українські захисники вогонь у відповідь не відкривали. Втрат серед наших воїнів внаслідок ворожих обстрілів, немає.
Ще один факт провокації з боку збройних формувань РФ зафіксовано неподалік Новомихайлівки. Поблизу українських позицій за допомогою ручних протитанкових гранатометів противник здійснив мінування трьома протипіхотними мінами ПОМ-2.
Від початку доби, станом на 7 годину ранку обстрілів в районі проведення операції Об’єднаних сил, не зафіксовано.
Підрозділи Об’єднаних сил дотримуються умов припинення вогню та перебувають напоготові до адекватного реагування на будь-які підступні та провокаційні дії противника.
На ділянках розведення №1, №2 та № 3 обстрілів не зафіксовано”.
На жаль, українська влада знову повірила московії. За шість років війни Кремль не виконав жодної домовленості з Україною. 27 липня в Києві, інших містах відбулися багатолюдні акції протесту на підтримку армії, проти капітуляції.
Принагідно нагадаємо фрагмент з блискучого виступу письменника-сатирика Євгена Дударя:
“…В головах наших демократичних лише одна думка, і в серцях наших гуманних лише один трепет – хоча б не образити… І уступаємося помаленьку зі своєї господи у сіни, щоб у своїх світлицях чужинецьким шубравцям не заважати, своєю мовою їх не дратувати. Сидимо в сінях, тішимося, що на свободі.
Що маємо власну хату. І тримаємо напоготові відра з водою, бо в наших світлицях чужинецькі шубравці з вогнем граються, на всі заставки репетують, що з нами їм наша хата не подобається, що ми – «бандіти» і нас треба «под суд». Та будь-який інший народ вказав би цій шушвалі на двері і виставив би далеко-далеко. Та ми не такі, ми – гуманісти, ми – демократи, ми – філантропи, ми, якщо треба, то і сіни їм уступимо – переберемося у сарайчик, під повітку. Усе ж таки під рідним небом, на рідному подвір’ї. Бо ми – гуманісти, ми – демократи, ми – філантропи. Боже, Боже…»
Чи почують у команді Зеленського голос Євгена Дударя? Не тішмо себе ілюзіями. Суспільство вже давно не чує із вуст керманичів держави, що країні потрібна ПЕРЕМОГА.
“…І в головах наших демократичних лише одна думка, і в серцях наших гуманних лише один трепет – хоча б не образити” (це знову Євген Михайлович Дудар).
Хоча б не образити Путіна?
“Не дай, Боже, не так поймуть…”
Так, ми не проти МИРУ, але – на українських умовах.
На фото: робота відомого українського художника Олександра Мельника.
