Трамп випустить пару. Це точно…
Результати виборів у США ще раз підтверджують: маємо нові геополітичні реалії, у яких нам доведеться жити.
І горе тим, хто не прийме і не пристосується до нових павил гри, хто далі намагатиметься залишитись у чорно-білому світі, хто розказуватиме, що головне для українців – це бути з американцями проти росіян, що хлопці з Ленглі за нас все зроблять.
Ні, світ уже зовсім інший, і американські вибори, як і Брекзіт чи нідерландський референдум, це ще раз підтвердили.
1. Змінилися самі Сполучені Штати. Результати голосування – це простягнутий середній палець десь із глибин штату Колорадо старій американській еліті, яка зарвалась у своєму монопольному використанні влади у найпотужнішій країні світу.
Так само, як це було з Брекзітом, учорашнє голосування було не “за”, а “проти”. Проти системи керівництва, яка заскорузла і не бачить своєї невідповідності очікуванням людей.
От не можуть дві сім’ї – Бушів і Клінтонів – по черзі керувати цією країною три десятки років. Не можуть одні купатися у благах цивілізації, а інші спостерігати за ними лише по телевізору в убогих квартирках десь в Оклахомі з мізерними за американськими мірками зарплатами або взагалі без роботи.
І чим більше американські ЗМІ та еліта переконували у правильності вибору за зважену і передбачувану Клінтон, тим більшим ставав стимул піти і проголосувати за тих, кого не влаштовувала їхня жебрацька і безпросвітна стабільність. Не знаю, чи Трамп змінить щось для них. Але пару випустить – це точно.
2. Змінилося сприйняття місця і ролі США у світі. Місії світового поліцейського вже більше не існує. Боротися за ілюзорні ідеї і своїми очима бачити подвійні стандарти вже ніхто не хоче. Чому одні – диктатори-вороги, і у війні з ними гинуть наші хлопці, а другі – диктатори хороші, з ними ми дружимо і їм допомагаємо? – запитує виборець Трампа.
І він має на це усі підстави. Не думаю, що новий керівник Білого дому піде на якісь швидкі радикальні зміни у зовнішній політиці, система прийняття рішень там складна, але те, що глобальну і європейську архітектуру міжнародних відносин, яка склалася у часи холодної війни і не змогла адаптуватися до нових реалій, треба змінювати, – це факт, і тут новий керівник США має поле для гри.
3. Головним для нового президента стане внутрішній порядок денний. Україна, і навіть Росія, для нього – не питання першого десятка, чи навіть двадцятки, пріоритетів. Безробіття, відновлення промислового зростання, соціальні питання – основні. Більшість у Капітолії дає йому усі для цього можливості. І від цього залежатиме, наскільки він швидко й активно візьметься за зовнішньополітичні питання.
4. Якщо хтось думає, що Трамп стане лялькою у руках Путіна, то йому треба припинити читати радянські газети. Якщо ця людина змогла вибудувати бізнес-імперію і перемогти на таких складних перегонах, то, напевне, він не такий дурний. Думаю, що Трамп – гравець, який добре розуміє, в чому його інтерес у зовнішній політиці.
Й саме тут і є головне завдання для України – негайно спробувати стати для Трампа позитивом, а не негативом, яким ми сьогодні є через недалекоглядні поради, дії, висловлювання декого з керівництва країни. Не знаю, чи віддячила би Клінтон за симпатії і підтримку з боку деяких українських гравців у передвиборчий період, маю сумнів.
А от у тому, що цього не забудуть у команді Трампа, – це точно. Ситуація не безнадійна, адже роль і місце України у цілому у процесі виборів були незначні й нанесена шкода – не смертельна. Але те, що українському керівництву потрібно негайно зробити кілька серйозних змін і відновити комунікацію з офісом нового президента, то це точно. Для цього є усі можливості (кому потрібно – мають знати про них, якщо ж не знають – можу розповісти), потрібні лише мудрість і політична воля.
5. І головне. Ми можемо стати партнером зі США, попри те, хто там президент, лише тоді, коли будемо привабливою, успішною країною, куди захочеться приїхати і відносинами з якою захочеться похвалитися. В українського керівництва є місяць-два для того, щоб на хвилі першої реальної реформи – запровадження е-декларацій – піти далі у системних змінах в країні.
Якщо ж їх не буде, то ми остаточно ризикуємо стати “кислотним активом”. Від якого швидко позбавляються. Хто-хто, а Трамп, як бізнесмен, добре це знає і вміє робити. Так що все не в руках США чи Росії. Багато що і в наших власних. Тому немає чого чекати – час братися до роботи. А його вже майже не залишилося.
