Міжнародний суд ООН вдарив по раші зброєю “масового юридичного ураження”
В Гаазі створено фундамент для юридичного розгрому агресора. А кожна наступна відмова від виконання рішень МС лише погіршуватиме майбутнє росїї.
Міжнародний суд у Гаазі (ICJ), відомий як суд ООН, ухвалив 16 березня проміжне рішення на користь України: росія повинна негайно зупинити війну.
Президент Володимир Зеленський назвав це «повною перемогою», а глава МЗС Дмитро Кулеба – «актом справедливості».
«Україна отримала все, що просила. На найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення росії та визначено, що безпідставна агресія росії має припинитися. (…) Рішення стане точкою відліку для інших юридичних та подальших політичних оцінок російської агресії», – заявив пан Кулеба.
Рішення МС ООН – обов’язкове для виконання навіть попри те, що не є фінальним по суті. Для доведення вини росії й підрахунку репарацій буде проводитися окремий судовий розгляд, який триватиме найближчі роки.
«Тепер будь-хто, хто захоче сказати, що нема ніякої російської агресії, або що росія робить все правильно, – ці аргументи будуть розбиватися через рішення Міжнародного суду ООН. Тому це важлива перемога і політична, і юридична для мобілізації міжнародної спільноти на підтримку України», – підсумував міністр.
Юридичний цугцванг росії: що відомо про справу та рішення Міжнародного суду ООН
«Ця справа була викликана неправдивими та безпідставними звинуваченнями росією України в геноциді як приводу для ескалації військової агресії проти нашої держави 24 лютого 2022 року. Відповідно до ст. IX «Конвенції про геноцид» від 1948 року, Міжнародний суд ООН має юрисдикцію розглядати спори між Україною та рф щодо тлумачення, застосування або виконання Конвенції», – розповідає Укрінформу віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий.
Усвідомлюючи всю абсурдність цих звинувачень та розуміючи, що у рф немає жодних доказів…
«26 лютого ц.р. Україна подала заяву в Міжнародний суд ООН, і просила його визнати: по-перше, що такі звинувачення рф є безпідставними й Україна не порушує зазначену Конвенцію. По-друге, що й Конвенція про запобігання злочину геноциду не надає право рф застосовувати силу проти України. По-третє, що визнання так званих «ДНР» та «ЛНР» із посиланням на геноцид, як підставу цього, не відповідає реальним фактам та не ґрунтується на Конвенції, а тому – є неправомірним. По-четверте, так звана «спеціальна операція», а насправді війна рф проти України, ґрунтується на неправдивому звинуваченні в геноциді», – доповнив доцент кафедри міжнародного права ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка Захар Тропін.
Тобто була розвінчана неправдива пропагандистка теза росії про те, що нібито Україна останні 8 років бомбила Донбас і влаштувала справжній «геноцид російськомовного населення».
«Суд констатував: не має жодних доказів, які б підтверджували твердження росії про геноцид, який нібито вчиняє Україна. Саме цією брехнею рф загнала себе у юридичний цугцванг», – підкреслив Тимур Короткий.
«Суд вказав, що рівень військової сили, який застосовує рф призводить до значних жертв (перш за все, серед цивільного населення), значного пошкодження майна та навколишнього середовища, на рівні, що межує з гуманітарною катастрофою. Іншими словами наказ про запобіжні заходи Міжнародного суду ООН є красномовною відповіддю пропагандистам в росії, які стверджують, що війни немає, жертв небагато, а навіть якщо вони є, то росія тут не винувата. Наразі суд сказав ні, всі ці жахливі жертви та руйнування це цілковита та повна відповідальність росії», – додав Захар Тропін.
Одночасно із заявою до Міжнародного суду ООН Україна також звернулась з проханням про застосування запобіжних заходів.
«Своїм рішенням від 16.03.22 Суд повністю задовольнив це прохання та зобов’язав росію: негайно припинити військові дії, які вона почала 24 лютого 2022 року. Також росія повинна забезпечити, щоб будь-які військові або парамілітарні угруповання, які вона підтримує або якими керує, так само як і будь-які організації чи люди, які їй підконтрольні, не вдавалися до подальших військових дій», – каже пан Тропін.
За словами юристів, це лише початок судового провадження і насправді розгляд справи може затягнутись на декілька років.
«Зараз ми перебуваємо на найпершій стадії цієї справи – це рішення про тимчасові заходи. Це рішення щодо тимчасових заходів, як правило, термінове. По суті, це дуже схоже на те, що в Україні називається засобами забезпечення позову допоки суд не ухвалить рішення по суті», – зауважив агент України в Міжнародному суді ООН, постійний представник президента в АР Крим Антон Кориневич.
Які подальші перспективи, або Якщо рф не виконуватиме рішення Суду
Отже, рішення Міжнародного суду ООН зобов’язує росію НЕГАЙНО припинити воєнні дії в Україні. Втім, зважаючи на повну зневагу рф до міжнародного права та правопорядку, існує високий ризик того, що країна-агресорка закриє очі й на цей обов’язок. Зрештою, вже маємо відповідну заяву пєскова, прессека путіна: «Ми не можемо взяти це рішення до уваги. Міжнародний суд має таке поняття, як «згода сторін». Тут жодної згоди бути не може… У даному випадку це те, що ми не можемо взяти до уваги».
Гріш ціна будь-яким заявам пєскова, а в даному разі – про нібито якусь «згоду сторін». Юрист-міжнародник Борис Бабін каже: «Сіль у тому, що за «Конвенцією про геноцид» 1948 року, рф та Україна свого часу дали згоду на відповідні провадження авансом».
Коротко кажучи, питати якоїсь «згоди» в росіян про цей процес, як би мали це робити в інших справах, за іншими Конвенціями, – жодної потреби не було. Ще раз: ЖОДНОЇ.
«Очевидно, росіяни про цю пастку тупо забули. А Україна нею взяла та й скористалася, й ініціювала провадження. Цікаво, що росія почала навіть розповідати, що не мала на увазі «геноцид», а, мовляв, щось інше, і що це взагалі ніякий не спір тощо. В будь-якому разі, для раші закінчилося все дуже плачевно, – наголошує юрист. – Не повторюватиму зобов’язань, які поклав на рф Міжнародний суд ООН. Лише скажу, що спираючись на цей документ, Україна може багато. Це дійсно дуже важливий акт. Надалі його важливість може бути посилена, якщо ми застосовуватимемо відповідні процедури».
Наприклад, продовжує пан Бабін, ми можемо вимагати розгляду невиконання рф цього наказу на Радбезі ООН: «Цього разу росія не матиме права вето. Стаття 27.3 Статуту ООН прямо позбавляє право голосу країну-учасницю суперечки. А ця ухвала тепер є у рішенні суду. Важливо, як поведеться Китай. Але навіть якщо він вирішить блокувати рішення Ради безпеки, то питання буде винесене на Генасамблею ООН. В будь-якому разі, для росіян буде дуже болісно».
При цьому треба нагадати, що востаннє 2 березня Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію, в якій засуджує вторгнення росії в Україну і закликала Москву негайно вивести всі сили з України. 141 (!) голосом.
«Також можна використовувати цей документ для подальшої мінімізації участі рф у діяльності низки міжнародних організацій, зокрема, це спеціалізовані установи ООН і, можливо, ОБСЄ. Звичайно, це не якась чарівна паличка, яка зупинить війну. Але з точки зору юридичного протистояння – це зброя масового ураження», – додав Борис Бабін.
«Кожен день продовження цієї агресії тепер є порушенням адресованого рф чітко сформульованого судового припису. Іншими словами, юридична позиція рф у цій війні від початку була неспроможною, тепер її взагалі неможливо захистити. І це відповідає на питання, чого чекати далі. Далі слід чекати подальших санкцій проти держави-агресора, подальшого послаблення її позицій в ООН, посилення перспектив отримання Україною компенсації за всі збитки, завдані їй агресором», – перелічує юрист-міжнародник, експрезидент Європейського комітету із запобігання катуванням Микола Гнатовський.
Тимур Короткий: «У своєму наказі Суд послався на Резолюцію ГА ООН «Агресія проти України» при обґрунтуванні необхідності запровадження запобіжних заходів: «Питання є терміновим, і подальші військові операції можуть завдати подальші непоправні трагічні наслідки для цивільного населення, оскільки так звана «спеціальна військова операція» росії принесла вже величезну кількість жертв серед цивільного населення та цивільних об’єктів». Це важлива характеристика, яка, безперечно, надалі буде точкою відклику не тільки в рішеннях інших міжнародних судів, але також стане додатковим обґрунтуванням оцінки дій рф міжнародними організаціями та державами при запровадженні воєнно-політичних і економічних засобів протидії агресору та допомоги Україні».
Це дуже важливо, бо попри зовнішню автономію, продовжує пан Короткий, в міжнародному праві усі норми та механізми тісно пов’язані між собою та впливають на порушника і на відповідні міжнародні відносини.
«Далі очікуємо, по-перше, реакцію РБ ООН та міжнародної спільноти на відмову рф виконувати наказ МС ООН. По-друге, посилення санкцій та запровадження механізмів в рамках ООН щодо рф за невиконання наказу Суду. По-третє, спостерігаємо надалі як рф стає токсичною державою-ізгоєм на міжнародній арені. По-четверте, чекаємо розгляду даного спору по суті, інших спорів в МС ООН між Україною та росією, провадження в Міжнародному кримінальному судді та відкриття кримінальних проваджень в іноземних державах проти високопосадовців рф щодо скоєних ними воєнних злочинів та злочинів проти людяності. Крім того, відмова виконувати рішення щодо запобіжних заходів вплине на рішення МС ООН в майбутньому, зокрема на суму репарацій», – наголосив юрист-міжнародник.
«Ізоляція рф тільки поглибиться. Крім того, в правовій площині зрозуміло, що Міжнародний суд ООН візьме до уваги невиконання росією наказу і це збільшить її відповідальність в остаточному рішенні по цій справі», – запевняє Захар Тропін.
Отже, можемо відзначити дуже якісну та сміливу роботу українських дипломатів та юристів, які ініціювали відповідне провадження.
Підсумовуючи, ми попросили опитаних експертів просто висловитися кількома словами щодо історичного рішення Міжнародного суду ООН.
Короткий: «Перемога України на юридичному фронті є передвісником перемоги на інших фронтах».
Гнатовський: «Безумовно, наказ Суду – історичний. І ця історичність полягає в тому, що головний судовий орган міжнародного співтовариства оперативно відреагував на найбільше з часу завершення Другої світової війни порушення міжнародного миру в Європі, на безпрецедентну завойовницьку агресивну війну постійного члена РБ ООН проти іншої суверенної держави».
Бабін: «Якщо мені не зраджує пам’ять, то це перше рішення міжнародного суду, де росія, за всю її історію, визнана агресором. Раніше рф якось вдавалося цього факту уникати. Тепер же – це з нею назавжди».
Тропін: «Рішення МС ООН є перемогою України в правовій площині та є дуже важливим для подальшої міжнародно-правової позиції нашої держави».
