Знову про ситуацію в Калитянській громаді
«Чому бунтує республіка Калита?» Під таким заголовком “Український репортер” розмістив статтю про ситуацію у першій об’єднаній територіальній громаді Київщини – Калитянській.
Редакція одержала лист, автор якого не погоджуються із думками, викладеними у статті. Сповідуючи принципи плюралізму та об’єктивності, пропонуємо цей матеріал.
“На моє глибоке переконання, спроба автора об’єктивно розібратися в ситуації не вдалася, у певних моментах простежується тенденційність та переважає суб’єктивний погляд.
Так, не все гаразд сьогодні у нашому об’єднанні, котре, до речі, стало першою територіальною об’єднаною громадою на Київщині. Ми йдемо абсолютно новим, ще незвіданим шляхом не тільки для нас, а й для держави в цілому. Не все вдається, помиляємося, сперечаємось, намагаємося пробратися через “терни”… Тому важливе кожне виважене слово про громаду, важлива об’єктивна оцінка, не замовчування істинного стану справ, а чесна розмова, саме вдумливий аналіз, який би мав на меті, зрештою, допомогти громаді рухатися вперед.
Стосовно ж статті «Чому бунтує республіка Калита?» хочу зауважити, що викладена інформація має часом одностороннє, а часом навіть і упереджене висвітлення, а деякі факти викладені й взагалі недостовірно.
Хочете чи не хочете, а вже навіть ілюстрація до цього матеріалу змушує говорити про певну упередженість. Карта громади містить назву Семиполки, водночас не вказано, що центром громади є саме Калита.
Але це б сприймалося дрібницею, аби не багато інших фактів, що говорять про упереджене ставлення автора, або навіть замовний характер публікації. Візьмемо фактор села Семиполки. Цей розділ, з якого й почався матеріал, а його можна розглядати як своєрідний камертон, налаштовує читача фактично відразу на негативне сприйняття.
Так, були “бунти”, були намагання вийти з об’єднання, але лише на самому початку об’єднавчого процесу. Ця ідея, ці протести не знайшли підтримки у переважної більшості громади Семиполок. Тобто, увесь цей розділ, можливо, був актуальним понад рік назад, але аж ніяк не зараз.
На даний час жителі Семиполок сприймають входження їхнього села до об’єднаної громади, як факт, що відбувся, бо розуміють, що закон не має зворотної сили в цьому питанні — об’єднанням бути. Нині у Семиполок є бажання отримувати трохи більше коштів для свого села, аргументуючи це фактом, що саме вони є основними наповнювачами бюджету (на території села знаходиться військова частина, і ПДФО, який йде в бюджет об’єднаної громади, є значним внеском в загальну скарбничку). І така позиція не позбавлена, на мій погляд, здорового глузду.
Автор статті «Чому бунтує республіка Калита?» проводить лінію, що є тут, у Калиті, якась група типу екстремалів, куди входять депутат райради, депутати селищної ради, котрі нібито воюють проти голови громади Олексія Христинченка. Мало того, навіть хочуть його звільнення. М’яко кажучи, це абсолютно не відповідає дійсності. Тому ми досить докладно зупинимося на деяких проблемах, котрі порушені в цьому матеріалі.
Візьмемо інтерв’ю з лікаркою Катериною Олексіївною Горілей в розділі «Голос народу». Це окрема тема, і не тільки тому, що стосується особисто мене. Поверненням швидкої допомоги в селище на протязі вже декількох років займаються і депутати, і активісти громади: звернення до різних владних структур, особисті прийоми, репортажі на телебаченні, громадські протести, сходка села ще до утворення громади. З однією вимогою – населений пункт з кількістю жителів близько 6 тисяч плюс сусідні села знаходяться на відстані більше 30-ти кілометрів від базування екстреної медицини у Броварах. Звичайно ж, за таких умов прибуття допомоги, на жаль, буває невчасним, що й призводило до найгіршого – летальних випадків.
Нещодавно з’явилося світло у кінці тунелю. Громада отримала обіцянку зробити пункт базування карети швидкої допомоги або в Семиполках або в Калиті. Саме Калиті, до речі, надавалась перевага, бо є гараж для автомобіля. Але потрібно було виконати одну умову — обладнати кімнату відпочинку для бригади медиків. Абсолютно здійсненне завдання, яке з невідомих причин завідуючим Калитянською медамбулаторією паном Євгеном Удодом не виконане.
Ще донедавна в селищі працював педіатр – сімейний лікар Вовк Ірина Вікторівна. Але, на превеликий жаль, через моральний тиск з боку завідуючого Удода Є.В., лікаря Горілей К.О., медсестри Чиж В.О. та деяких жителів селища, не маючи підтримки, допомоги з боку теперішньої місцевої влади (за винятком групи депутатів) у вирішенні питання з житлом (однокімнатна квартира в Калиті для тимчасового проживання була надана їй три роки тому селищною радою), змушена була залишити основне місце роботи тут. На даний час цей кваліфікований і дуже потрібний жителям громади спеціаліст у нас на 0,25 ставки, що, звичайно ж, замало.
Чому чинився тиск з боку вищезгаданих медпрацівників? Зроблю власне припущення: Удод Є.В. боявся, що його звільнять з посади, а призначать Вовк І.В., що було б логічно – молодий спеціаліст, прекрасний фахівець, що вже користується авторитетом у більшості жителів селища.
Відносно роботи Удода Є.В. Інформація в статті не відповідає дійсності. Як завідуючий Калитянською медамбулаторією за основним місцем роботи він повинен працювати з 8.00 до 14.30, а як стоматолог (зовнішній сумісник) з 14.40 до 17.25.
До депутатів Калити постійно звертаються жителі зі скаргами на Удода Є.В.
З цього приводу його двічі запрошували для спілкування на засідання постійної комісії селищної ради з питань освіти, культури, охорони здоров’я, фізкультури та спорту молоді, а також для звітування він тричі запрошувався на сесії Калитянської селищної ради. Удод Є.В. так ні разу не з’явився. І, до речі, засідання аналогічної комісії та сесії Броварської районної ради він теж проігнорував.
У грудні 2015 року за рішенням сесії на ремонт приміщення амбулаторії виділялись кошти (саме про них йдеться в інтерв’ю з Балакір Р.Д.) за умови першочерговості заміни сантехніки на другому поверсі, котра знаходиться в непридатному стані для користування, бо експлуатується із 70- х років минулого століття. Але ніякого ремонту й досі не зроблено.
Фактичний щоденний графік роботи Удода: приїзд близько 8.20, лікування зубів пацієнтам до 12-ї, 13-ї години (залежно від кількості звернень). І потім він залишає своє робоче місце.
Ми, депутати, спільно з громадськістю протягом тижня контролювали графік роботи завідуючого та складали акти про порушення ним трудової дисципліни. 17 грудня 2016 року ініціативна група у кількості шести осіб звернулась до Удода Є.В. з вимогою надати письмові пояснення щодо відсутності його на роботі протягом даного періоду.
Цитата зі статті (слова лікарки Катерини Олексіївни Горілей): “Іут ось нещодавно депутат райради Тетяна, її подружка Руслана та група підтримки влаштувала напад на лікарню. Вони вдиралися в усі кабінети, не давали приймати хворих… Увірвалися до кабінету стоматолога, коли гой якраз проводив складне лікування, погрожували лікарю, смикалися до нього битися, вимагаючи, аби той написав заяву на звільнення. Мовляв, у нас с свій лікар. Вони якось і до голови кидалися битися, і до директора школи. Після такого не хочеться ні працювати, ні жити тут. Але ж хто тоді працюватиме?”
А ось як насправді відбувались події стосовно завідуючого амбулаторією: піднявшись на другий поверх, ми зачекали в коридорі, доки Удод Є.В. закінчить лікування пацієнта в стоматкабінеті. Депутат селищної ради Балакір Р.Д. попросила вибачення та дозволу у єдиного пацієнта в черзі на прийом відволікти лікаря для спілкування. Пройшли у кабінет завідуючого, де до нього звернулись відносно написання пояснень щодо невідпрацювання робочого часу. Відповідь – колись напишу, коли матиму час. Ми наполягли написати зараз, що дуже обурило Удода С.В., котрий, перейшовши на підвищений тон, відмовився від надання будь-яких пояснень, посилаючись, що він не зобов’язаний нам нічого надавати, нам не підпорядковується і не повинен ходити на наші… сесії.
Поінформувавши завідуючого, що ми складемо про це акт, котрий направимо його безпосередньому керівництву, пішли з кабінету. В цей час в коридорі з’явилась Катерина Олексіївна Горілей із запитанням, що тут за крик (зауважую, що підвищений тон був тільки в Удода Є.В.). Частина нашої групи пішли до сходів на вихід, а інша – трохи затримались. Пан Удод продовжував кричати на нас, не соромлячись вживати нецензурні слова, обзивати нас, запрошував мене до себе в кабінет для спілкування один на один… Ми залишили медамбулаторію, приєднавшись на вулиці до решти візитерів, котрі теж перебували в “шоковому стані” від подібної поведінки лікаря, бо на сходах чули його крики та сам їх зміст.
Ще одна цитата з матеріалу: “Депутатам не вистачило всього 14 голосів за звільнення голови громади Олексія Христинченка”. Звертаю особливу увагу: питання про звільнення голови громади чи оголошення йому недовіри на сесіях ні разу не піднімалось. В інтерв’ю Балакір Р.Д. говорила про директора КП «Калитянський», у якого на підприємстві є ціла низка порушень. Питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора та створення комісії з перевірки фінансово-господарської діяльності комунального підприємства не раз ставилось на голосування, але не вистачило декілька голосів до 14-ти (мінімальна необхідна кількість голосів для ухвалення радою будь-якого позитивного рішення, оскільки селищна рада має 26 депутатів).
Багато питань накопичилось як у депутатів, так і у громади до місцевої влади: чому і зараз, коли вже давно набрано штат працівників, вчасно не оприлюднюються порядок денний сесій, виконкому, проекти рішень та й самі рішення, розпорядження голови, регламент ради і так далі. Чому одноосібно вирішуються багато важливих питань, не цікавлячись думкою громади? Чому на сесіях постійно порушується регламент? Чому..?
Останній приклад чергового чому: чому такий страх перед відкритим конкурсом на заміщення вакантних посад на директорів шкіл Заворицького НВК та Калитянської ЗОШ І — III ступенів, що потрібно витрачати майже цілий робочий день декільком працівникам апарату за вказівкою голови для того, аби знайти законодавче обгрунтування призупинення виконання прийнятого на 31-й сесії рішення про проведення вищезгаданого конкурсу?
Моя думка, тому що не має порозуміння голови з депутатами, відсутній діалог і, складається враження, так і не з’явиться бажання у Олексія Васильовича знаходити компроміс у спілкуванні з депутатами, в яких таке бажання, здається, вже зникло. Подібна ситуація не сприяє конструктивній, раціональній, плодотворній співпраці, тільки гальмує процес становлення нашої об’єднаної громади.
Тетяна КОЛІСНИЧЕНКО, депутат Броварської районної ради
