Відійшов на небеса багатолітній патріарший протодиякон Михайло Продиус
З життя пішов диякон Михайло Продиус. Це був диякон, який гідно виконував своє служіння поруч із багатьма ієрархами УГКЦ, а зокрема, він служив дияконом з патріархами Мирославом Іваном кардиналом Любачівським, Любомиром кардиналом Гузаром та Блаженнішим Святославом.
Дияконував у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві та разом із єпископами відвідував багато парафій Київщини, Вінниччини, Житомирщини, Чернігівщини та Черкащини. Останні роки свого життя покійний диякон служив у Київській архиєпархії УГКЦ.
Він своїм басовим шовковистим співом умів так тримати простір для Святої літургії, очолюваної Патріархом, що молитви, ніби, мали свій особливий ліфт у небо.
Найбільше, чим диякон Михайло заторкнув серце багатьох із нас, є те, що він умів любити, мав, так би мовити, велику душу. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час Заупокійної Літургії з Чином похорону протодиякона Михайла Продиуса.
«Щоразу після Літургії він підходив по благословення і хотів почути, чи в чомусь, бува, не помилився [під час служіння Літургії. — Ред.]. Він так хотів, щоб служіння навколо Божої престолу було найдосконалішим», — розповів Глава Церкви.
Під час проповіді Предстоятель відзначив, що сьогодні Христова Церква поминає всіх від віку спочилих християн. «Але в нашому Патріаршому соборі сьогодні особливий біль, особлива скорбота, — сказав проповідник. — Ми зібралися, щоб в те сопричастя святих провести в останню путь нашого співбрата — дорогого і громогласного диякона Михайла».
У такі миті, каже він, коли смерть вириває людину із життя, із спільноти Церкви тут, на землі, із родини, по-особливому відкривається оця безодня небуття. Перед обличчям смерті людина ставить собі найтяжчі запитання. Дивлячись на тіло покійного, на скорботну родину, на всіх нас, ми запитуємо: чому саме він, чому саме так? Родина переживає питання: як далі жити?
«У такі хвилини людська мудрість замовкає. Людська істота бунтує проти смерті, тому що Господь Бог нас створив для життя. У такі хвилини ми відчуваємо, що задум нашого Творця про людину є чимось більшим від смерті», — переконує Блаженніший Святослав.
Блаженніший Святослав пригадав, що вперше зустрів диякона Михайла ще як семінарист Львівської духовної семінарії у Львові, коли після своїх свячень він почав дияконувати.
«Тільки-но він заспівав: „В мирі Господу помолімся“, — семінаристи одразу пробудилися. Маленька капличка, у якій молилося понад триста осіб, загриміла. Голос, яким він возносив молитву до Господа Бога, будив, збирав, проголошував слово Божої слави, Божої істини», — додав Предстоятель.
«Він назавжди увійде в історію нашої Церкви як диякон трьох патріархів: Івана Мирослава Любачівського, Любомира Гузара і мій диякон, із яким я молився ось уже десять років. Він назавжди увійде в історію Української Греко-Католицької Церкви в Києві. Диякон Михайло став символом Патріаршого собору. Сьогодні всім нам його справді бракуватиме», — відзначив Глава Церкви.
Народився Михайло Продиус на Львівщині, у селі Бринці. Сиротами залишилися дружина Катерина, син Тарас, дочка Христина, а також мама Михайлина. Нехай Господь прийме душу покійного до свого Царства. Висловлюєму щирі співчуття рідним і близьким.
Вічная пам’ять.
