У Згурівці відфутболюють людей, які подають документи на субсидії
Багато громадян скаржаться до редакції «Українського репортера»: влада шукає будь-які – навіть абсурдні – підстави для того, щоб відмовити в одержанні субсидій. Ось про яку жахливу несправедливість розповіла нашим журналістам мешканка Згурівського району Київської області.
Вже тривалий час обиває пороги чиновницьких кабінетів у райцентрі Згурівка Київської області мешканка села Войтове Наталія Лірник. А питання у неї дуже просте – пов’язане з отриманням субсидії на опалення. Минулі роки сім’я пані Наталі одержувала таку субсидію. А під завісу 2018-го з цієї державною допомогою стало коїтися казна що. І тут вже, мабуть, треба говорити про своєрідні «викрутаси» чиновників – мовляв, принесіть одну довідку, принесіть ще й такий папірець…
Наталія Лірник мешкає за 15 кілометрів від Згурівки. Вона має на утриманні хвору маму похилого віку, за якою потрібен постійний догляд. Дві доньки пані Наталі – студентки, навчаються у Києві. Склалася жахлива ситуація – бідна жінка упродовж кількох місяців змушена їздити маршрутками на затяжні «переговори» до згурівських чиновників з приводу відмови в одержанні субсидії.
Наприкінці 2018 року в управлінні соціального захисту населення райдержадміністрації (очолює Валентина Гузь) Наталії Лірник порадили звертатися з приводу субсидії відразу після 1 січня 2019 року.
4 січня жінка приїхала до управління соцзахисту, привезла необхідні довідки. Саме 4 січня – прийомний день для громадян. І що почула? Приїжджайте 10 січня! Чиновники були зайняті на роботі чимось важливим, екстреним. А громадяни почекають?
Тоді Наталія Лірник прийшла зі скаргою до голови Згурівської районної державної адміністрації Валерія Мозгового. Але він лише розвів руками – мовляв, у працівників соцзабезпечення є більш нагальні та важливі справи.
Оце так дивовижно піклуються про інтереси простих жителів у маленькій, віддаленій Згурівці! Кому скаржитися? До кого апелювати? Не чують! Глухий мур. Стіна залізобетонна. Криком кричи, а твій голос не почують. Глас вопіющого в пустелі. Зате бачимо, як чиновники полюбляють одягати вишиванки і «розсипаються» в компліментах на адресу громадян, в тому числі особливо звертають увагу на «піклування та підтримку» соціально-незахищених категорій населення.
До речі, у пишному новорічному привітанні згурівські районні керманичі пишуть, що рік їх «збагатив новим досвідом, згуртував і дав можливість створити всі умови для подальшого розвитку…»
Яким «досвідом» ви збагатилися, панове, коли порушуються елементарні права людини?!
А ще згурівські посадовці пафосно зазначають, що «2018 рік був складним, насиченим подіями, напруженою працею, глибоким змістом та звершеннями. Він подарував нам радість зустрічей і відкриттів, перемог і досягнень, новий професійний і життєвий досвід…».
Так і хочеться запитати голову райдержадміністрації пана Мозгового, коли нарешті «новий професійний і життєвий досвід» допоможе чиновникам не фідфутболювати простих громадян?
Згурівська влада бажає жителям району: «Нехай в наступному 2019 році кожен буде успішним у справах, бо саме ці успіхи формують суспільний оптимізм, додають впевненості у завтрашньому дні…»
Але скажіть, чи може Наталія Лірник із села Войтове налаштувати себе на «суспільний оптимізм» і на «впевненість у завтрашньому дні», якщо перед нею в райдержадміністрації – глухий мур? Оптимізмом тут і «не пахне», мовиться в народі. А є великі зневіра, розпач і сум від того, що «вся влада така…». Провалля між простим людом і панством при чиновницьких та інших посадах все збільшується. Цього прагнули люди, які вийшли на Майдан проти банди Януковича, відстоювати свої права, боротися за торжество ідеалів Революції Гідності?
Можливо, голова Київської обласної державної адміністрації Михайло Терещук нагадає своєму підлеглому – керівникові Згурівської районної державної адміністрації Валерію Мозговому, що влада – НАСАМПЕРЕД! – служить людям, щодня зобов’язана працювати саме в інтересах громадян.
На фото: Валерій Мозговий
Фото із сайту z-pravda.com.ua
