Свої і чужі ветерани, або як чиновники виділяють кошти на підтримку громадських організацій

Редакція “Українського репортера” продовжує розповідати про те, що відбувається за лаштунками начебто конкурсного розподілу коштів державного бюджету для фінансової підтримки діяльності ветеранських організацій, які опікуються військово-патріотичним вихованням молоді.

Керівник Всеукраїнської спілки громадських організацій “Союз ветеранів Ракетних військ стратегічного призначення України” генерал-майор запасу Микола Михайлович Філатов показав нам документи, як чиновники Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО відфутболюють, на його думку, невгодних, а також з великим обуренням розповів про враження від “спілкування” з управлінцями, від стилю їхньої роботи.

За більш ніж сорокарічну службу в армії генерал Філатов знає багато різних прикладів, як ведуть себе люди при високих посадах і званнях, але про сьогоднішні взаємини з Держслужбою у справах ветеранів війни та учасників АТО він висловлюється дуже різко, бо такого стилю і методів роботи, каже, як демонструють чиновники, він ніколи не бачив.

Нагадаємо, що в попередній статті  на цю тему (Чиновники ставлять палиці в колеса ветеранській організації воїнів-ракетників) йшлося про те, Державна служба у справах ветеранів війни та учасників АТО за підписом заступника голови В’ячеслава Марченка повідомила Всеукраїнській спілці “Союз ветеранів Ракетних військ стратегічного призначення України” про те, що вона не допущена до участі у конкурсі на одержання державної фінансової підтримки.

В інтерв’ю “Українському репортеру” генерал Філатов розкрив справжню картину – чому Служба зачинила двері перед ветеранською організацією. Говорить:

-Начебто наша ветеранська Спілка порушила вимоги бюджетного законодавства протягом 2016-2017 років.  Але ж це повністю не відповідає дійсності і є наслідком навмисного, як ми вважаємо, грубого викривлення чиновниками Служби результатів аудиту Рахункової палати України. Саме на необ’єктивній, недійсній інформації будувалися відмови, блокування нашої участі в конкурсі.

Ось про яку неправду йдеться: у 2016-2017 роках було проведено аудит у Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників АТО. Наголошую: наша Спілка, як і інші громадські об’єднання ветеранів, до складу цієї Державної служби ніколи не входили. Аудит Спілки фахівцями Рахункової палати ніколи не проводився.

А далі ось як розвивалися події. На підставі аудиту Держслужби України у справах ветеранів війни та учасників АТО Рахункова палата України оприлюднила свої висновки. Ми  з подивом дізналися, що в нашій Спілці, виявляється, не все гаразд. Стало відразу зрозуміло, звідкіля ноги ростуть. Фахівці Рахункової палати складали акт на підставі викривленої інформації та недостовірних даних, що були надані їм за Спілку чиновниками Держслужби України у справах ветеранів війни та учасників АТО.

Після такої несправедливості генерал Філатов наполегливо вимагав, щоб чиновники вибачилися перед ветеранами і припинили блокувати участь громадської організації у конкурсі. Ви думаєте його почули? Вмикаємо диктофон і слухаємо розповідь Миколи Михайловича Філатова:

– Раніше я неодноразово пропонував тодішньому голові Держслужби України у справах ветеранів війни та учасників АТО Артуру Дерев’янку, щоб разом з ним та його фахівцями вивчити і докладно проаналізувати матеріали цього аудиту і з’ясувати, де – правдиві факти, а де – домисел.

Але він не захотів цього зробити, заспокоювавши мене, що, мовляв, порушення на суму  36 тисяч гривень – не такі й страшні. Наводив для порівняння факт: аудитори побачили  у Держслужбі порушень на суму 22,5 мільйона. І – все гаразд: чиновники сплять спокійно. Це ж не  36 тисяч! Отож радив і мені “спати спокійно”.

Мене така “філософія” просто підкошує. У кожного – своя совість і своя відповідальність. Я ні в кого не вкрав ані копійки! 43 роки чесно віддав армії, не маю бізнесу. Живу по правді. Чому сьогодні повинен змиритися з цією несправедливістю? А у відповідь чую: “Заплатіть 36 тисяч, інакше державної фінансової підтримки не одержите”.

За моїм наполяганням фінансово-господарську діяльність нашої Спілки перевірила Державна аудиторська служба, дійшовши висновку: порушень за період з 2016-го і по 2017 роки не встановлено.

– Але вибачень від керівництва Держслужби ви так і не дочекалися?

-Ні. Натомість я відчув, що у них з’явилися злість до нашої організації, несприйняття її.

-За те, що шукаєте правду?

-Мабуть. Чиновники й далі  вмовляли мене заплатити до бюджету 36 тисяч – з тих коштів, що виділють на підтримку ветеранських організацій. Чому я повинен сплачувати, якщо не винен? За дорученням ветеранів нашої спілки я звернувся з відкритим листом до Президента України, прем’єр-міністра, у якому розповів про упродовж тривалого часу йде блокування нашої організації.

–Ви ратуєте за справедливість у державній фінансовій підтримці ветеранських організацій. А як проходить безпосередньо конкурсний розподіл коштів?

-В Держслужбі України у справах ветеранів війни та учасників АТО була створена експертна група. До неї входило 5-6 осіб безпосередньо зі Служби. Ще є робоча група: у її складі вже керівники громадських організацій (деякі з цих керманичів одержували на свої організації по мільйону, по два мільйони гривень з держбюджету). Вони новеньких до робочої групи не підпускали. Бо є свої і чужі… “Верхівка” ще до початку засідання знала, кому виділити фінансування, а кому вказати на двері…

Я гостро і принципово виступав на засіданнях робочої групи, говорив про недоцільність зайвих витрат з держбюджету на утримання апарату громадських організацій. Наприклад, раніше держава фінансувала роздуті “штати” деяких ветеранських структур – по 10-12 осіб одержували солідну зарплату.

Запрошували на засідання представників ветеранських організацій, запитуючи, які заходи вони будуть проводити в рамках військово-патріотичного виховання. Був на такому засіданні і я. Почув, що фінансової підтримки не буде, бо є борг – оті 36 тисяч. А ще почув дивне: мені було сказано, що на заходи за участю ветеранів ракетників прийдуть… учасники АТО і змусять, щоб “генерала Філатова зняли з посади керівника”. Вони думають, що я тримаюся за цю посаду – помиляються. Я вже двічі просив колег, щоб мене переобрали… Не хочуть, кажуть, що довіряють…

Що мене ще обурило і чому на мене посилився тиск? Я просив ознайомити мене з висновками (з відповідним протоколом) експертної групи щодо того, кому виділено фінансування, а кому – ні. Відповіли:  не передбачено. Виходить, зібралися – поговорили: цій організації даємо фінансування, а цій – ні.

–І ось розпочинається засідання робочої групи. Яким чином відбувається голосування, хто вартий підтримки з боку держави, а хто мусить ще чекати?

– Я згадую 2015-2016 роки: наприклад, до присутніх доводять інформацію про висновки експертної групи. І роблять це з голосу! Кому – мільйон гривень, кому – два… Отож голосують спочатку за ті організації, які були створені раніше, тобто за роком створення.  Хтось обурюється тим, що “обділили”, хтось навпаки – задоволений… Доходить справа до нашої організації ветеранів-ракетників. Кажуть: є пропозиція – “ні!”. Отже, не давати… В 2016 році на таких засіданнях ситуація була емоційно забарвленою і гострою… Моя принциповість викликала якусь лють у тих, хто негласно диригував таким розподілом коштів… Відчував на собі їхні спопеляючі погляди.

-Чи змінилася система розподілу коштів у 2017 році?

– Так. Запровадили конкурс. Є відповідна комісія. Заступник голови Держслужби В’ячеслав Марченко одного разу запитав мене, чи наша організація також планує одержати фінансування. І ось – засідання комісії. Приходжу. І чую: “Ми ваш виступ слухати не будемо, надайте матеріали”. Прошу лише три хвилини, щоб розповісти чим займаються ветерани-ракетники. Ні, кажуть. Бо, мовляв, ракетних військ немає і ця ветеранська організація не потрібна. Отакої! Фінансування не чекайте. Про це й говорять на засіданні. Добре, що одна із співробітниць, звернувшись до колег з комісії, промовила: “Люди добрі, давайте хоча б фотографії подивимося, яку військово-патріотичну роботу проводить ця організація”.

Не буду розповідати про всі перипетії конкурсу, але на перше півріччя нам якимсь чином виділили кошти на діяльність. Коли настало друге півріччя, вже працювала інша конкурсна комісія. Я виступив на засіданні. Мені навіть аплодували, почувши про нашу потужну військово-патріотичну роботу. Було виділено 400 тисяч.

–  А у 2018 році з конкурсом пішло навскіс. “Український репортер” вже розповідав, що у квітні ви подали документи до Держслужби на конкурс семи програм, на кожну програму – по шість надрукованих примірників та електронну версію. Це було 42 прошнурованих, пронумерованих та скріплених печаткою папки, обсягом понад тисячу аркушів.

-Так. Документи були прийняті без зауважень, але вже через декілька днів нам було сказано, що у кошторисах цих документів є деякі помилки, які необхідно виправити. Ми сподівалися, що для виправлення помилок достатньо було замінити по два аркуші (всього 14 аркушів, а не тисячу). Однак посадові особи Держслужби (Ігор Мальцев, В’ячеслав Марченко) категорично відмовилися надати дозвіл на заміну вказаних аркушів безпосередньо у Державній службі. Тоді наша Спілка повторно направила всі пакети документів на конкурс – знову 42 прошнурованих, пронумерованих та скріплених печаткою папки обсягом понад тисячу аркушів. Це вже було ходіння по муках! Мені казали: “Ви що, хочете одержати фінансування, борючись з нами?”

Тим не менш мене запросили на комісію, щоб захистити програми війсково-патріотичного виховання, які пропонуємо. Почув схвальні відгуки. Попросили принести допрацьований кошторис на дві програми. Через кілька днів прийшов до офісу Держслужби, здав цей документ. Фінансисти подивилися, сказали, що зауважень не мають. Це було на початку жовтня. Приїхавши додому, переглянув електронну пошту, а там повідомлення з Держслужби. Мене інформують, що наша організація не набрала достатньо балів під час конкурсу.

Чесно кажучи, якби навіть і виділили кошти, то під завісу року я б їх все одно не зміг би, мабуть, витратити на ветеранські справи. Це вже був цейтнот! Однак на порядку денному було питання справедливості, принцповості. Я став наполягати у зверненнях, заявах до Держслужби, чому, на якій конкретно підставі відмовили, просив надати копії документів… Мені надсилали відповіді (відписки), які мене не влаштовували, не пояснювали суть питань, які я порушував. Ось, наприклад, одна із відповідей за підписом заступника голови Держслужби України у справах ветеранів війни та учасників АТО В’ячеслава Марченка. Він пише, що задоволення запиту на отримання публічної інформації “передбачає виготовлення 133-х аркушів формату А4”. Відтак Держслужба надіслала мені рахунок на оплату витрат на копіювання та друк (на 494 гривні 76 копійок). Тобто якщо оплачу рахунок, копії документів мені буде надано. Але ж я не звертався із запитом в рамках Закону “Про доступ до публічної інформації”.

– Яким чином після цього вирішили захищати свої права?

-Ситуація така: я написав заяву до Міністерства соціальної політики. Але відповідь мені надали цікаву – вона майже повторює відповідь Держслужби. Тоді я зустрівся з виконавцем цього листа, посадовцем з міністерства. Цей чиновник неофіційно мені заявив, що мої претензії є справедливими і він мене підтримує. Але ж, каже, мусив таку відповідь надати, бо іншого листа ніхто з керівництва не підписав би.

Я записався на “прийом громадян” до заступника міністра соціальної політики. Не буду втомлювати ваших читачів з якими труднощами довелося зіткнутися під час майже  восьмигодинного очікування “прийому громадян”, але є факт: я розмовляв про історію з блокуванням нашої ветеранської організації із заступником міністра. Під час розмови був присутній перший заступник голови Держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО Ігор Мальцев.

-Що запропонував заступник міністра?

-Звернувшись до Мальцева, він запропонував подумати, як надати фінансування нашій ветеранській організації. Той відповів, що цього року вже не встигнуть, оскільки бюджет розподілено. Попросивши слова, я заявив, що категрично проти такої постановки питання, адже на цей рік усі заходи військово-патріотичного виховання, в тому числі два на міжнародному рівні, за участю нашої організації вже зірвано.

Завдано величезної шкоди морального і матеріального характеру. Я прошу провести службове розслідування про перешкоджання діяльності ветеранської організації, про те, що відбулася маніпуляція з висновками аудиту

Рахункової палати, з іншими даними і цифрами, які кидають тінь на ветеранську роботу. Заступник міністра доручив проаналізувати, перевіривши, усі 16 тематичних програм, які виграли у конкурсі державної підтримки, а також вивчити програми, які не набрали достатньо балів для перемоги у конкурсі, в тому числі організації ветеранів-ракетників. Ми в очікуванні цих висновків. Все ж хочеться вірити, що справеливість у цих питаннях настане.

Розмову вів Леонід ФРОСЕВИЧ

Від редакції. На наш погляд, ця конфліктна ситуаці  є надто серйозною. Справу не вдасться спустити на гальмах, як би декому з чиновників цього не хотілося б. Генерал Микола Філатов твердо стоїть на одному: прізвища тих, хто допускає маніпуляції  фактами і цифрами повинні бути відомі суспільству, а держава зобов’язана суворо і принципово реагувати на такі дії.

У питаннях соціальної підтримки громадських організацій обов’язково має бути повна гласність. Люди повинні бачити, які саме програми військово-патріотичного виховання і чому перемагають у конкурсах на державну підтримку. А де, на якому офіційному державному сайті можна ознайомитися з цими програмами?

Не знайдете такої інформації! Від кого ховаємося? Чому за сімома замками чиновники тримають інформацію про те, як саме фінансуються громадські організації? На жаль, держава дозволяє їм так діяти, бо заплющує очі на їхні “художества”. Чи не пора у цій справі рішуче навести порядок? Щоб все було по правді!

Фото на головній: генерал Микола Філатов показує звернення до керівників держави, у якому написав про те, хто і яким чином блокує ветеранський рух в Україні.

Фото “Українського репортера”

Like