Чи справді нам підготували пенсійний рай?
У «пенсійному» законі найдужче дивує його назва. Агітуючи за нього, в уряді весь час акцентують увагу на останніх двох словах: «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України відносно підвищення пенсій», і це не може не викликати іронічної посмішки, бо…
«Осучаснення» чи… індексація?
За даними уряду, пенсії осучаснили 5,6 мільйона громадян. Приблизно 1,3 мільйона отримали підвищення пенсій до 200 гривень, 1,2 – від 200 до 500, а два мільйони – від 500 до тисячі й більше гривень.
Але на тлі катастрофічного падіння гривні й божевільного росту цін (передусім – на послуги ЖКГ) озвучені цифри виглядають не так уже й пафосно.
На думку відомого фінансиста, експерта коаліції громадських організацій «Реанімаційний пакет реформ» (РПР) Галини Третьякової, це зовсім не «осучаснення», а лише… індексація пенсій, яку уряд не проводив з 2012 року.
Але ж якби Кабмін просто індексував пенсії, то це було б дійсно справедливим рішенням. Адже тим, хто йшов на «заслужений відпочинок» до 2012 року, пенсію обчислювали, виходячи із середньої по країні зарплати, що складала 1197,9 грн, а сьогодні цей обов’язковий для «пенсійної формули» показник складає 3764,4 гривні. Отож, розмір пенсій «молодших» пенсіонерів значно вищий, ніж у тих, хто пішов на відпочинок у 2012-му чи раніше. Тепер «старі» пенсії індексують, «прив’язуючи» їх до нової середньої зарплати по країні. Тут заперечень немає. Проблема в тому, що уряд однією рукою дає, зате другою – забирає.
Хитрі маніпуляції з оцінкою стажу
Головна новела законопроекту – зміна так званого коефіцієнту страхового стажу (КСС).
У чому тут хитрість?
Розмір пенсії формує формула, за якою нараховують виплати за віком. У ній враховують середню зарплату по країні; коефіцієнт зарплати людини (це її середня зарплата з 1 липня 2000 року та, за бажання, за п’ять «вигідних» років роботи за більш ранній час, поділена на середню зарплату по країні) і вже згаданий КСС.
Зараз цей коефіцієнт обраховують так. Беруть загальну кількість повних місяців страхового стажу людини, ділять отриману суму на 12, а потім множать на 1,35%. Цей показник, власне, – оцінка кожного року роботи майбутнього пенсіонера.
Відтепер же КСС складатиме не 1,35%, а лише 1%! Його, власне, скасували.
Ця новела від уряду різко обмежує розмір «нових» пенсій. Якщо, скажімо, 3200 помножити на 1,35, сума зросте до 4320, а коли тільки на одиничку – залишаться все ті ж 3200.
За підрахунками економістів Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи, й нова середня зарплата по країні не перекриє зниження КСС на 0,35%.
У всіх, хто йтиме на «заслужений відпочинок» уже після цілком імовірного жовтневого «осучаснення», пенсії будуть на 26% меншими, ніж якби їх обчислювали за формулою з КСС 1,35%. Меншими майже на третину!
Фактично такі новації уряду прирікають ціле покоління «нових» пенсіонерів на жебрацькі винагороди за віком… Ось вам, бабусю, й «осучаснення»!
Інакше й бути не могло. Річ у тому, що на «осучаснення» потрібно понад 5 мільярдів гривень на місяць. В уряді говорять, що ці видатки Пенсійного фонду (ПФ) покриють за рахунок «понадпланового надходження єдиного соціального внеску (ЄСВ)», але в це, схоже, не сильно вірять навіть в уряді, бо ж коли економіка не йде вгору (а вона не йде), звідки взятися додатковим внескам у ПФ? Отож, пояснює співробітниця Інституту демографії Лідія Ткаченко, «оскільки підтримувати рівень старих пенсій не вдається, проблема вирішується тим, що «новим» пенсіонерам дадуть менше».
Яким стане пенсійний вік?
Ще одна важлива новела від уряду – це поступове підвищення страхового стажу. Цього року право на пенсію ще дає стаж у 15 років. З наступного – 25, і далі щороку планку стажу підніматимуть на рік, аж поки вона не зупиниться на позначці 35 років.
Здається, це лякати не повинно. Якщо не бити байдики, а працювати відразу після школи чи вишу, можна мати й більший стаж. Серед нас чимало людей, які працювали 40 і більше років. Але «автобан нам показали, та про ями не сказали».
Тут треба пояснити, що таке страховий стаж. Це поняття «запрацювало» з 1 січня 2004-го. З того часу у стаж входять тільки ті роки роботи, коли роботодавець сплачував за майбутнього пенсіонера внески у ПФ, причому в розмірі, не меншому, ніж 22% від суми єдиного соціального внеску (740 гривень). Весь інший час роботи у стаж не зараховують.
Здається, все по-чесному. Є внески в ПФ – є пенсія, а немає – вибачайте. Та це формальна справедливість.
Згадаймо, який безлад творився на ринку праці всі 90-і роки та яка правова вакханалія править бал після світової фінансової кризи 2008 року, і це все в нашій країні, здається, триває й досі. У 90-і внаслідок ринкових змін та помилкової грошової політики Нацбанку закривалися десятки й сотні промислових підприємств, і покоління 1960 – 1965 років народження (яке тепер збирається на пенсію) виживало, тягаючи на речові ринки «кравчучки» та «кучмовози». Люди втратили по десять і більше років страхового стажу. Не краще було й після кризи 2008-го. Сьогодні неофіційно говорять, що «в тіні», без оформлення або на мінімальних окладах (до підвищення – 1600 гривень), працюють, за одними даними, – 40% українців, за іншими – майже 60%.
Справи цих людей зовсім кепські. Ті, хто довго працював без оформлення або на півокладу від мінімалки (800 гривень), сильно ризикують залишитися без потрібного стажу й мати зовсім мізерну пенсію, а то й зовсім її не мати. Ті ж, хто чимало простояв на речових ринках, як уже підрахували економісти, будуть змушені працювати до 63 або й до 65 років. А багатьох і це не врятує, бо, за підрахунками економістів, великий відсоток «нових» пенсіонерів (хто йтиме на відпочинок після 2020 року) пенсії не матимуть взагалі! Майже кожен другий із нас!
Але ж люди ні в чому не винні. Це наші «державні мужі» були нездатні навести лад на ринку праці. Винна держава, що фактично самоусунулася від обов’язків із регуляторного впливу на ринок праці.
Не хоче урядовий закон врахувати й інших деформацій вітчизняного ринку праці. З одного боку, молодим дуже важко отримати роботу без досвіду роботи. З другого, існує дискримінація за віком. Після 40 років нову роботу за фахом знайти важко, після 45 – дуже важко, а після 50 – можна й не шукати.
Словом, пенсійна реформа просто неможлива, якщо уряд не візьме курс на реалізацію програми створення нових робочих місць і стимулювання економіки, що забезпечить перманентне зростання заробітних плат, а відтак – і майбутніх високих пенсій.
Де забули справжню реформу?
За розмовами про неперевершену «реформу» всі вже й не згадують, на якому вокзалі й у якій камері схову забули справжню пенсійну реформу.
Адже ще з 2004 року планували ввести в дію трирівневу пенсійну систему. Перший її рівень – нинішня солідарна система.
Другий – загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (накопичувальна система), коли всі внески йшли б на персональні рахунки працюючих, стаючи приватною власністю застрахованих.
Третій – добровільне страхування у приватних страхових фірмах.
Накопичені кошти на другому і третьому рівнях дозволили б поступово перейти від розподільчого принципу надання пенсій до ринкового й мали б забезпечити соціальну справедливість.
Окрім того, додаткові рівні дозволили б накопичити значний інвестиційний потенціал. За розрахунками Інституту демографії, якби ця реформа стартувала з 1 січня 2017 року, обсяг внесків уже в перший рік склав би 7 мільярдів гривень, або 0,3% ВВП. А на шостому році дії другого рівня, коли кількість застрахованих склала б майже 8 мільйонів осіб, обсяг внесків перевищив би 52 мільярди гривень (1,4% ВВП). Надалі б сума щорічних внесків складала 2–2,2% ВВП, і в 40-х роках загальна сума внесків, накопичених на другому й третьому рівнях, перевищила б показник у 50% ВВП (в нинішніх цінах).
– Це серйозні кошти, які можна було б успішно інвестувати в розвиток країни, – говорить економіст Лідія Ткаченко.
Проект закону (№2767), яким передбачали ввести другий рівень з 1 січня 2017-го, Комітет ВР з соціальної політики розглянув ще в травні 2015 року.
– Тоді його відправили на доопрацювання, – розповідає незалежний експерт Євген Костенко. – Наступного року змінився уряд, і за усталеною практикою всі урядові законопроекти були відкликані. У 2016-му в Раді з’явилися два подібні проекти законів – урядовий №4608 і №4608-1, який розробили депутати Людмила Денисова й Ірина Єфремова. Зрештою, урядовий 30 травня цього року було відкликано. А депутатський десь припадає пилюкою…
Чому реформа не стартувала – і досі загадка. Так, проти був Мінфін, але він завжди проти всього, що хоч трішечки тисне на державний бюджет. Скоріше, зіграли свою роль застереження експертів МВФ і деяких вітчизняних економістів (тієї ж Лідії Ткаченко), які вказували на об’єктивні ризики, які створює другий рівень у нинішніх економічних реаліях.
Перш за все, економісти вказували на те, що в країні дуже слабкий фондовий ринок – потужне джерело самоінвестування економіки. На фондових біржах країни обертаються не більше 10–15% акцій підприємств, і цей фактор обмежував би інвестиційну складову пенсійних накопичень.
По-друге, інвестиційний дохід від вкладення пенсійних коштів у цінні папери має хоча б на 2% перевищувати річний рівень інфляції.
По-третє, демографічна криза й сталий відтік трудових ресурсів за кордон сильно знижує ефективність запровадження другого рівня.
Словом, і тут усе впирається в ефективність економічної політики уряду.
Що ж на виході?
Висновок один: пенсійна реформа вкрай потрібна, з нею ми запізнилися вже на 14 років, але стартувати вона може лише за умови стимулюючої грошової політики Нацбанку, політики уряду з розвитку економіки та, зокрема, реалізації програми уряду зі створення нових робочих місць.
Усе інше — не реформа. Одна частина ухваленого закону просто індексує пенсії, що уряд мав би зробити й без спеціального закону. А новела уряду про зменшення коефіцієнту КСС до 1% (замість 1,35), – не що інше, як політика затягування пасків.
Ярослав ФАЛЬКО
Фото Кирила ХМІЛЬОВА
На цю тему читайте тут:
