Фіаско безвольного Андрія Шевченка
В українському футболі все, як завжди: бездушність гравців, безглузда біганина з опущеними головами і руками, відсутність бажання боротися за результат, брак у діях польової десятки упертості, настирливості, націленості на ворота суперника.
Банальна розхлябаність на кожному квадратному метрі поля. А головне – якась патологічна (бо дивлюся футбол багато років) байдужість. З початком другого тайму стало зрозуміло, що гол у ворота П’ятова буквально висить у повітрі. Всі «жовтяки» бігають кругами довкола хорватів, якщо трапиться м’яч, відмахнуться знічев’я ногами.
Вийшли на поле, наче посмішити. І це після перерви, де тренерський штаб повинен був начебто підбадьорити, зарядити, підказати гравцям, як і кому варто підсилити гру.
Прикро, дуже прикро. Хоча гра не здивувала. Безхребетна. Безвольна. Слабкодуха. Точно така, як і головний тренер. Хай би його вже забрали до Москви. Він там більше потрібен. Позаяк нічого українського в ньому немає. Він навіть не володіє мовою своїх предків. Тому не дивуюся й результату…
Мені вельми шкода сотень тисяч уболівальників, які за сотні кілометрів мчали цілий день звідусіль до столиці на авто, в автобусах, поїздах, електричках. Думали, що вийде свято в пору “бабиного літа”, а безхребетний Андрюша підсунув усім брудну свиню, рябу – по-хорватськи…
Олександр ГОРОБЕЦЬ, журналіст, письменник
Від редакції: цей допис письменник Олександр Горобець розмістив у Фейсбуку. Ми вирішили познайомити з нею і читачів нашого видання.
