Президентський законопроект про олігархів є бутафорією – Юрій Левченко
Президентський законопроект про олігархів є бутафорією і нічим не загрожує олігархії, а навпаки спрямований на задурювання українського народу, аби олігархія й далі панувала.
Так вважає колишній народний депутат України, відомий борець з корупцією у Києві Юрій Левченко.
Як відомо, Глава держави направив до парламенту законопроект «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)».
Юрій Левченко, грунтовно проаналізувавши цей законопроект, стверджує, що “насправді він є звичайним окозамилюванням, спрямованим на задурювання українського народу, й не несе для олігархії жодних небезпек”.
Левченко наводить декілька важливих деталей, які це яскраво ілюструють. “Відповідно до президентського законопроекту, наслідком включення особи до «реєстру олігархів» є лише заборона їй здійснювати внески на підтримку політичних партій та бути покупцем у процесі приватизації об’єктів великої приватизації. Але насправді ці норми дуже легко обійти. Так, олігархи ВЖЕ зазвичай здійснюють фінансування партій не особисто, а через підставних осіб. Те ж саме стосується і приватизації. Крім того, переважна більшість стратегічних підприємств в Україні вже приватизовані олігархами, тому для справжньої деолігархізації потрібна їх націоналізація, а не обмеження приватизації, коли по-суті вже немає що обмежувати.
Ще одне питання: так звана «декларація про контакти», яку мають заповнювати посадові особи, що мають зустрічі з олігархами. Загалом сама ідея щодо такої декларації є правильною, але ключове питання у тому, якою буде відповідальність за порушення норми про подання цієї декларації. А у законопроекті зазначено, що «порушення обов’язку подання декларації про контакти, передбаченого цією статтею, є підставою для притягнення особи до політичної та (або) дисциплінарної відповідальності». Постає закономірне питання: що таке «політична відповідальність», яка, до речі, жодним чином не визначена у чинному законодавстві, і як до неї притягнути порушників закону?! І друге питання: чи зупинятиме «дисциплінарна відповідальність» високопосадовців, які обслуговують інтереси олігархів, маючи з цього шалений зиск?! Очевидно, що за порушення законодавчих норм щодо контактів з олігархами має бути кримінальна відповідальність, і лише тоді ця норма мала б якусь силу!”
На думку Левченка, “насправді ж олігархічна система буде демонтована лише в результаті створення умов для того, щоб олігархів в Україні не існувало в принципі. Це й дієва антимонопольна політика, накладення багатомільярдних штрафів за порушення антимонопольного законодавства, що, до речі, навіть відповідно до чинних законів може цілком спокійно робити Антимонопольний комітет України, але «чомусь» цього не робить; це і націоналізація стратегічних підприємств, зокрема, енергогенеруючих та енергорозподільчих підприємств, які знаходяться у власності Ахметова та інших олігархів; це й примусове розбиття приватних монополій; це й встановлення справжніх податків на розкіш, боротьба з виведенням олігархією коштів за кордон – в так звані “офшори”, боротьба з трансфертним ціноутворенням; це й чесна та ефективна робота правоохоронних органів та судів. Все це в комплексі створить умови для того, щоб в Україні була неможлива олігархія як така”.
Левченко переконаний, що “за яскравою обгорткою законопроекту «про олігархів» бачимо абсолютно пусті норми. Тобто, народу демонструють черговий серіал: «Володимир Зеленський бореться проти олігархів», але насправді навіть якщо цей законопроект ухвалять, то становище олігархів не зміниться, і їм нічого не загрожуватиме. Це, на жаль, є закономірним, адже і президентська владна вертикаль, і парламентська монобільшість так само обслуговують інтереси олігархату, як і попередні влади. Саме тому замість реальної боротьби з олігархами українцям підсовують чергову бутафорію”.
Малюнок Андрія Петренка.
Читайте також:
