Ще не було випадку, щоб якась країна ігнорувала рішення Суду в Гаазі
Сьогодні основна увага української і міжнародної громадськості прикута до слухань у Міжнародному суді ООН за позовом України проти Російської Федерації.
«Український репортер» поцікавився механізмами реалізації майбутнього судового вердикту у старшого наукового співробітника відділу Міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кандидата юридичних наук Костянтина САВЧУКА.
«Я вважаю, що процес слухання у Міжнародному суді ООН справи України проти Росії дуже складний і довготривалий, але необхідний, адже він є одним із інструментів захисту національних інтересів і територіальної цілісності нашої держави. Тож, щоб повноцінно існувала країна Україна, ми повинні вдаватися до різних методів її зміцнення: юридичних, дипломатичних, політичних. І, звичайно ж, нарощувати обороноздатність нашої держави», – вважає науковець.
– Пане Костянтине, це не перша справа в Міжнародному суді ООН, в якій бере участь Україна?
– Так, був позов Румунії до України щодо спірної території навколо острова Зміїного. В результаті згідно з рішенням суду континентальний шельф було розмежовано таким чином: 70 відсотків відійшло Румунії, 30 – Україні. А взагалі з 1945 року – часу створення Міжнародного суду в нідерландському місті Гаага – у цьому палаці Феміди слухалися понад 120 справ і зараз перебувають на розгляді ще близько 10 – 15.
– Ви наголосили на тому, що процедура розгляду справ у Міжнародному суді ООН є складною і довготривалою, в чому полягає ця складність, і скільки часу може тривати суд?
– Встановлено і затверджено на міжнародному рівні, що процедура розгляду справ у Міжнародному суді складається з кількох етапів. Спочатку позивач подає свої вимоги, потім письмово пише меморандум з аргументами щодо предмету позову, далі йдуть контраргументи відповідача, потім – слухання, розгляд справи по суті. І оскільки суд працює сесійно, а не безперервно, то слухання однієї справи може затягнутися на два, три, а то й більше років.
– Які шанси в України виграти справу?
– На жаль, дати однозначну відповідь на це питання ні я, ні хтось інший не може. Адже, наголошую, справа ця досить складна і довготривала. І Росія також має достатньо кваліфікованих фахівців із міжнародного права, які нададуть відповідні аргументи на свою користь. Крім того, в таких справах є не лише юридичні аспекти. Не варто забувати, що судді Міжнародного суду ООН також люди, і вони є громадянами різних країн.
Тож хтось глибоко в душі, звичайно, може симпатизувати не Україні, а саме Росії, і ця симпатія, як не парадоксально, може зіграти свою роль у винесенні остаточного вердикту щодо позову України проти Росії. Але це лише моє припущення, і я аж ніяк не стверджую, що ця справа безнадійна. Я лише наголошую на тому, що українським юристам, дипломатам, владним чиновникам і всій громадськості потрібно добре попрацювати в цьому напрямку.
– Пане Костянтине, змоделюймо таку ситуацію: Україна виграла суд, а Росія не виконує його рішення. Що тоді?
– Запевняю, вони нам такого подарунку не зроблять. А якщо серйозно, то за понад сімдесят років з часу створення Міжнародного суду ООН ще не було випадку, щоб якась країна відмовлялася виконувати те, на що її зобов`язав міжнародний орган правосуддя. Тож і Росія, я переконаний, буде реагувати належним чином на рішення суду. Звичайно, не варто сподіватися, що вона відмовиться від своїх прав на Крим чи визнає свою присутність у так званих ДНР та ЛНР.
Та рішення суду щодо порушень цією країною Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму і Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації все ж виконає. Якщо ж раптом цього не станеться – це буде наша дипломатична перемога. Ми тепер матимемо інформаційний привід заявляти на всіх міжнародних рівнях про те, що Росія нехтує своїми зобов`язаннями. Відповідно зреагують на такий крок сусідньої держави і міжнародні інституції – Росію навіть можуть позбавити права вето в Раді безпеки ООН.
Проте, як я уже говорив, таке можливе лише теоретично, а на практиці ще не було випадків, щоб хтось нехтував рішенням Міжнародного суду ООН. Тож Україна і повинна скористатися мирним врегулюванням своїх конфліктів.
Що й відбувається, адже нагадаю: крім того, що наша держава має позов у Міжнародному суді ООН, ми ще звернулися з позовом до Трибуналу з морського права щодо континентального шельфу навколо Криму, адже жодна з країн світу так і не визнала того, що півострів є не українською, а російською територією, а ще Україна подала позов до Європейського суду з прав людини.
Тобто таким чином задіяні всі механізми нашого впливу на сусідню державу, і це певною мірою убезпечує Україну від подальших зазіхань на Україну з боку Росії та сприяє зростанню авторитету Української держави у світі.
Бесіду вела Алла ТОПЧІЙ
На цю тему читатйте тут
Міжнародний суд ООН почав слухання за позовом України проти РФ
Другий день слухання за позовом Україна проти РФ, читати тут
Міжнародний суд ООН продовжує слухання за позовом України проти РФ
Третій день слухання читати тут
“Україна vs РФ”. Третій день слухань у Міжнародному суді ООН
Останній день слухання читати тут
“Україна vs РФ”. Останній день слухань у Міжнародному суді ООН (онлайн)
