Ілля Богданов: “Я розповім, яку таємну війну веде російська ФСБ в Україні”
Росіянин Ілля Богданов раніше мешкав в Росії, служив у ФСБ. Не погодившись з бандитською політикою Путіна, приїхав в Україну, зібрав прес-конференцію і розповів, чому вирішив бути з Україною.
А потім Ілля воював на Донбасі, захищав нашу землю від кремлівської банди. Нещодавно російські найманці його викрали, намагалися перевезти на територію РФ. На шастя, ці плани перекреслила СБУ. Пропонуємо вам інтерв’ю з Іллею Богдановим.
– Можливо, вам ще важко логічно аналізувати все, що сталося протягом останнього тижня, але все ж таки, як вам вдалося вижити? Як розумію, СБУ з 12 листопада, тобто з того моменту, коли вас викрали, вже почала спецоперацію. І давно «вела» колишнього харківського депутата Росоху разом із його угрупованням. Певно, були почуті й ваші заяви про стеження. Тож як вас викрали?
– Мене відвезли до Росохи кілька людей. Я вже був знайомий із ним. Він назвався бізнесменом і хотів спонсорувати мою справу, та так спритно, що навіть я зі своєю підвищеною пильністю не насторожився. Росоха – дуже тонкий психолог, та й вигляд має такий, що я нічого не запідозрив. Він ходив зі мною в кафе, фотографувався, розмовляв про різне.
Цей чоловік дуже досвідчений. Помічник прокурора сказав, що раніше Росоха входив до організованого злочинного угруповання, і суддя, який розглядав ту справу, раптово тоді помер, а справу закрили. Це людина, яка брала участь у вбивствах та багатьох інших жахливих речах. Тож його могли «вести». Але я не можу розкривати деталей слідства, бо його ще не закінчено.
– Отже, Росоха заздалегідь готував пастку для вас?
– Так, ще за тиждень до цього. А «брали» мене вже інші люди, відвезли на квартиру в центрі Києва. Росоха там мене сфотографував і відправив знімок до російського ГРУ. Це відразу було ясно, тому що розмова з ГРУ відбувалася по гучному зв’язку, і я чув про всі їхні угоди, всі деталі їхнього плану. На тому кінці дроту Росоху хвалили, давали вказівки, щоб він продовжував мене накачувати наркотиками, тримав зв’язаним, а в разі невдачі – застрелив. Із Києва мене повезли на схід. Як з’ясувалося, до Харкова. Потримали там, познущалися А звідти вже – до кордону, щоб передати в Росію.
– Чим вас накачували?
– Мені кололи клофелін і ще щось, якусь суміш. Схопили мене 12 листопада в обід, на голову натягнули балаклаву. Її потім не знімали, тож я мало що бачив, відсотків на 30, бо її неправильно наділи. Бачив черевики Росохи, коли він мене фотографував. Розумієте, я не новачок, до цього вже пережив два замахи. Спочатку мене намагалися викрасти, потім спробували вбити в Києві. Я добре навчений. Раніше я служив у Дагестані, в умовах контртерористичної операції, у мене гарний нюх. А цього Росоху я взагалі не відчув. І якби не СБУ, він би так зробив, що я був би уже в Росії або на тому світі.
– Ви раніше здогадувалися, що саме ГРУ і ФСБ стежать за вами?
– Звичайно. Я помічав за собою стеження, були різні сюжети, і звертався з цього приводу до кого лише міг, але мало хто відреагував. Коли я розповів про все у деталях Грицаку, він був вражений і сказав, що вживе заходів і такого більше не допустить ні з ким. Незадовго до викрадення невідомий мені чоловік на машині з луганськими номерами приїхав на мийку, де я працював, і раптом почав дарувати ноутбук. Ще й фотографуватися зі мною. З’ясувалося, що цей ноутбук був напханий апаратурою для стеження. Тож я його відразу в ломбард відніс.
– Якісь погрози надходили раніше?
– Погрози надходили через соцмережі, і не тільки, виникали якісь люди з Росії, намагалися кудись затягнути. У мене таке життя, що я більш ніж два тижні на одному місці не мешкаю. І лише завдяки цьому я ще живий. Я давно зрозумів, що за мною стежать російські спецслужби і про це весь час говорив у своїх інтерв’ю. Але коли почув на власні вуха розмову по телефону Росохи з грушниками, то фізично відчув, яка на мене машина російських спецслужб насувається. На тому кінці дроту був як мінімум полковник. І я зрозумів, що це дуже серйозно, і якщо не цього разу, то наступного спецслужби Росії мене все одно знищать. Мене це дуже вразило. Було морально тяжко. Вони між собою говорили: «Ну, якщо не вийде доставити «посилку» на місце, то необхідно його «задвухсотити». Як? А як хочеш, ми тобі за це ще грошей накинемо!».
Знаєте, я брав участь у воєнних конфліктах, був у гарячих точках, але все це дитячий садок порівняно з тією ситуацією, коли ти лежиш з мішком на голові й почуваєшся безпорадним. Тобі можуть легко вколоти наркоту або перерізати горло. Це реально страшно. На війні набагато простіше. Але я все ж таки зосередився.
Потім була ще одна ситуація: коли ми вже опинилися на кордоні, то будь-яка диверсійно-розвідувальна група з того боку нас могла би легко грохнути, раз плюнути. Я добре розумів, що це далеко не кінець.
За півтора місяця до замаху я анонсував свою книжку про спецслужби Росії, яку зараз пишу. Саме з нею я і пов’язую цей замах. Про ФСБ не писав ніхто. Крім Литвиненка, якого вбили навіть у Лондоні. А я анонсував, зняв відео, написав, що розкрию всі методи російських спецслужб, форми прихованої війни.
– Ви брали участь у боях за Донецький аеропорт, воювали у підрозділі Правого сектору?
– Так, був спочатку в 5-му підрозділі, потім в 15-му, а згодом перейшов до 7-го.
– Але все ж таки пов’язуєте своє викрадення саме з цією книжкою?
– Це можливо. Я був оперуповноваженим прикордонної служби, яка в Росії підпорядкована ФСБ, старшим лейтенантом. У мене за плечима інститут. Я займався оперативною роботою, був особисто знайомий із першим заступником директора ФСБ, генералом Кулішовим, я йому особисто доповідав. Мені навіть довелося відправляти свого агента в Грузію до Саакашвілі – далекий родич мого агента був його особистим пілотом. Тобто я знаю про різні речі й таємниці, тож збираюся найближчим часом цю книжку завершити, описати все, що там у спецслужбах РФ відбувається і яку таємну війну в Україні вони ведуть. Я думаю, що це стане у пригоді майбутнім службовцям українських спецслужб.
– Коли саме ви зрозуміли, що СБУ контролює ситуацію? Дорогою до Харкова чи на шляху до кордону, коли проводилася спецоперація із захоплення угруповання, яку було знято на відео?
– Я не все можу сказати, бо слідство ще триває. Але відео, яке усі бачили, знято не в момент захоплення злочинного угруповання, а коли проводився слідчий експеримент. Однак є записи телефонних переговорів, які не оприлюднено, тобто тих, які я чув, коли був на волосок від смерті.
– Що будете робити далі?
– З моїми знаннями, умінням я повинен якось реально протистояти цим нелюдам. І тепер знаю, як правильно вчинити, щоб мій досвід став у пригоді – буду працювати на безпеку України.
Розмову вела Анна ІВІНСЬКА
Відеосюжет про затримання викрадачів Іллі Богданова дивитися тут
