Боргова безодня та черговий меморандум з МВФ про деградацію країни
МВФ нарешті вирішив надати Україні черговий кредитний транш – за програмою розширеного фінансування EFF (Extended Fund Facility).
Меморандум між МВФ та урядом містить умови, які Україна мусить прийняти, аби отримати подальше фінансування.
Та обставина, що виконання багатьох з цих умов призведе до подальшої соціально-економічної деградації країни, вже особливо нікого не дивує, навіть сприймається як належне.
Водночас були озвучені останні цифри зовнішніх боргових зобов’язань України, передусім тих боргів, які треба виплатити найближчим часом. Саме ці дані пояснюють, чому уряд докладає великих зусиль, аби навіть ціною деградації отримати подальше зовнішнє кредитування. Без зовнішніх кредитів країна ризикує скотитися у прірву дефолту. Утім видається, що подальше кредитування лише відкладає дефолт, все більше затягуючи країну в болото величезних боргів.
Борговий камінь на шиї
За словами заступника голови Нацбанку Олега Чурія, до кінця 2019 року для обслуговування державного боргу в іноземній валюті доведеться витратити 12,8 млрд доларів. Нове кредитування необхідне для того, аби розрахуватися за старими боргами, уникнути дефолту та забезпечити фінансову стабільність.
На кінець лютого 2017 року державний та гарантований державою борг склав 71,76 млрд доларів.
Окрім отриманого 3 квітня 1 млрд доларів, Нацбанк розраховує у 2017 році отримати від МВФ ще три транші на суму 4,5 млрд дол., а також 1,3 млрд дол. від Єврокомісії, 2,5 млрд дол. від ЄС та США. Тобто всього 8,3 мільярда. У 2018 році Нацбанк сподівається отримати від МВФ 4 транші по 955 мільйонів доларів кожний.
За оцінками МВФ, лише у нинішньому році Україна потребує зовнішніх кредитів на суму 12,4 млрд доларів. Із них 4,4 мільярда забезпечує реструктуризація боргів за єврооблігаціями, а решту – 8 мільярдів Україна планує отримати за вказаним вельми сумнівним сценарієм, оскільки виконання вимог МВФ видається утопією та аферою.
Корупція – це наше все!
Чи не найважливішою вимогою МВФ лишається боротьба з корупцією. Загалом це дійсно справедлива вимога, хоча деякі моменти також є сумнівними.
Зокрема, МВФ вимагає прийняти відповідний закон та сформувати спеціальний антикорупційний суд. Однак ми вже маємо купу антикорупційних установ, але корупції жодним чином не стало менше.
Навряд чи буде виконано вимогу МВФ надати антикорупційному бюро права проводити прослуховування, оскільки це становить загрозу багатьом у правлячій верхівці. Так само не викорінять корупцію перейменування податкової міліції на поліцію з розслідування фінансових злочинів й об’єднання податкової і митної служб в одну юридичну особу, як це вимагає МВФ.
Корупція є несучою конструкцією суспільства в Україні. Відтак проблема не у поверхневих маніпуляціях та формальних законах, а в реальних огидних відносинах, що склалися у суспільстві.
Соціально-економічна деградація і боргова яма
Виконання цілої низки вимог МВФ вкрай негативно позначиться як на мільйонах громадян, так і на соціальній ситуації в країні загалом. Мова про чергові пенсійні новації, запровадження ринку землі, підвищення тарифів на комунальні послуги, подальше урізання субсидій, монетизація пільг.
Для виконання більшості цих вимог треба вже у квітні-травні прийняти низку вкрай неоднозначних нормативів, проходження яких через парламент видається надто сумнівним. Відтак такими ж сумнівними є і перспективи отримання від МВФ вказаних 4,5 мільярда у 2017 році.
Запровадження в Україні з її галопуючою інфляцією та безперервним падінням гривні накопичувальних пенсійних рахунків, розрахованих на десятиліття, видається аферою. Жорстка прив’язка отримання пенсії до наявності офіційного трудового стажу тривалістю 35 років для чоловіків і 30 років для жінок в умовах зростаючого безробіття та тінізації трудових відносин може залишити величезну кількість громадян без пенсій взагалі. Можливо, саме ця мета і переслідується, аби скоротити видатки Пенсійного фонду?
Прийняття до літа закону про ринок землі та його запровадження з 2018 року видається вкрай сумнівним, а сама ситуація із землею стає дедалі загрозливішою. Існують впливові сили, перш за все так звані агрохолдинги, яким ринок землі та відповідний її переділ не потрібні, оскільки вони і так напівтіньовим способом контролюють величезні угіддя, що формально належать мільйонам переважно безправних та люмпенізованих власників. Часто ці землі експлуатуються у варварський спосіб – достатньо згадати величезне зростання виробництва соняшника та інших олійних культур, що виснажують землю.
Водночас є і вельми впливові сили, зацікавлені у відкритті ринку землі для її переділу. Продану землю або експлуатуватимуть таким самим варварським способом, або вона стане об’єктом спекуляцій, а країна остаточно позбудеться найголовнішого надбання.
Відтак будь-яке рішення тягне за собою негативні наслідки. Не вдаючись у подальші подробиці, зауважимо, що проблема полягає навіть не у ринку землі, а в огидній системі соціальних відносин і такій самій психології суспільства.
А от вимоги МВФ у соціальній та комунальній галузі влада може виконати не надто вагаючись. Передбачається подальше скорочення пільгових норм споживання комунальних послуг із метою зниження кількості отримувачів та розміру виплат. Зокрема, планується зменшити норму витрати газу та електроенергії з 5,5 до 4,5 куб. м та з 65 до 51 кВт/г на 1 кв. м у місяць. Скасують розстрочку на оплату комунальних послуг для тих, кому субсидії не надаються.
З 2018 року очікується введення монетизації пільг. Це боляче вдарить по малозабезпечених громадянах, оскільки монетизація не перекриє витрат, наприклад, на безкоштовний проїзд. Що стосується монетизації комунальних субсидій, то це взагалі афера, оскільки грошей катастрофічно не вистачає і за нинішньої системи.
Ввести зазначені обмеження владі буде не надто складно, оскільки надання багатьох пільг регулюється навіть не законами, а нормативами уряду та Нацкомісії з енергетики і комунальних послуг.
Вельми ідіотичною складається ситуація довкола вимог МВФ приватизувати низку підприємств, зокрема Одеський припортовий завод, харківський «Турбоатом», усі обленерго, «Укрспирт» тощо. Річ навіть не у тому, чи варто розпродавати такі унікальні підприємства, як «Турбоатом». Є безліч прикладів, коли приватизація призводила до знищення унікальних, перш за все високотехнологічних виробництв. Але річ у тім, що за нинішньої політичної та соціально-економічної ситуації купувати ці підприємства взагалі ніхто не має наміру, до того ж за серйозні гроші.
Їх можна хіба що віддати задарма або за копійки, фактично знищивши виробництва. Тобто зиску від їхнього продажу не буде жодного, але величезною є вірогідність втратити цілі галузі, тисячі робочих місць та кадровий потенціал. Ясна річ, що Міжнародний валютний фонд усе це не обходить, але вітчизняна влада мусить виявляти хоча б мінімум елементарного патріотизму, вирішуючи реальні соціально-економічні питання, а не лише одягаючи вишиванки у святкові дні.
Резюме
Такими є основні вимоги МВФ, виконання яких, як планує влада, забезпечить подальше кредитування України. Утім маємо звичайний у таких випадках сценарій: замість припинення грабунку країни та народу, владна верхівка має намір забезпечити хоча б мінімальну фінансову стабільність держави за рахунок рядових громадян та остаточного розтягування залишків суспільного багатства. А країна тим часом балансує на краю боргової безодні…
Олександр КАРПЕЦЬ
