Активісти про Раду: “Чи злякалася ультиматуму?”
Людське море на площі перед парламентом. Розбурхане, гаряче, майже штормове
Тут — люди різного віку: багато молоді, є чимало чоловіків від 30 до 45 років, а є і старші, кому за 60. Групками стоять колишні воїни-добровольці, час од часу до них підходять побратими — вони радіють один одному, обнімаються… Війна зріднила їх… Отож зрідка і лунає: “Чуєш, брате?..”
Погляд вихоплює в гурті жіночку з плакатом. Таке гасло тут, здається, лише одне – щоб держава не забувала добровольчі батальйони. І я слухаю коротку розповідь:
– Сьогодні, 22 лютого, я прийшла до парламенту, щоб підтримати патріотів, воїнів добровольчих батальйонів. Сама я в минулому майданівка, Воробйова Світлана Іванівна, педагог, з Житомира. Мій син Владислав воював в батальйоні “Київська Русь”. Зараз оформлює третю групу інвалідності. Це добробати зупинили ворога, і не треба їх забувати — про це й написала на своєму плакаті. Але мене більше бентежить усе ж позиція співвітчизників, учасників АТО: чому вони не об’єднуються, чому не пред’являють свої вимоги владі…
Ось колишній воїн з “Айдару”, називає своє псевдо — Їжак. “Бо колючий”, – пояснює. Він — з Боярки, йому 55. За професією теплотехнік. Нині оформлює документи на отримання пенсії. І жартує, що “наділили земельною ділянкою — два квадрати на два… Показали місце… на цвинтарі”. Певно, просив чоловік земельку, можливо, відмовили.
Побратим Ірбіс доповнює:
– Цю пенсію ще треба “вигризти”.
На грудях Їжака – нагороди: орден “За мужність”, Лицарський хрест (його чоловік одержав за Майдан: без втрат вивів людей з пастки в Маріїнському парку).
Разом з Їжаком ще один побратим — Дідусик (також псевдо), з Кривого Рогу. Починав боронити країну в “Айдарі”, потім — у розвідці 14-ї бригади Збройних Сил.
– Сьогодні ходжу на заняття в університеті — навчаюся на еколога у Рівному, – каже Дідусик.
Їжак розмірковує про сьогодення, про те, чому прийшли люди на площу перед парламентом:
– Обвели нас навколо пальця. Ми стояли на Майдані за демократію… Не сподівалися, що після перемоги Революції Гідності стане жити так тяжко, що урядовці влаштують нам “холодний душ” з комунальними тарифами, що буде в Україні стільки брехні… Тому й прийшли сюди висловити свою позицію.
– Та нагайками треба цих чиновників, – кинув репліку, почувши нашу розмову, якийсь козак.
За кілька хвилин з’ясував, що козак Дмитро приїхав з Кривого Рогу, представляє Інгульську Паланку.
До парламенту приїхали також і з Кам’янки Черкаської області. Їхнє знамено запримітив ще здалеку, бо на ньому надпис “Холодний Яр”. Мені розповідають, що це той самий стяг… з Майдану. Бойовий!
– Патріотичним силам потрібно об’єднуватися, – майже в один голос стверджують колишній майданівець Ігор і його товариш – Анатолій Панчук з громадської організації “Воля-громада-козацтво”. – Твердо стояти на головному: “Ні!” торгівлі з окупантами, домагатися прийняття законів проти узурпації влади, щоб парламент служив українському народові…
А усі погляди цього людського моря — на головну сцену. На ній — Андрій Білецький, Олег Тягнибок, Андрій Іллєнко… Що скажуть? Який план дій? Чи прислухалися депутати до вимог мітингувальників?
Зупинити торгівлю з окупованими територіями, не приватизовувати стратегічні та прибуткові підприємства, не скасовувати мораторій на торгівлю українською землею, припинити підвищення тарифів, прийняти закони проти узурпації влади…
Вже коли мітинг закінчився, почув запитання якогось літнього чоловіка. Він звертався до товариша в камуфляжному одязі, показуючи на Верховну Раду:
– Як думаєш, вони злякалися?
Леонід БОРИСЕНКО
Фото автора
Фото Олексія ІВАНОВА
