Керівник Яготинської поліції, як і прокуратура, про місцевий рекет дізналися з Інтернету
– У нас тихе, спокійне місто. Тут нічого не відбувається. Ну хіба що дороги дуже погані…
– А, кажуть, у вас людям спалили магазини, рекетири вимагали гроші?
– Та то ж не у людей, то ж бізнесменів пресують.
…Тихе, напівсонне містечко Яготин… Біля вокзалу вирує стихійний базарчик: із землі продають усяку всячину, ваблять очі яскраві штучні квіти, смагляві циганки мало не хапають за поли, пропонуючи свій товар. Протилежний бік площі окупували таксисти, але до машин майже ніхто не підходить, пасажири штурмують рейсові автобуси. Ліворуч сяє свіжими кроквами магазинчик, який чи то будується, чи то відбудовується…
– Підкажіть мені, де тут, в районі вокзалу, спалили якісь магазини, – звертаюся до продавця газетного кіоску. – Кажуть, що місцевий рекет наїхав? Де можна знайти людей, що постраждали від злочинців?
– А осьо, ліворуч, там, де будівництво, – каже жінка, – а ще загляніть у магазинчик із ковбасами, відразу за рогом, побачите, як він обгорів «за компанію». Ще перукарню, кажуть, підпалили, магазин побутової техніки… А неподалік від міліції спалили гараж разом із машиною. Кажуть, це ті ж самі, що й магазини палили. От по телевізору сказали, що злочинці – наші, місцеві. Але ми нічого тут не чули.
У магазинчику з ковбасами – обгоріла, але гарно вишкрябана стеля. Продавщиця Ірина і чоловік, який спочатку назвався власником магазину, а почувши запитання про підпал у сусідів, сказав, що він – просто відвідувач, слово за словом розповіли своє бачення ситуації.
– Про те, що хтось на когось «наїжджав», ми нічого не чули, – каже Ірина. – Хоча чутки ходили. А в ніч на старий Новий рік спалахнув сусідній магазин «Престиж». Першими на допомогу кинулися таксисти. Вони рятували продавщиць. І наш магазин теж постраждав.
– Та ви краще самі розшукайте власника «Престижу» – Бориса Раченка, – долучається до розмови Віктор. – Може, робітники вам щось скажуть, або продавці іншого його магазину – через дорогу. Хоча, якщо на когось нападають, то не просто так. Ви краще б про наші дороги написали, особливо про вулицю Франка, де яма на ямі й болота по коліно. Або допоможіть нашій головисі вибратися кудись з Яготина. Нехай вона живе ще сто років у доброму здравії, але не тут – досить нам бути рабами у барині! Я багато що міг би розповісти, але ж у мене є син і дружина. Та й сам я собі не ворог.
– Як не дивно, але існують дві версії події піврічної давнини. Згідно з офіційною інформацією, 14 січня близько другої години ночі в магазині «Престиж», що на привокзальній площі, сталася пожежа, – каже вчитель історії однієї з місцевих шкіл Валерій. – Для її ліквідації прибули 17 рятувальників і 4 пожежні автомобілі з Яготина та Згурівки.
О 05:30 пожежу було повністю ліквідовано. Але «сарафанне радіо» й соцмережі обговорюють іншу версію. Якщо все скласти разом, то виходить приблизно така картина. За кілька днів перед пожежею до власника магазину приїжджали «гості» й пропонували свої послуги, просто кажучи, «дах», на що отримали відкоша, а 14 січня вночі до магазину зайшли троє молодиків і кинули в залу щось схоже на «коктейль Молотова». За словами свідків – продавщиці й кількох таксистів, після скоєного злочину хлопці спокійно перетнули привокзальну площу і пішли геть.
Можливо, все це лише чутки, але постраждали люди (продавщиці потрапили до лікарні з опіками), тож, логічно, виникає питання: чому до 9-ї ранку на місці злочину не з’явилося жодного поліцейського?! Тут усі одним миром мазані: народ – сам по собі, влада – сама по собі. І між собою пов’язані: влада, бандити, рекет і міліція…
Ні будівельники, які роблять ремонт у спаленому магазині, ні продавці ще одного магазину «Престиж» ніякої інформації про свого роботодавця не мають, кажуть лише, що він поїхав у справах до Києва. Сам Борис Раченко на телефонні дзвінки не відповідав.
Дебела жінка, яка виявилася теж постраждалою від злочинців, роздратовано кинула: «Всіх чотирьох бандюків я добре бачила й добре знаю. Це вони напали на мій магазин 20 лютого й намагалися винести товар. У суді я це підтвердила».
– Це колишні бандюки з колишніх малолітніх злочинців 90-х років, які причаїлися, а тепер попіднімали голови, – каже підприємець Юрій. – Люди не вірять ні поліції, ні владі.
На місцевому базарчику розповіли, що серед постраждалих – і мати пятьох дітей Світлана, яка мала невеличкий магазинчик. Кажуть, що жінка півроку платила бандитам по 2 тисячі щомісячно, боючись за своїх дітей. Вона намагалася з рекетирами якось домовитися, але ті ні на які поступки не йшли.
У мерії Яготина на мене подивилися, як на інопланетянку: «У нас чудове місто. Так, підприємців «доїли». Але ніхто нічого не знає. Голова на два дні взяла відпустку, заступник, яка займається підприємцями, поїхала на нараду. Їдьте краще додому, тут вам ніхто нічого не скаже». У прокуратурі – така ж само відповідь. Правда, там головний меседж такий: «Ми цим не займалися й нічого не знаємо. Цим займалася область».
Дуже дивно, але такою ж була відповідь і в райвідділі поліції. Тимчасово виконуючий обов’язки начальника відділення майор Олександр Кузнецов погодився зі мною розмовляти лише після дзвінка очільника прес-служби обласної поліції Миколи Жуковича. «Та що там розповідати? – каже місцевий шериф. – Ми цим не займалися. Цим займалися СБУ і область. Ми самі дізналися про ці події з Інтернету. А люди вам такого нарозказують… Нічого ви тут не виходите. Питайте в області. Тим паче, мені зараз не до розмови. Я зараз представлятиму нового начальника райвідділу». (Новий начальник – Василь Миколаєнко – бойовий офіцер, переведений до Яготина із Сєвєродонецька.)
Після відвідин Яготина з голови не виходить фраза:
«У нас чудове місто. Так, підприємців «доїли». Але ніхто нічого не знає».
І це також Україна.
Наталя ПЛОХОТНЮК
Фото автора
На фото: Магазин “Престиж”, який було спалено
Про рекет в Яготині читайте тут
