Журналістське свято воєнної доби. Про що думається? Хочеться Перемоги, справжньої, справедливої, великої. І щоб був принциповий трибунал над російськими воєнними злочинцями – публічний, з лавою підсудних. Щоб конали у в’язниці довіку усі ті виродки, хто приніс стільки горя нашій країні.
«Найстрашнішої кари бажаємо путіну та його оскаженілій орді!», – про це нам багато разів говорили колишні бранці рашистів, яких нелюди тримали у шкільному підвалі в селі Ягідне Чернігівської області.
Ми написали документальну книжку «27 днів між життям і смертю. Воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідному».
368 людей, 69 із яких – діти, сиділи в сирому підвалі майже без їжі та води, у кожного із них було по 60 квадратних сантиметрів площі. Це був скоріше підвал смерті. Слабші люди задихалися й божеволіли. 27 днів невільники почувалися смертниками, очікували загибелі. Від задухи, браку медичної допомоги й нелюдських умов перебування в тому підвалі померли десятеро селян.
У 2022 році, після звільнення Київщини від рашистів, ми об’їздили чимало міст і сіл, де все дихало людською бідою, стражданнями, згарищами та руїнами. Підготували та випустили серію відеосюжетів «Літопис війни» на ютуб-каналі «Українського репортера».
Нещодавно книжку “27 днів між життям і смертю” розміщено в експозиції Берлінського бункеру історій (це – Музей російсько-української війни). Дякуємо за цю важливу інформаційну підтримку Віланду Гібелю, одному з керівників музею.
Вдячні також громадянці Німеччини Олені Ганзельманн-Юкін за переклад книжки “27 днів між життям і смертю” німецькою. Пані Олена є патріоткою України, постійно підтримує боротьбу нашої країни з рашистською ордою.
До речі, книжка “27 днів між життям і смертю” є в бібліотеках української літератури в Токіо (Японія), Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України, а також в Музеї книги та друкарства України.
Про що думається? Із вдячністю згадуємо журналістів, усіх колег, які не повернулися з доріг війни. У нашій пам’яті завжди буде киянин Святослав Варення, командир штурмового взводу, старший лейтенант ЗСУ. Святко загинув у 2024-му, на фронті. Перед широкомасштабною війною ми з ним спільно працювали над створенням відеофільму-розслідування «Повернення барона зброї». Це була людина честі, гарний фахівець у своїй справі. Ми постійно, під час роботи над фільмом-розслідуванням відчували надійне плече Святослава. Він був безвідмовним відео- оператором. Його поради були дуже корисними, вчасними. Дуже шкода, що Святка поруч немає з нами і що не знімаємо з ним нові журналістські відео-розслідування.
Звичайно, у кожного – свій фронт боротьби з московитською ордою. Ми, журналісти, з перших днів війни на інформаційному… Вже десять років без перерви ведемо сайт «Український репортер». Сповідуємо принципи правдивості, об’єктивності, незалежності, позаклановості. Так, нам нелегко на цій редакційні ниві, але не опускаємо рук, щодня пишемо… Наші герої – воїни, волонтери, діячі культурного, просвітянського фронту…
Знаковими для нашого сайту є відеовиступи Заслуженого діяча мистецтв України, письменника-сатирика Євгена Михайловича Дударя, Народних артистів України, поета-пісняра Вадима Дмитровича Крищенка, Героя України Анатолія Несторовича Паламаренка.
Ми також тішимося, що нам дописують автори, в тому числі з Америки, Німеччини, Великобританії, з інших країн. Особливо радіємо, коли читаємо добрі відгуки про свою журналістську працю від людей з різних регіонів України.
Велика усім вам подяка, дорогі наші! Ми дуже цінуємо таку, надзвичайно важливу, інформаційну підтримку. Разом – до перемоги!
Слава Україні! Героям слава!
Світлана Фросевич, Леонід Фросевич
