У Києві, у приміщенні Всеукраїнського товариства «Просвіта» мали честь бути присутніми на особливій події – першій щорічній науковій Конференції «Імперативи Степана Хмари».
На розмову 10 лютого завітали колишні соратники, друзі Степана Ільковича, митці, науковці, журналісти.
-В Україні надвичайно багато пов’язано з іменем Степана Ільковича, – сказав, відкриваючи конференцію, голова «Просвіти», письменник Павло Мовчан. – Сьогодні нам його бракує. І ми зібралися тут, щоб нагадати усі ті вимоги, які були сформульовані ним у різний час і стосуються сьогодення, безпосередньо України, її перспектив.
Тому і згадували, і цитували, і наводили приклади та факти з історії боротьби Степана Хмари за незалежність України.
-Він був Апостолом Правди, – каже Роксоляна Хмара, дружина Степана Ільковича. – І завжди говорив: «Пізнайте правду – і правда визволить вас». Це було основою його діяльності. Він не зважав на чини, на імена, зважав лише на те, чи людина приносить користь Україні. Він і Кравчуку (тодішньому президенту України. –Ред.) казав: «Я все вам пробачу, тільки робіть добро для України».
Чи ж чули цього державника, глибокого знавця політичних процесів, надзвичайно принципову та чесну людину на усіх щаблях влади? Чи дослухалися до його застережень, вимог, пропозицій? Його боялися! Боялися його правдивого слова – колючого, гострого, безкомпромісного. Бо йшлося про долю України, її волю, про захист української мови, про природні ресурси, які мають належати народу. Такий факт: вже коли Степан Ількович був у статусі колишнього народного депутата і приходив у парламент, щоб виступати на засіданні профільних комісій, це настільки не сподобалося верховодам, що вони заборонили пропускати у Раду ексдепутатів.
Степан Ількович ладен був життям пожертвувати заради України – завадити ліквідації нашої ядерної зброї: своїм тілом заблокувати ділянку у військовій частині 43-ї ракетної армії, де американці запланували підірвати підземну пускову установку міжконтинентальної ядерної ракети.
Коли “зелені чоловічки” путіна заходили на територію нашого Криму, Хмара дуже потужно і постійно тиснув на тодішнє українське військове командування, щоб негайно дати жорстку та рішучу відповідь загарбникам. До нього, на превеликий жаль, не дослухалися, а дехто з полковників з переляку взагалі перестав відповідати на телефонні дзвінки Степана Ільковича. Хоч раніше, ці люди називали себе патріотами, переконували, що битимуться за Україну. А коли підступила лиха година, забилися в куток і будь-що намагалися зберегти свої погони, не прогнівити верховне начальство. Хмара, на відміну від них, був не з полохливого десятка. Боєць! І саме це також відрізняло його від багатьох цивільних та військових начальників, які лукавили, не обминали будь-яку можливість щось вкрасти з бюджету, прокрутити фінансову комбінацію, нажитися на наших ресурсах, догідливістю, хабарями домогтися високих посад.
Це була людина честі! І його любили в народі. Як згадує Михайло Ратушний, Степана Хмару фанатично поважали шахтарі Донбасу.
-Нинішня страшна біда, яка навалилася на усіх нас з московитських боліт, можливо, навчить людей бачити з-поміж себе великих, – говорить пані Роксоляна. – А якщо будемо бачити, то зможемо їх чути. Тільки тоді матимемо майбутнє.
Народний депутат України п’яти скликань Іван Заєць у своєму виступі назвав Степана Хмару опорною постаттю нашої нації. «І саме з такої величини маємо оцінювати його діяльність. Він через призму любові до України, добра для України оцінював діяльність інших і з урахуванням цього вибудовував свою лінію поведінки…».
Кожен із виступаючих зупинявся на тих чи інших гранях діяльності Степана Ільковича. Колишній народний депутат України Віктор Жердицький звернув увагу, як формувалася позиція Хмари – позиція незламності та безкомпромісності.
-Ще до початку незалежності Хмара добре розумів основи державотворення, як працює економічна модель, як світ захоплюють транснаціональні корпорації та великі магнати. Він, багатолітній в’язень радянських таборів, багато читав і вивчив усе це не в інститутах. Це була людина, яка узялася цілеспрямовано будувати незалежну Україну, – говорить Віктор Жердицький. –Тому жодне питання, яке б стосувалося політики, економіки, оборони чи іншої сфери, не могло поставити його у якийсь глухий кут. Він знав чітку відповідь, яким має бути правильне рішення, що добре, а що – погано.
Відомо, що Степан Ількович особисто доклав багато зусиль для відновлдення Української греко-католицької церкви, яка була заборонена за совітів. На цьому також наголошувалося під час конференції.
За словами Жердицького, є імперативи Степана Хмари. Ось найголовніші.
Перше: держава (усе центральне та місцеве урядування) має діяти і працювати в інтересах етнічної нації. Друге: безпека, оборона: країна має бути надійно захищена. Степан Ількович був категоричним противником ядерного роззброєння України. Третє: українська мова – один із найважливіших елементів української нації. Четверте: земля – вона має бути в руках українського народу.
Степан Хмара був людиною дії. Пасіонарій. Яскравий, надзвичайно принциповий, трибун. Своїми роздумами про велета духу поділилися колишні народні депутати Михайло Ратушний, Георгій Філіпчук, Тарас Нагулко, доктор економічних наук Олександр Ковалів, кандидат філософських наук Сергій Присухін, відома художниця, Заслужений діяч мистецтв України Марина Соченко, режисер Сергій Файфура, журналісти Галина Дацюк, Назар Мухачов, старший слідчий з особливо важливих справ Генпрокуратури України у 2003-2010 роках Галина Климович.
Справді, таких пасіонаріїв як Степан Ількович Хмара сьогодні нам дуже бракує.
Світлана Фросевич, Леонід Фросевич
Дивіться також відео. 23 січня 2023 року, Київ. Виступ Степана Хмари.
