Телебачення змушене буде заговорити українською
Телебачення майже щодня підсовує нам «штепшелізм»: ведучий послуговується російською, решта – українською. Це лише один із штрихів до ситуації з українською мовою в телеефірі. Що пропонує законодавець?
Набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації». Таким чином встановлено квоти україномовного контенту на телебаченні.
Отож, яких правил мають дотримуватися телеканали з 13 жовтня? Йдеться про 75% використання державної мови на загальнонаціональних і регіональних телеканалах, 60% – на місцевих, а також 75% – в програмах новин.
Якщо конкретно, то норми такі: для загальнонаціональних і регіональних ефірних (аналогових і цифрових) телеканалів, а також супутникових, які ретранслюються провайдерами більше ніж однієї області: 75% української мови передач та/або фільмів на тиждень у кожному з проміжків часу між 7.00 та 18.00 і між 18.00 та 22.00 годинами;
Стосовно місцевих ефірних (аналогових і цифрових) телеканалів та супутникових, які ретранслюються провайдерами виключно однієї області, а також телеканалів інших технологічних типів мовлення (приміром, кабельних): 60% української мови передач та/або фільмів на тиждень у кожному з проміжків часу між 7.00 та 18.00 і між 18.00 та 22.00. І для всіх телеканалів без винятку -75% передач новин українською мовою у тих же часових проміжках.
Що ж до тих телеканалів, які ведуть передачі мовами корінних народів України (незалежно від категорії мовлення), 75% української мови та мови корінних народів на тиждень, при цьому не менше 30% – української.
Для радіостанцій, які використовують мови корінних народів України, обов’язковою є третина української мови на тиждень (у тому числі новин, інформаційно-аналітичних і розважальних передач).
Українські ЗМІ, які мають ліцензії на закордонне мовлення, у разі ретрансляції на територію України мають дотримуватися вимоги у 60% української мови. Є певні нюанси для тих, хто транслює науково-просвітницькі передачі мовами ЄС: вони обов’язково мають використовувати звуковий ряд мовами ЄС, українською або мовами корінних народів України. Вільні від мовних квот лише ті телеканали, які спрямовані виключно на вивчення іноземних мов.
Однак чи не обходитимуть встановлені нормативи різного роду спритники? Адже нині на низці загальнонаціональних каналів, які мають найбільше покриття, нерідко лише назва передачі звучить українською мовою.
Це передусім стосується так званих шоу, куди запрошують всіляких покидьків (позбавлених батьківських прав, п’яниць, представників неблагополучних сімей і навіть злочинців), які влаштовують шабаші перед телекамерами, опускаючи частину суспільства, що заглядає в цю помийну яму, ще нижче.
На таких передачах часто трапляється так, що поведінка ведучого не відрізняється від поведінки запрошених, а їхнє спілкування – суцільний «штепшелізм»: ведучий послуговується російською, решта – українською.
Аби поставити перепони на шляху такого мовника, у законі передбачені певні обмеження. Скажімо, передача вважається україномовною, якщо виступи (репліки) ведучих або осіб, які беруть участь у передачі, виконані, дубльовані, озвучені українською мовою. Щоправда, для прямих ефірів достатньо української мови ведучих чи дикторів. Це досить істотний лаз, і ним можуть скористатися противники мовних квот.
Що ж до фільмів, то вони вважаються виконаними українською мовою, якщо звуковий ряд при демонструванні (розповсюдженні) дубльований або озвучений українською. Для реалізації художнього і творчого задуму у фільмах (крім дитячих та анімаційних) допускається використання інших мов в обсязі не більше 10% загальної тривалості всіх реплік учасників фільму, при цьому всі іншомовні репліки мають бути субтитровані українською.
При обчисленні частки має враховуватися загальна тривалість фільмів, новин та інших передач (крім пісень і музичних кліпів), створених, дубльованих або озвучених українською мовою.
Усе, що стосується трансляції чужих фільмів та передач, які не є власним продуктом, слід подавати виключно українською мовою (за винятком фільмів і передач, крім дитячих й анімаційних, створених до 1 серпня 1991 року).
Ті з них, трансляція яких допускається недержавною мовою, мають бути субтитровані українською. Фільми, створені колишніми союзними республіками не російською та не українською мовою і в подальшому дубльовані російською, слід озвучити або дублювати українською.
Щоправда, є й певні винятки: у передачах і фільмах допускається використання інших мов без дублювання або озвучення. Це може бути в репортажах з місць подій (крім мови та реплік репортерів); у виступах, інтерв’ю, коментарях, поясненнях, запитаннях тощо осіб, які беруть участь у передачі (крім ведучих і дикторів передачі); у піснях, які є частиною передачі немузичного жанру чи фільму і використані в ній лише як звуковий супровід; у музичних кліпах, що містять текстовий супровід; у будь-яких творах, виступах, виконаннях тощо мовами корінних народів України.
Закон про мовні квоти в медійному середовищі і в суспільстві сприйняли по-різному: від “давно пора” до – повного несприйняття типу «неможливо створювати в достатньому обсязі якісний контент українською мовою».
Щодо останніх, то їм варто хоча б трішечки заглибитися у вітчизняну історію в контексті мовної політики. А якщо лінь, то поцікавитися проблемами захисту мовного середовища всього кілька десятиліть тому в країнах, до яких наші співвітчизники люблять подорожувати (Франція, Італія), чи в колишніх співкамерників по соцтабору – державах Балтії.
Що ж до тих, кого переконати чужими прикладами неможливо, то для них має спрацювати норма вищезгаданого закону, згідно з якою за невиконання мовних квот передбачено штраф у розмірі 5% загальної суми ліцензійного збору.
Олександр ВИГОВСЬКИЙ
На цю тему читайте також ТУТ
Дві третини ефіру – українською. На телебаченні діють нові мовні квоти
