Довженкові сади: дітям про яблука і патріотизм
10 вересня в Україні відзначають День кіно і це не випадково. Адже саме в цей день народився Олександр Довженко, кіно шедеврами якого захоплюється весь світ. Про те, як пам’ять про незвичайну особистість видатного українця зберігають у затишній бібліотеці на вулиці Західній 11, котра вже більше 30 років носить Олександра Довженка, розповіла «Українському репортеру» її директор – Ніна Олександрівна Алексеєнко.
Завдячуючи зусиллям творчого колективу цього закладу культури та ентузіазму колишнього директора музею кіностудії Довженка Тетяни Дерев’янко в бібліотеці Солом’янського району Києва багато років тому була започаткована літературно-історична експозиція, присвячена Довженку.
Вона виявилася настільки вдалою, що і нинішні школярі зупиняються біля її стендів, щоб роздивитись рідкісні фотознімки і послухати цікаві факти із біографії видатного кінематографіста, кінодраматурга і письменника. Та ще й на додачу подивитись його кінострічки, навіть маловідомі, зібрані стараннями бібліотечних працівників..
«Перший стенд нашої експозиції називається «Син зачарованої Десни», тому, що Довженко народився в дуже живописній місцевості – в містечку Сосниця на Чернігівщині. – розповідає Ніна Олександрівна. – Його батько був чумаком і возив сіль із Криму.
Він був дуже цікавою і красивою людиною, схожою на Бога, – так про нього говорив Довженко. Чумаки в поїздку обов’язково брали півня, бо годинників тоді не було, а півень сповіщав про те, котра година. Ця подробиця, яку ми зазвичай розповідаємо дітям, їм дуже подобається.
Мати Олександра теж була цікавою особистістю. Вона знала багато пісень і співала їх дітям. Але доля її була занадто важкою: із 14 дітей, яких вона народила, вижили тільки двоє – Олександр і його сестра Поліна, яка потім стала лікарем і працювала в нашій Жовтневій лікарні.
Батько дуже хотів, щоб його діти навчалися і через те, коли підріс Сашко, його віддали в Глухівську гімназію. За це він мусив віддали десятину своєї землі. В нашій експозиції є фотографії батьків Довженка і документ про закінчення гімназії».
Після своїх чумацьких поїздок, батько Сашка привозив різні історії і бувальщини, які розповідав у сімейному колі. Хлопець із задоволенням слухав їх і запам’ятовував. Чимало розповідей він почув і від батькових товаришів під час сінокосу, куди його дорослі брали із собою.
Він багато чого у них навчився. Разом з іншими пив смачну воду прямо із Десни. Сучасні школярі дуже дивуються, коли бібліотечні працівники розповідають їм про цей епізод із життя Довженка, адже вони добре знають, що тепер з річок воду пити не можна.
Ще одним цікавим фактом дивують відвідувачів бібліотеки її фахівці. Це розповідь про те, як Довженко, прийшовши працювати на кінофабрику, яка згодом стала носити його ім’я, згуртував людей і запропонував посадити на її території садок.
«Для цього він особисто поїхав у село Яреськи Полтавської області, де знімався його славетний фільм «Земля» і викупив саджанці фруктових дерев. Режисери, які працювали з ним, розповідали, що бачили, як на території кіностудії, підкачавши штани, Олександр Петрович йшов з плугом і орав землю.
Коли вже підросли дерева, Довженко вирішив, що поряд з яблунями, грушами і сливами має бути пасіка. З тієї ж Полтавській області він привіз сім’ї бджіл, і згодом розрослась ціла пасіка.
Але спочатку, коли меду було небагато, Довженко дав розпорядження видавати мед в першу чергу тим сім’ям працівників кіностудії, у яких є діти. Так само весь урожай, зібраний з фруктових дерев, роздавали співробітникам кіностудії, – розповідає директор бібліотеки.
Коли ми розповідаємо про Довженкові сади дітям, то говоримо, що він прикрашав нашу землю, Він робив це сам, власноручно. Не бігав кудись щось просити, а запалював своїм ентузіазмом інших людей. Це справжній патріотизм, і ми це намагаємось пояснити дітям», – зауважує вона.
Марина ХОВРАХ
Фото з фондів бібліотеки
