Андрій Карпінець: “Нас примушують опускатися до рівня слухача, який потребує тільки “хліба і видовищ”
Про нову програму, творчі плани і кризові явища розповів художній керівник знаменитої Муніципальної академічної чоловічої хорової капели ім. Л. Ревуцького – Андрій Карпінець
– Пане Андрію, в репертуарі такого знаного хорового колективу у складі 40 чоловіків є і духовна музика, і стрілецькі пісні, і народні мотиви. А нещодавно він поповнився ще однією програмою, яка має назву “Листи кохання”. Розкажіть про неї.
– “Листи кохання” – це особлива програма. Готуючи її, ми підібрали до кожного музичного твору листи українських поетів, з яких стає зрозумілим, коли були написані вірші, кому присвячувались. Приміром, вірш Олександра Олеся “Сміються, плачуть солов’ї” або “Чари ночі”, був написаний 1904 року, а за рік до цього – у 1903 році поет познайомився із своєю майбутньою дружиною.
– А як склалась доля цієї пісні?
– Ця пісня, яку написав Василь Безкоровайний, довго була забутою. Народилась вона у 1960 році, в Америці. Спочатку її співала українська діаспора, а вже потім вона стала відомою і в Україні.
– Поповнення репертуару капели твором на слова Олександра Олеся пов’язано з тим, що нещодавно відбулося перепоховання поета в Україні?
– Ми включили до репертуару пісню на слова Олеся ще за рік до цієї події. Готуючи програму українського романсу, я знайшов цю чудову пісню “Сміються, плачуть солов’ї”, яку співали Ніна Матвієнко, Дмитро Гнатюк та інші українські співаки. А для нашого хору зробив обробку композитор Віктор Грицишин. Ще один твір на слова геніального поета-лірика “Вийди, змучена людьми” з’явився в нашому репертуарі не так давно, за пропозицією режисера Проскурні. Ця пісня написана сучасним композитором, лідером гурту “Кому вниз” Андрієм Середою.
– Вивчаючи твори Олександра Олеся, його біографію, що вас найбільше вразило?
– Те, що він завжди залишався справжнім українцем, хоч і жив далеко від України. Намагався допомагати своїй Батьківщині, чим міг. І в часи Голодомору, і в інші скрутні часи.
– Пане Андрію, а як ви взагалі ставитися до того, що нині в Україні більше уваги приділяють українській музиці, вітчизняним авторам, в тому числі і тим, які довгий час перебували у забутті ?
– На мою думку, в Україні, навпаки, формується криза справжнього музичного мистецтва. Щодо нашого колективу, то нас постійно примушують опускатися до рівня слухача, який потребує тільки “хліба і видовищ”. До нашої капели весь час звертаються з пропозицією осучаснити репертуар, зробити шоу-програми, які б зацікавили людей з фінансовими можливостями.
– І як ви на це реагуєте?
– Я прислуховуюсь до цих порад, але іду іншим шляхом. Звертаюсь до сучасних авторів, намагаюсь з високої, патріотичної, української естради перенести музику до хорового виконавства. Мабуть, тому серед наших слухачів з’явилось багато молодих людей. Крім того, такі сучасні форми спілкування з глядачем, як флешмоби, свідчать про велику цікавість людей до справжнього мистецтва. Де б не виступала капела – на вокзалі, в торговельному центрі чи просто на вулиці, люди починають кучкуватися навколо хористів і запитувати: коли і де ми будемо виступати.
– Тож, користуючись нагодою, і я запитаю: де і коли виступатиме капела?
– 10 березня колектив виступить з програмою “Листи кохання” в Шоколадному будиночку, а 22 березня – в Філармонії з концертом, присвяченим 75-річчю Богдана Антківа.
– Чим дивуватимете найближчим часом київську публіку і своїх прихильників?
– Наприкінці квітня плануємо презентувати нову програму “Музика до кінофільмів”. Це будуть твори до популярних кінострічок, в тому числі й улюблених – українських.
Підготувала Марина Ховрах
Фото на головній Максима Кушки
