Тарифно-борговий терор
Грошей у державному бюджеті не вистачає, а самі субсидії є перекачуванням величезних сум у кишені олігархів, оскільки тарифи є штучно та катастрофічно завищеними на користь саме великих багатіїв та «Нафтогазу».
Відтак, влада, на мою думку, вдається до цілої низки хитрощів з метою радикального зменшення кількості отримувачів та розмірів субсидій. Для цього з початку опалювального сезону 2016–2017 років органи соціального захисту вдалися до різного роду напівофіційних викрутасів.
Тепер в уряді вирішили забезпечити додаткові «законні» підстави шляхом маніпуляцій з «підвищеною» мінімальною зарплатою та подальшого зменшення соціальних норм, відповідно до яких надається субсидія. Про такі новації нещодавно оголосив міністр соціальної політики Андрій Рева.
У такий спосіб намагаються уникнути відповідальності за катастрофічне підвищенням тарифів у 2016 році, зняти із себе відповідальність за субсидування комуналки та перекласти тягар грабіжницьких тарифів на громадян, остаточно втопивши їх у борговій трясовині.
Підсумки 2016-го та поки неповні результати опалювального сезону свідчать про катастрофічне зростання боргів за комуналку саме після останнього підвищення тарифів.
Прірва боргова
За офіційними даними, в останні роки спостерігалося зниження рівня оплати комунальних послуг. У 2014-му цей показник складав 92,2%, у 2015 р. – 95,4%, у 2016 р. – 91,3%. Але вже у 2017 році він упав до 74,7%.
Утім, відомий незалежний експерт ЖКГ Олександр Сергієнко наводить дещо інші дані. Попри усі попередні підвищення тарифів, починаючи з 2001 року рівень оплати ніколи не опускався нижче 90%, але після останнього стрибка тарифів цей рівень просів до 82,8%. За даними Сергієнка, у 2016-у підприємствам ЖКХ як компенсацію за субсидії населенню було нараховано астрономічну суму – 52,6 млрд грн, але грошей у бюджеті не вистачило, і тому реально держава перерахувала лише 37,5 млрд грн, тобто борг держави склав 15,1 млрд грн. Якщо додати борг, що залишився з 2015 р., то загальна сума держави перед комунальниками сягне 22,6 млрд грн.
Саме цей борг, його зростання та вимоги МВФ щодо зниження соціальних видатків будь-якою ціною спонукають владу усіляко маніпулювати з субсидіями.
Підвищення тарифів у 2016-му призвело до стрибка боргів населення. Якщо у 2015 р. борги складали 8,8 млрд грн., то у 2016 році вони підскочили до 23,5 млрд грн., тобто майже у три рази. Якщо ж додати заборгованість держбюджету по субсидіях у розмірі 23,4 млрд грн., то загальна сума комунальних боргів сягне майже 47 млрд грн. І це лише підсумки 2016 року. Остаточні результати опалювального сезону 2016–2017 рр. обіцяють ще більш вражаючі цифри.
Субсидії? Забудьте!
Для зменшення виплат цинічно використовують той факт, що чіткого закону про субсидії немає. Усе працює на підставі нормативних актів Кабміну, тому уряд має можливість у ручному режимі змінювати умови видачі субсидій.
Сьогодні субсидії не отримують близько 2/3 сімей, що складає приблизно 9,5 млн домогосподарств. Очікується, що після введення новацій кількість отримувачів субсидій скоротиться на 1,5 млн сімей, а ще у 3 млн сімей субсидії суттєво зменшаться. За словами міністра соцполітики Реви, перерахунок почнеться з 1 травня. На собі ці новації громадяни особливо відчують с початком наступного опалювального сезону.
Найважливішою підставою для скорочення кількості та розміру субсидій влада вважає підвищення з 1 січня 2017 року мінімальної заробітної плати до 3200 грн. Власне, побутує думка, що чи не найважливішою метою підвищення мінімалки було саме зменшення субсидій, оскільки це фактично паперове підвищення влада на повному серйозі вважає підняттям доходів громадян, хоча це чистісінької води спекуляція.
Нагадаємо, що субсидія надається тим домогосподарствам, витрати яких на комуналку перевищують 15% середнього доходу за останні півроку. Усе, що більше, субсидує держава, але лише у межах встановлених соціальних норм, а споживання понад норми мешканці сплачують у повному обсязі. Для призначених у 2016 році субсидій норми опалюваного житла складають 21 кв. м на одну особу + 10,5 кв. м на сім’ю, 100 кВт-г на місяць електроенергії на 1-2 мешканців + по 25 кВт-г на кожну наступну особу; також на 1 особу у місяць: 1,6 куб. м гарячої та 2,4 куб. м холодної води (або 4 куб. м холодної), 4,4 куб. м газу на побутові потреби та 5,5 куб. м на опалення 1 кв. м житла при опаленні газом.
Відтак, якщо, наприклад, сім’я з двох дорослих та двох дітей вписується у соціальні норми, тобто живе у 3-кімнатній квартирі площею 80 кв. м, обладнаною газовою плитою, споживає на місяць 17,6 куб. м газу, 9,6 куб. м холодної та 6,4 куб. м гарячої води, 180 кВт-г електроенергії, то зимою вона повинна платити за комуналку близько 4000 грн, а влітку – приблизно 1000 грн.
При доході у дві старі мінімальні зарплати, тобто сумарно 3200 грн на місяць, обов’язковий платіж самої сім’ї складає 480 грн, а субсидія становить 3520 грн в опалювальний сезон, тобто з 1 жовтня по 1 травня, та 520 грн в інші місяці.
Із збільшенням мінімалки до 3200 грн, сумарний дохід сім’ї у теорії мусить сягнути 6400 грн, і держава виділить субсидію у 3040 грн зимою й лише 40 грн влітку. Питання тільки в тому, чи не позбувся після такого «підвищення» зарплати щонайменше один із батьків роботи, або не був переведений на неповну зайнятість чи на неофіційну роботу.
Дані про наслідки такого сумнівного заходу, як підняття мінімалки, влада публікувати не поспішає. При цьому не зареєстрований офіційно безробітний при нарахуванні субсидій вважається таким, що отримує 3200 грн.
Також скорочують і без того занадто низькі соціальні норми. З лютого Кабмін зменшив субсидовані норми: на 10% для тих, хто опалює житло газом, та на 22% для тих, хто використовує для опалення електроенергію. Це дозволить досягнути великої економії бюджетних коштів, переклавши фінансовий тягар з держави на громадян. За оцінками уряду, лише у літній сезон це призведе до економії у 5 млрд грн., а з початком опалювального сезону економія суттєво, навіть у рази збільшиться.
Однак деякі заходи, що їх нещодавно запропонував міністр соцполітики Рева, викликають сміх. Наприклад, міністерство планує з травня при нарахуванні субсидій враховувати доходи від банківських вкладів членів сім’ї. Наголосимо, що мова йде не про самі вклади, а про відсотки з них. Але річ у тому, що доходи від вкладів уже давно обкладаються податком. Це роблять банки, що виступають у ролі податкових агентів.
Дані про утримані та сплачені до бюджету податки банки подають до фіскальної служби на підставі паспортних даних та ідентифікаційного коду вкладника, що надаються під час оформлення депозитної угоди. Відтак, ці доходи вже давно враховуються у сукупному доході домогосподарств, принаймні, повинні враховуватися. Складається враження, що чиновники є не надто компетентними…
Але проблема в іншому. Більшість вкладів є незначними, відсотки за ними є мізерними, а тому адміністрування податків на доходи від банківських вкладів коштує більше за отримувані податки.
В особливо великих розмірах
Влада ігнорує головну причину катастрофічного зростання субсидій та боргів за комуналку, а саме – величезні тарифи, роздуті в інтересах олігархів та державних корпорацій, передусім «Нафтогазу».
Колишній міністр ЖКГ, голова Спілки власників житла України Олексій Кучеренко справедливо зауважив: «Головна проблема: завищені тарифи, передусім на газ українського видобутку, який коштує у рази менше, ніж імпортований, але його продають населенню і підприємствам комуненерго за світовими цінами. Від цього залежить вартість тепла, гарячої води, що є самими непід’ємними послугами. Коли газ буде дешевшим, зникне питання субсидування майже половини домогосподарств».
Дійсно, у ЖКГ та теплокомуненерго використовується, за деякими оцінками, близько 15% імпортного газу, а решта газу видобувається в Украіні. Але населення нахабно примушують платити за грабіжницькою «імпортною» ціною.
Експерт з енергетичних питань Валентин Землянський також наголошує, що вартість вітчизняного газу, навіть з урахуванням грошей на розвиток, повинна складати близько 80 доларів за 1 тис. куб. м, але населенню та ЖКГ його продають по 250 доларів.
Крім того, тарифи на електроенергію також завищені на користь теплової енергетики, значна частина якої контролюється олігархом Ахметовим. Енергія державних атомних станцій закупається енергоринком по ціні менше 50 коп. за 1 кВт-г.
При цьому «Енергоатом» виробляє більше 60% енергії в Україні.
Відтак, навіть мінімальний нинішній тариф для населення у розмірі 71 коп. не лише перекриває вартість енергії, але забезпечує відчутний прибуток. Разом із тим, енергія теплових станцій закуповується по ціні більше 2 грн за 1 кВт-г. У підсумку, середня ціна енергії перевищує 90 коп. за 1 кВт-г. Так олігархічна монополія наживається за рахунок державного підприємства та громадян.
Олександр КАРПЕЦЬ
