Хто і чому виступає за негайний продаж українських чорноземів

Для продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом Україна має виконати низку зобов’язань. Одне з них – провести земельну реформу: до кінця березня прийняти закон про ринок землі, а з вересня почати його реалізовувати. І ніякого більше продовження мораторію на продаж сільськогосподарських земель.

«Український репортер» з’ясував, хто і чому виступає за негайний продаж українських чорноземів.

Максим Мартинюк, перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України:

– Мораторій на продаж сільськогосподарських земель продовжено вже увосьме. І на перших порах він дійсно мав позитивні результати. Сьогодні ж цей мораторій призвів до ситуації, коли 52 відсотки усіх сільськогосподарських земель передано в оренду.

Прості розрахунки говорять про те, що завдяки мораторію ми недоотримаємо щорічно 3,3 мільярда доларів. Також він призвів до деяких викривлень в сільському господарстві, зокрема на користь вирощування культур з найпростішим циклом виробництва – це зернові, соняшник і кормові культури. Вони зайняли загалом 92 відсотки посівних площ в 2015 – 2016 роках. Натомість площа під багаторічними насадженнями стала настільки незначною, що Держстат навіть перестав публікувати відповідну статистику.

Отже нам щось потрібно змінювати в земельних відносинах. Ринок землі потрібен. На нашу думку, до ринку землі певний час, 5-10 років, має бути обмежено доступ великого та іноземного капіталу.

Ми також вважаємо, що в Україні має бути обмежено граничний розмір концентрації землі в одних руках. І це підтверджується досвідом багатьох європейських країн.

Зокрема, в Румунії така площа обмежується — не більше 200 гектарів, в Литві – 300 гектарів, у Польщі – 300, у Данії – 30 і при цьому ще й потрібна фахова підготовка, фермерський досвід. Для того, щоб купити землю у Німеччині необхідно або проживати в тій місцевості, в якій ти її купуєш або мати намір туди переїхати. У Німеччині максимальний розмір землі в одних руках також обмежується — не більше 450 гектарів.

Ярослав Гадзало, президент Національної академії аграрних наук:

– Державі необхідно законодавчо утвердити передумови для того, щоб селянин думав не про продаж землі, а про її придбання та оренду для організації власної підприємницької діяльності, створення дрібних, малих, середніх ферм. Тому ми б пропонували на першому етапі протягом 3-5 років передбачити, що формування первинного ринку земель може базуватися на купівлі-продажу земель лише фізичними особами з одночасним створенням реально сприятливих умов для розвитку аграрного підприємництва.

Також слід чітко регламентувати обмеження обсягу земель у приватній власності однієї фізичної особи, наприклад, не більше 200 гектарів.

На наступному етапі можна на ринок запрошувати юридичних осіб, але також зазначивши граничний обсяг площі земель.

В дорожній карті земельної реформи треба чітко прописати, що держава не усувається від управління земельними ресурсами.

Має неухильно виконуватись ст.14 Конституції, яка передбачає, що земля перебуває під особливою охороною держави. Усунення держави від своїх конституційних обов’язків вже призвело до значної деградації наших ґрунтів. Вдумайтесь в цифру: площа деградованих і малородючих земель в Україні складає біля 10 мільйонів гектарів, а щорічні втрати від основних видів деградації складає більше 1,5 мільярда євро.

Григорій Заболотний, заступник голови комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин:

– Чи потрібен Україні цивілізований, законодавчо врегульований ринок землі? Так. А чи створенні в Україні умови для запровадження ринку землі? Ні. Не визначено роль держави як учасника ринку. Спроба створення земельного банку так нічим і не завершилася. Відсутній системний державний контроль за використанням та охороною земель через постійні реорганізації, ліквідації контролюючих органів. Інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення так і не проведено. Дуже повільно формується державний земельний кадастр та реєстр прав на нерухоме майно.

На мою думку, держава повинна відігравати активну роль на ринку, якщо він буде запроваджений. Вона повинна викуповувати і регулювати кількість проданої землі.

Сергій Лабазюк, член комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин:

– Одним законопроектом питання продажу землі не вирішити. Це пов’язано з аналізом ринку, хто має право купувати, в яких розмірах, по якій ціні… Отож, це мінімум десять законопроектів. Хочу вірити, що нам вдасться десь до червня напрацювати пакет законопроектів, які обов’язково будуть представлені для обговорення громадськості.

Обов’язково має бути проведена інвентаризація земель, підготовлений законопроект «Про обіг сільськогосподарських земель» і представлений на розсуд громадськості, щоб все було прозоро і люди розуміли, що лише самі мають право розпоряджатися своєю власністю. Для такого важливого кроку потрібно розуміти настрої в суспільстві.

Ідеальний варіант земельної реформи – створити державний земельний банк, який би від імені держави купував би землю, а потім надавав її у довгострокову оренду. Але, на жаль, це нереальний варінт. У держави немає грошей для купівлі землі. Або доведеться друкувати гривню, що призведе до інфляції.

Україна – аграрна країна. Розпочавши ринок землі неправильно, ми ризикуємо знищити цю галузь або розбалансувати її на 5-10 років, що в результаті призведе до зменшення надходжень до держбюджету, скорочення робочих місць.

Олена ПОНОМАРЕНКО

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 − 4 =