Від “васильківського терориста” до жертви замаху. Найгучніші скандали за участю Ігоря Мосійчука (+відео)

Народний депутат від “Радикальної партії” Ігор Мосійчук – постійний герой теленовин і всіляких скандалів. Він традиційний ньюсмейкер, справжній патріот і частий гість на телеканалах. Не буває практично жодного місяця, щоб колоритний “радикал” не наробив галасу на всю країну або не влаштував скандалу.

Поки правоохоронці будують версії, кому може бути вигідний замах на Мосійчука, “Український репортер” законно перечитав його біографію. І виявляється, за нардепом тягнеться цілий шлейф різноманітних скандалів. І ворогів собі Мосійчук завів дуже багато…

Націоналіст і васильківський активіст

У 90-х роках Мосійчук, який навіть не мав вищої освіти, вперше виринає у політиці як журналіст, активіст УНА-УНСО і помічник народного депутата 2-го скликання Юрія Тими. Повідомляється, що майбутній член “залізної команди” Ляшка брав активну участь у масових заворушеннях 18 липня 1995 року (“Чорний вівторок”), коли влада не дозволила поховати Патріарха Володимира на території Софійського собору.

Як одного з організаторів заворушень, у січні 1996 року Ігоря Мосійчука заарештували у Полтаві. Він отримав рік позбавлення волі, але після втручання відомих політиків за півроку був звільнений. У 1998 році вступив до Соціал-Національної партії України, яка в 2004 році стала ВО “Свобода”.

Під час парламентських виборів 2002 року, як довірена особа кандидата в народні депутати В’ячеслава Білоуса, протистояв обранню до Верховної Ради президента “Укрнафти” Олега Салміна у 148-му виборчому окрузі. Повідомлялося, що тоді (березень 2002 року) на Білоуса та Мосійчука здійснили замах, підлаштувавши ДТП.

“Васильківський терорист”

У 2002–2005 роках мешкав у Києві, а потім перебрався до Василькова, де очолив місцеву газету “Вечірній Васильків”. Як головний редактор, публікував гострі журналістські розслідування, в тому числі про Васильківську нафтобазу, за що був жорстоко побитий. На захист Мосійчука стало ВМГО “Патріот України”, а в 2010 році він був уже одним із засновників і лідерів Соціал-Національної Асамблеї.

На виборах 2010 року його обрали депутатом Васильківської міської ради. Подейкують, що саме тоді активіст Мосійчук якимось чином зміг заробити великі гроші, щоправда, сам він відкидає будь-які звинувачення у причетності до “темних справ”. Журналістам пізніше заявив, що його дружина керувала рекламним бізнесом, який приносив “мільйон доларів прибутку на рік”.

У серпні 2011 року групу соціал-націоналістів із Василькова звинуватили у підготовці теракту до дня 20-ї річниці Незалежності України – намірі підірвати пам’ятник Леніну в Борисполі. Так званих “васильківських терористів”, у тому числі й Ігоря Мосійчука, у серпні 2011 року посадили до Лук’янівського СІЗО, де вони просиділи до лютого 2014 року.

З-за ґрат Мосійчук зробив низку гучних заяв щодо абсурдності цієї справи та її репресивного характеру. Колоритного огрядного націоналіста, який за словом не лізе у кишеню, із задоволенням показували опозиційні телеканали, його почали впізнавати. Вже перебуваючи у в’язниці, у травні 2013 року він намагався стати мером Василькова.

У січні 2014 року Святошинський райсуд Києва засудив “васильківських терористів”, у тому числі й Мосійчука, до 6 років позбавлення волі.

Це спровокувало масові заворушення: активісти заблокували виїзд автозаків і вступили в бійку з “Беркутом”. Далі конфлікт перемістився під Святошинський райвідділок. Тоді під час бійки жорстоко побили нинішнього Генпрокурора Юрія Луценка.

Вже після перемоги Євромайдану “васильківських терористів” амністували. У лютого 2015 року Апеляційний суд Київської області зняв з Мосійчука та його побратимів обвинувачення у тероризмі, справу проти них закрили “за відсутністю складу злочину”.

Депутат Київради і “боєць “Азову”

Там він найбільше прославився бійками. Ось він з нардепом Лозовим атакує щойно призначеного голову Деснянської райдержадміністрації Онуфрійчука, який виніс на сесію пропозицію не співати Державний гімн України перед початком засідання.

А ось Мосійчук поривається битися з мером Києва Віталієм Кличком, який іронічно прокоментував його камуфляжну форму: “Хтось до нас прийшов у військовій формі, ніби щойно з передової”.

Тут варто сказати, що з початком російської агресії на Донбасі Мосійчук встиг записатися до лав “Азову”, де став заступником командира батальйону по зв’язках із громадськістю. Ось він оголошує, що Київрада бере під опіку спецбатальйон “Азов”.

Хоча Мосійчук і лобіював інтереси АТОвців у Київраді, виступаючи за надання їм пільг, і навіть займався експропріацією разом з бійцями заради побратимів на фронті, з “Азову” його “попросили”.

Заступник командира батальйону з виховної роботи з особовим складом Олег Однороженко заявив, що “в жодних реальних бойових операціях ані Ляшко, ані Мосійчук ніколи участі не брали, а лише приїжджали попіаритися і познімати себе на фоні подій”.

А голова Дніпропетровської ОДА Борис Філатов взагалі звинуватив Мосійчука у поширенні в соцмережах інформації, що призвела до втрат у батальйонах “Азов” і “Шахтарськ”. Сам Мосійчук неодноразово постив відео, де “виховує” сепаратистів і зрадників у прифронтових містах.

Водночас майбутній нардеп зайнявся правозахисною діяльністю, виступаючи на захист усіх, кого вважав “патріотами” і “побратимами”, зокрема бійців різноманітних добробатів, які потрапили під суд за різні правопорушення. Ось він прийшов до лікарки на Луганщині, яка дозволила відправити до СІЗО бійця “Айдару” Андрія Степанкова з позивним “Штефан”, звинуваченого у катуванні сепаратистів.

Мосійчук у парламенті

На позачергових виборах до Верховної Ради у жовтні 2014 року Мосійчук балотувався від Радикальної партії Олега Ляшка, був № 9 у партійному списку. Неабияку популярність завоював цей ролик, де вже народний депутат Мосійчук розстрілює портрет Рамзана Кадирова, якого називає “собакою”, і погрожує прийти до Грозного, щоб “звільнити Ічкерію”.

У Раді він прославився бійкою з членом Опозиційного блоку Нестором Шуфричем,

побиттям у Чернігові разом з Андрієм Лозовим кандидата у нардепи в 205-му окрузі телеведучого Олексія Дурнєва,

залякуванням у суді мера Харкова Геннадія Кернеса

і обпльовуванням свого колеги Сергія Капліна.

У вересні 2015 року тодішній Генпрокурор Віктор Шокін у залі Верховної Ради звинуватив Ігоря Мосійчука у корупції і показав викривальні відеоматеріали, на яких зафіксовано передачу хабарів Мосійчуку.

Парламент проголосував за зняття депутатської недоторканності, затримання та арешт Мосійчука.

Під прицілом десятків телекамер його вивели з Верховної Ради спецпризначенці.

Справу згодом зам’яли, а Вищий адміністративний суд визнав незаконною постанову ВР про зняття депутатської недоторканності та арешт “радикала”. У в’язниці нардеп за прикладом багатьох попередників встиг полікуватися – від остеохондрозу і ожиріння 3-го ступеня. Схудлий та посвіжілий нардеп вирішив одружитися вже втретє.

Востаннє Мосійчук встиг засвітитися 24 жовтня у Святошинському райсуді на обранні запобіжного заходу лідеру ОУН Миколі Коханівському. Тоді на камери потрапив момент, коли він волав на конвоїра.

Це далеко не повний перелік скандалів і курйозів, в які потрапляв експресивний “радикал”. Бажаємо пораненому народному депутату Ігорю Мосійчуку якнайшвидшого одужання. Адже без нього український політикум буде не таким яскравим і значно нуднішим.

Rost

Журналіст “Українського репортера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 − 5 =