У Києві одночасно можуть “заграти” дві дзвіниці

Це було б фантастично: один карильйон на Михайлівській площі, другий – на Софійській!

Чарівні звуки рідкісного музичного інструмента – карильйона заворожують усіх, особливо коли лунають на площах великих міст, біля історичних пам’яток. Що це за диво-інструмент, і чи зможуть кияни почути його на Михайлівській площі та біля Святої Софії, дізнавався «Український репортер» у Ірини Рябчун – єдиної жінки в Україні, яка опанувала це дивовижне мистецтво.

– Пані Ірино, розкажіть, будь ласка, про карильйон. Що це за диво-інструмент, і яка його історія?

– У справжнього карильйона, крім клавіатури, яка називається «фламандською педаллю», має бути не менше 23 добре темперованих дзвонів, кожен з яких налаштований, як акорд. Найкращі дзвони для карильйонів нині виготовляються у Нідерландах на фабриці «Ройял Еісбоутс». За класичними вимогами, поєднання клавіатури із дзвонами має бути механічним. Взагалі, карильйон – це нащадок курантів. Починаючи з XV століття фламандські годинникарі почали відокремлювати механізм, який відтворював мелодії, від годинника. Два століття тривали пошуки способу гри на цьому інструменті. З часом клавіатура карильйона поєднала паличкову мануальну і педальну клавіатуру, схожу на органну. При цьому особливість інструмента ще й у тому, що на дзвонах середнього регістру можна зіграти з обох частин клавіатури.

– Мабуть, важко грати на такому інструменті жінці?

– Звичайно важко, адже його вага – від 3 до 80 тонн. Інколи потрібно навіть стати на педаль, щоб, приміром, зіграти ноту «сі бемоль» у басовім регістрі. У Мехелені, де навчають виконавській техніці, вчать і тому, як грати, не докладаючи зайвих фізичних зусиль.

– Після концерту руки і ноги болять?

– У мене – ні. Але у спекотну погоду, якщо руки пітніють, можна навіть здерти шкіру, що інколи трапляється. Тому початківці і навіть деякі досвідчені виконавці грають у спеціальних рукавицях.

– Які ваші виступи, концерти були найуспішнішими? Що запам’яталося?

– Запам’ятався концерт у Роттердамі, де я грала на карильйоні, дзвони якого відливали славетні брати Хемоні. Це місто, яке було повністю зруйновано під час Другої світової війни і відбудовано заново. Але карильйону пощастило, його дзвони під час пожежі не розплавилися. Розпочинаючи свою концертну програму на цьому історичному інструменті, я заграла Гімн України. Останнім часом, виступаючи десь за кордоном, я всі концерти починаю з цього твору. Український Гімн так сподобався організаторам концерту, що вони попросили мене зіграти його й у фіналі, щоб зробити запис.

– Тобто українська музика лягає на душу іноземним слухачам?

– Я в цьому мала нагоду переконатися не раз. Приміром, на концерті сучасної музики у ратуші польського міста Гданська, де я виступала із сольною фортепіанною програмою й акомпанувала Наталії Грановській. У Гданську я також зіграла на карильйоні церкви Святої Катерини – там я виконала власні обробки українських народних і сучасних пісень. Серед іншого прозвучали «Ой верше, мій верше», «Гуцулка Ксеня», «Чорнобривці», «Київський вальс», який уже став моєю візитівкою. А розпочинався концерт «Молитвою за Україну» Миколи Лисенка. Спеціально для цього виступу я зробила аранжування другої частини Першого фортепіанного концерту Шопена.

– А власні твори ви пишете для карильйона?

– Так. Мої останні творчі доробки: «Парк Монсо», сповнений паризьких вражень, трагічний прелюд пам’яті Василя Сліпака, який закінчується пострілом, і фантазія «Сон Ярославни», де я звертаюся до історичних подій.

– Ви були знайомі з Василем Сліпаком, якщо присвятили йому твір?

– Так, мені пощастило йому акомпанувати романс Барвінського «Щаслива будь». Запис цього виконання є в Інтернеті. Це було 2014 року в Українському культурно-інформаційному центрі в Парижі на відкритті виставки фотографій, присвячених подіям Майдану. Тому особливо боляче було через два роки саме в тому ж місці, в Парижі, почути звістку про його смерть.

– Ми з вами більше говорили про концерти за кордоном, а чи є карильйони в Україні, і скільки таких інструментів?

– Всього три. Перший – виготовлений в 2001 році й належить Михайлівському Золотоверхому собору, але нині потребує реконструкції. Мрію, щоб на Михайлівській площі звучали концерти карильйонної музики.
Ще один інструмент розміщений у Гошівському монастирі Івано-Франківської області. Саме там нині відкриваються класи карильйона, встановлюють навчальні клавіатури. Вже є досвід роботи з дітьми у цьому напрямку. Для викладачів музичних шкіл Франківщини я проводила майстер-класи і взяла участь у розробці спеціальної навчальної програми.

– Як скоро кияни та гості столиці почують звуки карильйона на Михайлівській площі? Чи це поки що лише мрії?

– В цьому році я дуже багато зусиль доклала до того, щоб цю справу зрушити з місця, і думаю, що це мені вдалося. Зокрема, Посол Бельгії в Україні – пан Люк Якобс, дуже цікава і визначна людина, з якою я познайомилася, з великою прихильністю сприйняв ідею переробки клавіатури Михайлівського карильйона і, сподіваюся, підтримає цей проект, щоб таким чином відзначити 25-річчя дипломатичних відносин України і Бельгії. Адже дзвони Михайлівського Золотоверхого – унікальні, їх зробили в Україні, тож і звучати мають саме в цьому святому місці. До цієї справи долучилися й українські майстри – брати Сергій та Леонід Ботвінки, які вже мають величезний досвід роботи у створенні карильйонів. Ми впевнилися в тому, що карильйон Михайлівського Золотоверхого має унікальне звучання і здатний відтворювати не лише одноголосні мелодії, а й повноцінні твори. Хотілося б, щоб такі твори звучали із дзвіниці цього собору. Наразі триває пошук українських спонсорів, які допомогли б завершити цю справу.

– Будемо з нетерпінням чекати позитивних результатів. Чи маєте ще якість задуми? Поділіться секретами…

– Є ще мрія про те, щоб куранти із дзвіниці Софії Київської були перероблені на карильйон, тобто інструмент із клавіатурою і набором дзвонів для виконання класичної музики. Такі дослідження нині ведуться. Це було б фантастично: один карильйон – на Михайлівській площі, другий – на Софійській!

– Так! Це справді фантастичний план!

– Крім того, вже зроблено замовлення відлити дзвони для греко-католицької церкви на Аскольдовій могилі. Тож найближчим часом кияни почують звуки нідерландського карильйона і в цьому історичному місці. Маю ще одну гарну новину: Національна музична академія зацікавилася карильйоном і планує відкрити курси із гри на цьому інструменті.

– Чого ще цікавого чекати найближчим часом?

– У червні відбудеться 3-й Міжнародний фестиваль карильйонів. Взяти участь у ньому вже запрошено дуже потужний і колоритний колектив – оркестр духових інструментів Івано-Франківського музичного училища. Думаю, що це буде щось надзвичайне…

– Пані Ірино, а що нині гріє вашу душу і надихає на творчість?

– Зараз, коли Україна нарешті одержала «безвіз», відчуваю ейфорію, гордість за країну, в якій живу. Такі ж почуття в мене були і в часи прийняття рішення про незалежність України.

Марина ХОВРАХ
Фото Григорія КУБЛАНОВА

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”


1 коментар до “У Києві одночасно можуть “заграти” дві дзвіниці

  • 25.04.2019 о 15:34
    Permalink

    Відкриття карильйону на Аскольдовій могилі відбудеться в День Києва, 26 травня 2019 року о 14:00.
    Участь приймають директор Королівської школи карильйону, Почесний сенатор Ради Европи Йо Хаазен(м. Мехелен Бельгія), карильйоніст, органіст Мерле Коллом(Естонія), лауреат міжнародних конкурсів Ірина Рябчун(м. Київ, Україна), студентка Бельгійської школи карильйону ім. Джефа Денейна Олександра Макарова(м. Ужгород, Україна) та колектив факультету мистецтв імені Анатолія Авдієвського НПУ імені М. П. Драгоманова(симфонічний оркестр, хор та солісти).
    Більше дізнатися про захід можна за посиланням

    https://www.facebook.com/events/987239358139060/

    Відповідь

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *