Український капелан Василь Вирозуб, який пережив полон, став лауреатом міжнародної Нагороди Пам’яті народів
На початку повномасштабного вторгнення одеський священник Василь Вирозуб зголосився вирушити на острів Зміїний по тіла, як тоді вважалося, загиблих українських військових. В результаті він разом з іншими учасниками місії потрапив у полон, пережив катування — та не втратив гідності і віри. У День боротьби за свободу та демократію, 17 листопада, у Національному театрі Праги Василь Вирозуб разом з чеськими та словацькими лауреатами отримає важливу громадянську відзнаку — Нагороду Пам’яті народів, повідомляє громадська організація Post Bellum Ukraine.
Починаючи з 2010 року громадська організація Post Bellum, заснована чеськими журналістами та істориками, вшановує виняткових особистостей, які своїм життям підтверджують, що честь, свобода та людська гідність — не порожні слова. Ці нагороди вручають живим свідкам історичних подій, які зголосилися поділитися своїми спогадами з широкою громадськістю і надали усні свідчення для міжнародного архіву memoryofnations.eu. Лауреатами премії у попередні роки були ветерани війни, політичні в’язні, борці опору, ті, хто пережили Голокост, переслідувані письменники, учасники підпільних груп, які виступали проти нацистських і комуністичних тоталітарних режимів, скаути, священнослужителі та інші визначні особистості.
Торік цю міжнародну відзнаку отримав дисидент, правозахисник, член-засновник Української Гельсінкської групи та віцеректор Українського Католицького університету Мирослав Маринович.
Разом з Василем Вирозубом Нагороди Пам’яті народів 2023 отримають Марія Шидова, Ева Карвашова, Ян Літоміський та Марія Клангова. Трансляція події в Україні відбудеться на телеканалі Суспільне Культура 17 листопада о 21:00.
Василь Вирозуб народився 25 травня 1970 року в місті Борщів Тернопільської області. 13 років був священником на Тернопільщині.
Після тривалого служіння на одному місці отцеві Василю захотілося змін, йому запропонували місце в Криму. Плани раптово змінилися під час зупинки в придорожньому кафе під Одесою. Машину пограбували, тож можливості продовжити подорож не було. Він звернувся по допомогу до одеського єпископа, а той запропонував служіння в місцевому Свято-Троїцькому храмі.
Отець Василь став активним учасником подій Революції Гідності. З початком бойових дій на сході України вирушив на фронт як волонтер. Пізніше почав приїжджати на передову та служити літургії, сповідувати, причащати. Кількамісячні ротації стали для нього можливістю бути другом, товаришем і побратимом для захисників і захисниць.
24 лютого 2022 року для отця Василя Вирозуба став днем, який кардинально змінив його життя. Відданість боротьбі за свою країну привела священника до штабу територіальної оборони в Приморському районі Одеси. Там він виготовляв коктейлі Молотова.
З власної ініціативи отець Василь став частиною групи, яка вирушила на острів Зміїний для евакуації тіл 13 українських воїнів, яких вважали загиблими після ракетного обстрілу. (Напередодні, ввечері 24 лютого, українські прикордонники з острова Зміїний отримали від російських військових наказ скласти зброю і відповіли відмовою. Після цього росіяни завдали ракетно-артилерійського удару по гарнізону острова. Майже всі будівлі було пошкоджено. Зміїний був окупований. Проте пізніше з’ясувалося, що військові вижили).
Разом з іншими капеланами, лікарем і добровольцями отець Василь приєднався до пошуково-рятувальної групи на судні Сапфір. На острів так і не потрапив — разом з іншими членами місії його захопили в російський полон, де він перебував 70 днів.
70-денний полон випробовував дух та віру отця Василя. У Криму, куди його відправили, фізичну силу до священника та інших бранців не застосовували, тільки залякували психологічно. Пізніше літаком із Сімферополя полонених перевезли у фільтраційний наметовий табір у Шебекіно Бєлгородської області. Тут уже почалися допити з катуваннями. Коли полонених змушували співати російський гімн, капелани читали молитви.
Потім отця Василя з іншими українцями перевезли в СІЗО № 2 в місті Старий Оскол Бєлгородської області. Там він перебував в жахливих умовах, його катували не для здобуття інформації, а заради самого катування. З «резинки» (спеціальна кімната, оббита гумою) водили на допити, де знущалися, били струмом, забивали цвяхи під нігті. На четверту добу в «резинці» в священника почалися галюцинації. У момент, коли здавалося, що не вийде звідти, підтримувала молитва.
5 травня 2022 року отцю Василю наказали виходити з камери, дали переодягнутися у власний одяг і привезли в аеропорт. Куди саме їдуть, не бачив. На голові була шапка, замотана скотчем. Він думав, що його та інших в’язнів везуть на парад полонених, який росіяни нібито планували провести в Маріуполі 9 травня. До останнього отець Василь не знав, що їх везуть на обмін. Бранці почали про це здогадуватися, лише коли один з військових крізь дірку в брезенті вантажівки впізнав місцевість і зрозумів, що вони вже не в Криму, а на материковій Україні.
Далі була реабілітація та зустріч з рідними.
