“Ця війна може закінчитися тільки знищенням путінського Рейху. І по іншому ніяк”, – адвокат Микола Полозов.
Війна російського путінського рейху з Україною розпочалася у лютому.
Але не цьогоріч, а у 2014-му. Коли на тлі переможної української єврореволюції – Майдану, російський узурпатор Путін прийняв злочинне рішення про порушення суверенітету України і ввів російські війська до Автономної Республіки Крим.
Немає війни без крові. Першу жертву російської агресії – Решата Аметова – викрали під час одиночного пікету проти окупації Криму, а потім його тіло знайшли зі слідами нелюдських катувань. Сьогодні 18 березня, восьма річниця його поховання, на який зібралися тисячі людей з усього Криму.
З того моменту список жертв агресії почав збільшуватися.
Підвищуючи ставки, маневруючи, намагаючись відволікти світову спільноту від факту окупації Криму, а також скориставшись слабкістю та нерішучістю західних політиків, Путін розпочав активні бойові дії України.
Російські солдати, агенти, а також сепаратисти з місцевого населення захопили обласні центри Донецька та Луганська, а також низку населених пунктів.
Російський військовий злочинець Гіркін (Стрелков), не ховаючись, докладно розповів про події тих днів.
Відкрита фаза війни на сході України майже за 8 років забрала життя близько 15 тисяч людей. Одночасно в окупованому Криму розгорнулися широкі політичні репресії, в основному щодо кримських татар – корінного народу України, який не визнав окупацію та її наслідки.
Сотні людей сиділи у тюрмах і таборах з ярликами терористів і диверсантів за сфальшованими справами, як і їхні предки під час сталінського геноциду.
Захід протягом цього часу не наважився потужно протистояти цій злочинній експансії. Навпаки, закуповуючи ресурси та фактично спонсоруючи режим, Захід надав російському узурпатору та його частині населення РФ додаткову довіру до своєї безкарності.
Запроваджені санкції черех їх неефективність, половинчастість, розтягування в часі, дали путінському режиму можливість адаптуватися до них і продовжувати зміцнюватися, посилюючи внутрішні законодавство та посилюючи репресії як всередині країни, так і на окупованих територіях.
Ставка на розсудливість, якою керувався “колективний Захід”, сприймалася як слабкість і конформізм.
І, навпаки, підштовхнули кремлівський режим до ескалації. Як і майже 85 років тому, західна “політика миру” щодо гітлерівського режиму.
Все це призвело до масштабної агресії Кремля проти України. Виходячи з фашистської ідеології “руського міра”, російські війська бомблять і знищують українські міста. Вони вбивають мирних жителів, вчиняють воєнні злочини та геноцид проти громадян
Парадоксально, але саме міста з переважно російськомовним населенням України потрапили під “руській мір”.
Жертвами російських куль, мін, снарядів і ракет стали ті, кого за офіційною версією російської влади, мали врятувати від “нацистської хунти”.
Війна триває вже 8 років. І це не може закінчитися перемовинами чи примиренням. Це не буде закінченням війни. Путін поклав все на реалізацію свого плану знищення України. Знищення ідеї свободи. Знищення глобальної системи колективної безпеки.
Ця війна може закінчитися тільки знищенням путінського Рейху. І по іншому ніяк.
