рф використовує бомбардувальники Ту-160, які Україна передала їй в 1999 році
росія використовує стратегічні бомбардувальники Ту-160, які Україна передала їй в 1999 році в обмін на погашення заборгованості за спожитий російський газ.
Про це свідчить розслідування “Схем”.
Журналісти співставили серійні номери ітаків в угоді тих часів, яку розшукали в архіві, дані з міжнародних авіареєстрів і номери бомбардувальників, які використовує рф, що зафіксувало Головне управління розвідки.
Загалом “Схеми” ідентифікували десять українських стратегічних літаків, переданих Україною до росії.
Йдеться про Ту-160, яким в росії надали інші назви: “Микола Кузнецов” (раніше це був український літак з бортовим номером “10”), “Василь Сенько” (“11”), “Олександр Новиков” (“12”), “Володимир Судець” (“15”), “Олексій Плохов” (“16”), “Андрій Туполев” (“18”), “Ігор Сікорський” (“22”).
Щонайменше 6 літаків перебувають у бойовому складі армії рф.
“Схеми” також знайшли в архіві угоду між Кабінетом міністрів України на чолі з Валерієм Пустовойтенком та урядом рф за керівництва путіна, підписану в Ялті 1999 року. Згідно з нею, Київ передав москві вісім важких бомбардувальників Ту-160 і три Ту-95МС, а також 575 крилатих ракет Х-55. За це росія компенсувала Україні борг за російський газ – на суму 275 мільйонів гривень. Це – визначена вартість переданого обладнання.
За даними журналістів, передача літаків та ракет відбулась без погодження Верховної Ради.
Також у розслідуванні вказано, що вартість озброєння була заниженою у десять разів. Це сказано у висновках Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки.
Тодішній президент України Леонід Кучма в коментарі “Схемам” зазначив, що навіть якби стратегічні бомбардувальники залишились на озброєнні України, це не значно би допомогло в захисті від рф.
“росія має засоби ППО, здатні протистояти ракетам класу Х-55, у той час як величезні за розміром та відносно низькошвидкісні бомбардувальники ще у перші дні війни стали б легкою здобиччю російських засобів ураження як у повітрі, так і на аеродромах, – сказав він. – Стратегічна зброя навряд чи могла допомогти вирішенню стратегічних завдань України, і вона точно не вписувалася в український масштаб. В нас не було полігонів для випробувань ракет. Ми не мали навіть достатньої для експлуатації цих засобів територіальної протяжності – адже стратегічне озброєння потребує стратегічного простору”.
