Історія пам’яті, що почалася з Іловайської трагедії
Нині в Україні пам’ятна дата — день, коли ми згадуємо усіх полеглих захисників та захисниць. По всіх країні організовують заходи пам’яті та молебни. Традиційно щороку люди несуть соняшники до Михайлівського собору в столиці. Адже саме 29 серпня став Днем пам’яті через події, які в 2014 сталися в Іловайську.
Стіна пам’яті біля Михайлівського золотоверхого собору. Перші світлини і соняхи рідні бійців принесли сюди 11 років тому, – пише ТСН.
Влітку 2014-го на початку тоді ще не оголошеної російсько-української війни — українські армійці разом з добровольчими батальйонами намагались зачистити Донбас від проросійських бойовиків. Але наприкінці серпня вони опиняються в Іловайську в оточенні 16-тисячної російської армії. Після переговорів путін погоджується випустити бійців з кільця так званим зеленим коридором. Тоді більшість українців й уявити не могли, що вірити кремлю не можна. Адже на світанку 29 серпня колону українських бійців, що виходила майже без зброї, рашисти підступно розстріляли з «Градів».
Іловайський котел — приблизно чотири сотні загиблих, півтисячі поранених та півтори сотні зниклих безвісти. Таких величезних втрат, як в Іловайську, на той момент новітня Україна не бачила.
Вадим Савун на позивний «Балу» кладе квіти біля портретів побратимів, які навічно залишились в тому так званому «зеленому» коридорі. Йому при виході з Іловайська вдалось вижити. І після того котла він продовжив службу. «Балу», який був на війні з перших днів, звільнився лише зараз — кілька місяців тому.
І тут — біля стіни пам’яті, «Балу» зізнається, кожен раз згадує не лише загиблих в Іловайську побратимів, а й усіх полеглих захисників України.
Володимир Харкомець теж пройшов Іловайський котел, де втратив палець і на півтора тижні опинився в полоні. Після нього знову став до війська. В складі морської піхоти був в оточеному Маріуполі. А далі знов полон, щоправда, вже на три з половиною роки. Звільнили його лише в червні. І повернувшись нині до стіни пам’яті та до світлин побратимів, Циганок засмучується, розуміючи, наскільки мало людей зараз пам’ятають про ті криваві події.
«У мене пов’язка, написано Іловайськ, до мене жіночка підійшла, каже, що це у вас Іловайськ, я їй задав питання, вона каже, а я не знала цього», — каже військовий.
Але щороку про день, який визнали датою згадування всіх полеглих захисників України, тут нагадуватимуть трохи пожухлі соняхи. Саме під такими 11 років тому в неприбраних полях Донбасу через агресію і зухвалу брехню окупантів гинули українські добровольці.
Фото Українського репортера
