Павло Жебрівський розповів навколо якої національної ідеї згуртується українська політична нація (+відео)
Напередодні 30-ої річниці Референдуму про визнання Незалежності України, відомий політик і громадський діяч, учасник бойових дій Павло Жебрівський презентував одразу дві книги: «РОЗДУМИ» та «ПОГЛЯД НА НАЦІОНАЛЬНУ ІДЕЮ».
Загалом це вже третя книга, яка вийшла з-під пера президента Спілки «Бойове братерство України», екскерівника Донецької військово-цивільної адміністрації, лідера політпартії Республіканська платформа.
Цього разу в Українському кризовому медіа-центрі автор розповів, що у двох виданнях йдеться про перспективи країни, національну ідею, політичну націю, ціннісну парадигму творення Української держави, а також і про план перемоги та миру.
«Ці книги – мої думки і бачення того, як нам творити свій незалежний і вільний український Світ. Без огляду на Схід і Захід. Без обмежень і вказівок», – зазначає автор. І пропонує «самим поглянути на себе. Дати щиру відповідь на запитання: хто ж ми є? У чому наші сила і слабкість, талант і вразливість? Що маємо визнати і на що опертися, щоб рухатися до омріяної України?».
Гострим і принциповим є погляд Павла Жебрівського на сьогодення: «Ми живемо у світі, де непомітно відбулася підміна важливих понять. Брехню стали називати альтернативною точкою зору, тупість – своєрідністю, зраду – доцільністю, ницість – метикуватістю, політичну корупцію – прагматизмом. Етичні норми підмінили матеріальними преференціями. «Кінець сторії» і «ера добробуту», про які так багато говорили західні політики, обернулися острахом початку нової світової війни і зухвалими діями авторитарних режимів. «Ода радості» – гімн омріяної українцями Європи – стала звучати для нас як «Реквієм» за втраченими ілюзіями.
На шляху до українською Раю ми втратили морально-етичні орієнтири. Бо нами довго керували «люди з минулого», що одягли вишиванки, але по духу залишилися чужинцями на українській землі. Тому імітація стала основною стратегію української політичної еліти. Та крах політичної еліти відбувся не тоді, коли один початківець вигукнув: «какая разніца» і нівелював важливі цінності, зрівнюючи їх з якістю доріг.
Виродження почалося тоді, коли політики стали імітувати своє українство, а не проявляти його в рішеннях і діях. Цінності в діях замінили електорально вивіреними гаслами і привабливими «картинками». Імітація справедливості, імітація безпеки, імітація гідності, імітація любові до України не дали закласти міцні підвалини української державності. Яскраві «декорації» замінили необхідні інститути та структури державності. Та війна за незалежність зірвала «маски» з багатьох облуд і довела, що цінності – це те, за що готові вмирати люди. Україна стала усвідомленою цінністю для більшості українців. Ба більше, до багатьох прийшло розуміння, що справжня незалежність будується на цінностях.
Ми стали на шлях зміни політичної еліти. Українська політична нація, що ґартується у війні за незалежність, має дати відповідь на важливі питання. Якою має бути українська політична еліта? На чому має базуватися наше українство? Хто візьме відповідальність за доленосні для країни рішення? Навколо якої ІДЕЇ згуртується українська політична нація, аби збудувати успішну державу?»
Ось корінне питання – навколо якої ІДЕЇ згуртується нація?
І відповідь є, стверджує Павло Жебрівський:
«Я вірю, що українець народжений щоб стати ЩАСЛИВИМ. Це моя ідея до цієї спільної справи. Вона може стати нашою національною Ідеєю».
Політик упевнений, що ця Ідея «може оновити націю і стати поштовхом до творення успішної держави для українців у світі. Ми маємо право на щастя. Українцям потрібне щастя. Щастя як опертя на шляху до визволення і визнання. Щастя як ключ до спільного і великого успіху». «Настав час, коли Велика Ідея, що об’єднає націю, буде джерелом і ресурсом наших перемог, безпеки і незворотного розвитку».
Павло Іванович вірить, що українці почують його, а відтак ця Ідея стане спільною справою.
Фото: “Український репортер”
Дивіться також:
