Нобелівську премію з хімії 2025 року присудили за розробку нових металоорганічних сполук.
Лауреатами стали японець Сусуму Кітагава, британець Річард Робсон та йорданець Омар М. Ягі, – повідомляє ВВС.
Їхня робота може змінити спосіб, у який людство бореться з глобальними викликами — від уловлювання вуглекислого газу до зменшення пластикового забруднення.
Троє науковців поділять між собою 11 мільйонів шведських крон (приблизно 1,2 млн доларів).
Суть їхніх досліджень — у тому, як молекули можна поєднувати у складні структури, схожі на архітектурні споруди, що мають внутрішні порожнини.
Саме ці “кімнати” між молекулами, відомі як металоорганічні каркаси, можуть вбирати та зберігати небезпечні речовини — від вуглекислого газу в атмосфері до стійких токсичних сполук, відомих як PFAS або “вічні хімікати”.
Нобелівський комітет назвав це “молекулярною архітектурою”.
Робота Кітагви, Робсона і Ягі стала фундаментом для одного з найдинамічніших напрямів сучасної хімії.
Поки що металоорганічні каркаси використовуються лише у лабораторіях, але компанії вже досліджують можливості масштабного виробництва. Потенційні застосування вражають: очищення повітря від вуглекислого газу, нейтралізація токсичних газів, навіть тих, що використовуються у ядерній зброї.
“Разом ці троє науковців задали напрямок для однієї з найстрімкіше зростаючих галузей фундаментальних досліджень у сучасній хімії”, — сказала професорка Шейла Роун, віцепрезидентка Королівського наукового товариства Великої Британії.
Президентка Королівського хімічного товариства докторка Аннет Догерті додала:
“Щороку Нобелівські премії отримують хіміки, які приймають виклик — знайти рішення найгостріших проблем людства: забезпечити чисту енергію, здоров’я, їжу й воду для всіх”.
Сусуму Кітагва працює в Кіотському університеті, Річард Робсон — у Мельбурнському (Австралія), а Омар М. Ягі — в Каліфорнійському (США).
Нобелівський комітет відзначив, що Кітагва керується принципом “корисності непотрібного” — ідеєю, запозиченою з філософії давньокитайського мислителя Чжуан-цзи: навіть те, що не приносить негайної користі, може згодом виявитися надзвичайно цінним.
Професор Омар Ягі — один із трьох науковців, відзначених Нобелівською премією – в лабораторіїАвтор фото,Reuters
Підпис до фото,Професор Омар Ягі — один із трьох науковців, відзначених Нобелівською премією
Історія Омара Ягі — майже кінематографічна. Він народився в Аммані, Йорданія, і зростав у кімнаті без світла й води. У школі його зачарували молекулярні структури — і в 15 років він вирушив до США вчитися.
Згодом саме його ідеї стали основою для “молекулярних каркасів”, які тепер принесли йому Нобеля.
Нобелівську премію з хімії 2024 року отримали Девід Бейкер, Деміс Гассабіс і Джон Джампер — за проривні дослідження у сфері вивчення структури білків.
Американському хіміку Девіду Бейкеру вдалося створити абсолютно нові типи білків.
А британські вчені Деміс Гассабіс і Джон Джампер розробили модель штучного інтелекту, яка розв’язала наукову проблему, що не піддавалася вирішенню понад пів століття — прогнозування складної структури білків.
З 1901 року Нобелівську премію з хімії присуджували 116 разів.
Її не вручали вісім разів — у 1916–1919, 1924, 1933, 1940–1942 роках, коли Нобелівський комітет визнавав представлені роботи такими, що не заслуговують на відзнаку.
Найстаршим лауреатом став Джон Б. Гуденаф, який отримав нагороду 2019 року у віці 97 років. Він є найповажнішим за віком лауреатом Нобелівської премії в усіх дисциплінах.
Фредерік Сенгер і Баррі Шарплесс — єдині, хто двічі отримував Нобелівську премію з хімії.
Під час правління Гітлера трьом німецьким ученим заборонили отримати свої нагороди:
Ріхард Кун (лауреат 1938 року) і Адольф Бутенандт (1939 року) були відзначені з хімії, а Гергард Домагк отримав премію з фізіології та медицини у 1939-му.
Згодом усі вони змогли отримати Нобелівський диплом і медаль, однак грошову частину премії — ні.
