Москва посилює православний розкол і тиск на Україну
Минулого тижня на Архієрейському соборі Російської православної церкви в Москві сталося дві сенсації: Українській православній церкві дозволили відділитися від Московського патріархату й оголосили про початок переговорів щодо возз’єднання УПЦ МП з УПЦ КП. Такий хід Москви не лише посилює розкол світового православ’я, а й відкриває нові можливості для зміцнення впливу РПЦ на Україні.
УПЦ МП – формально незалежна з центром у Києві
Прохання надати незалежність Українській православній церкві від Російського патріархату на Архієрейському соборі озвучив предстоятель УПЦ МП митрополит Київський і всієї України Онуфрій. Зокрема він висунув ідею змінити статут Церкви, який зробить Українську православну церкву формально самостійною й автономною від російської.
Його ідею підтримали й внесли правки до статуту РПЦ від 2000 року, які зафіксували нинішній стан справ щодо реального статусу УПЦ МП – тобто те, що це самокерована Церква з широкою автономією.
“УПЦ сама обирає свого главу – Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України, українські єпископи обираються лише синодом УПЦ, жоден єпископ з Росії не має права брати участь в роботі будь-яких керівних органів УПЦ.
Ті, хто говорять, що Українська Православна Церква не має самокерованості, помилялись. Насправді українські архієреї завжди визначали головні аспекти церковного життя самостійно. Однак, листопадові доповнення об’єднали всі норми церковного управління в Україні, прийняті з 1990 року в один документ”, – йдеться у заяві УПЦ МП.
Головна причина внесення таких поправок – законопроекти, які розробляють у Верховній Раді. Нардепи з патріотичною позицією хочуть обмежити права релігійних організацій з адміністративним центром “в країні-агресорі”, тобто в Росії. Зокрема у парламентських комітетах народжукються наступні законопроекти: №4128 (щодо зміни релігійними громадами своєї підпорядкованості); №4511 (про встановлення особливого статусу для релігійних організацій) та №5309 (щодо назви релігійних організацій, що входять в структуру релігійної організації, керівний центр якої знаходиться в державі, визнаній державою-агресором)».
Московські священнослужителі зіграли на випередження і тепер формально мають церковний документ, де чітко прописано, що центр управління УПЦ МП – у Києві, тож УПЦ МП не страшні жодні антимосковські закони.
УПЦ МП бере курс на злиття з УПЦ КП. Хто кого?
Крім того, на Архієрейському соборі в Москві оголосили курс на злиття з Українською православною церквою Київського патріархату, яку Російська православна церква не визнає.
З 1992 року УПЦ КП наполягає на отриманні автокефалії, тобто незалежного статусу від Москви, проте досі не визнана Помісною Православною Церквою, зокрема Всесвітнім Константинопольським чи Московським патріархатами, і не входить до Вселенської Православної Церкви (сукупності Помісних Церков).
30 листопада на своєму офіційному сайті Російська православна церква опублікувала уривки з листа від нібито очільника УПЦ КП Філарета, де той “каяється” за розкол, який стався в українському православ’ї і пропонував відновити переговори з Московським патріархатом про врегулювання взаємовідносин.
“У листі міститься прохання про відновлення євхаристійного та молитовного спілкування з християнами, які перебувають в українському церковному розколі, і про скасування “всіх рішень, у тому числі про погрози і відлучення … заради досягнення Богом заповіданого миру між єдиновірними православними християнами і замирення між народами”. Лист завершується словами: “Прошу вибачення у всьому, чим згрішив словом, справою і всіма моїми почуттями, і так само від серця щиро прощаю всім”.
Собор із задоволенням сприймає звернення як крок до подолання розколу і відновлення церковного спілкування з боку тих, хто колись відпав від єдності з канонічною Українською Православною Церквою”, – таке повідомлення є на сайті РПЦ.
“Після сумних двадцяти п’яти років чвар, насильства, взаємної неприязні, образ і негараздів, що виникли в українському Православ’ї і українському суспільстві в результаті розколу, з’являється, нарешті, можливість встати на шлях відновлення єдності”, – пише РПЦ й інформує, що створюється комісія для переговорів з УПЦ КП.
Українська православна церква Київського патріархату спочатку випустила заяву, де пояснила, що за лист надіслали Московському патріарху Кирилу щодо “подолання розколу”:
“Через посередництво Першоієрарха РПЦЗ (МП) митрополита Іларіона (Капрала) нещодавно Московська Патріархія висловила бажання вступити в діалог з Патріархом Філаретом. Безпосереднім предметом діалогу малося на увазі подолання всього комплексу проблем, які перешкоджають нормальному церковному спілкуванню між РПЦ і УПЦ КП, як це має бути між Помісними Церквами.
Бажаючи виявити добру волю, Патріарх Філарет на прохання, висловлене від імені та за дорученням Патріарха Кирила, надіслав до нього лист, який публікується в копії. В цьому листі були враховані побажання з боку Московського Патріархату «обійти гострі кути» для того, щоби обидві сторони мали можливість у діалозі «зберегти лице».
Через суспільний розголос УПЦ УП скликала прес-конференцію, де очільник Української православної церкви Патріарх Філарет заявив, що його лист неправильно зрозуміли: про жодне возз’єднання з Московським патріархатом не може бути й мови, а УПЦ КП наполягає на автокефалії для всіх православних Церков в Україні:
“Я хочу заявити твердо: ніякого покаяння в тому, що я обрав шлях автокефалії Української Православної Церкви – не було, нема і не буде ніколи.
Чому в цьому я не буду ніколи каятися? А тому, що Бог дав нам державу, а раз Бог дав нам державу, то в цій державі повинна бути і незалежна Православна Церква – це аксіома
Чому не повернеться? Тому що ми маємо свою державу і як вони у своїй державі мають свою незалежну Церкву, так і ми, українці, хочемо мати таку ж саму незалежну автокефальну Церкву, як і в Росії, як і в кожній православній країні. І тому повернення ніколи не буде”, – заявив Філарет.
Крім того, УПЦ КП підтримуватиме законопроекти Верховної Ради про релігійні об’єднання, покликані зменшити культурний вплив Росії на Україну.
“Зараз Верховна Рада обговорює питання про те, що Церква, центр якої знаходиться в країні-агресорі, не може називатись Українською Церквою. Заради цього, щоб цю Церкву і надалі вважали українською, а не російською, піднялося це питання на Соборі. І в Статут Російської Церкви внесли це положення. Якщо в Статут Російської Церкви, то Українська в складі Російської Церкви?
В складі, якщо там є статті, присвячені окремо Українській Церкві. Значить вона складова частина Російської Церкви. Так ось нехай вона скаже правду, що вона є Російська Церква в Україні. І це ще підтверджується тим, що проповідь виголошується в храмах російською мовою, і богослужіння звершується не українською мовою, і історія в духовних навчальних закладах викладається під впливом російської імперської ідеології.
Де ж вона українська, коли там духу українського немає?” – наголосив Філарет.
