В Україні вийшла книжка про чесну розмову батьків та дітей

Не перший раз бачу, що письменниця пише оповідання для дітей, враховуючи свій досвід бути матусею. Та й не може бути по-іншому в українських матусь-письменниць, які до безтями люблять своїх діточок. Тому записують, запам’ятовують, не пропускаючи повз вуха та пам’яті вислови і міркування малюків. У звичайній сім’ї батьки можуть посміятися над витівками своєї малечі, розказати родичам, сусідам. Не так у родині письменницькій. Тут не просто запам’ятовують, що сказала або зробила дитина, а переносять це на папір, ілюструють, видають книжки, надаючи можливість іншим батькам використовувати їхні педагогічні знахідки. Тетяна Череп-Пероганич у новій…

Читати далі

У кожному вірші Гончаренка – надлюдська любов до України

Дивовижну поезію пише Олег Гончаренко. У книзі «В чеканні нової трави» – і передчуття Майдану, і Майдан, і постмайданівське сьогодення, АТО… Все це пропущене через зранену, знесилену, але все одно ліричну, пісенну, чесну душу поета. Заспівом до цієї статті, гадаю, правильно і виправдано узяти іменний стосовно цієї книги вірш, бо звучить він великою мірою ще й пророчо: Земля, як бабця, зморшкувата й мовчазна, калюжами-очима в небо дивиться – немов питає: «Де ви, діти, ділися? Чому без вас мій день сумний мина?» Не прагну і уникнути догани. Хіба ж не винні…

Читати далі