У службовому кабінеті академіка Сергієнка − нічого зайвого, принаймні з того, що звик бачити в офісах перших осіб: ані нагород на полицях, ані сувенірів, ані портрета гаранта Конституції. Декілька телефонів, очевидно, й урядового зв’язку, комп’ютер, шафа з книгами, журналами… На стіні − картина: замріяна річечка, зелені луки, дерева, ніби підпирають небо. Оцей мальовничий куточок збиває мене зі схеми розмови, яку завчасно прописав у блокноті, й повертає убік − до річечки. Хоч мозок і пронизує думка: через таке відхилення «від заданого курсу» можу не встигнути розпитати Івана Васильовича і про українську…
Читати даліЯк Інститут кібернетики імені В.М. Глушкова НАН України розвиває комп’ютерні технології
