Михайло Чавурський – єдиний житель села Червоне, що на Тернопільщині

У селі Червоному на Тернопільщині залишився лише один мешканець. Колись у населеному пункті жило близько 300 людей, а зараз майже всі хати стоять пусткою.

Про незвичне село з одним мешканцем повідомило «Суспільне».

Село Червоне колишнього Бережанського району колись належало до Мечищівської сільської ради. Зараз у селі пустують понад 30 хат. А раніше тут було 75 будинків – розповідає єдиний мешканець села Михайло Чавурський. «Кажуть, у цьому селі колись було 75 будинків та 56 дітей, які ходили до школи. Я теж тут ходив до школи – 4 класи. Потім вже до Мечищева ходили. Позаростало тепер все, нема чим хвалитися тепер в селі. Людей нема, хати повалилися», – згадує Михайло Чавурський у спецпроекті про історії зниклих сіл».

Після 2020 року Червоне увійшло до Саранчуківської сільської ради. Але відповідальним за населений пункт залишився голова села Мечищів Василь Сидорович. «Ми жартуємо часто з ним, що він тут і голова, і староста. Він сам собі дає раду. Садить город: барабольку, капусту, кукурудзу, сіє овес, пшеницю. Він, як один показник на всю область – на все село один мешканець, у нього один кінь, одна корова», – розповів сільський голова.

Ще у 2007 році до Бережанської райради подавали дані, що в Червоному жило 32 людей і нараховувалося 16 жилих дворів. Проте за 14 років залишися лише одна людина. За словами Василя Сидоровича, ще два роки тому з цього села п’ятеро дітей ходили до Мечищівської школи. Але батьки вирішили перебратися ближче до колишнього райцентру Бережани і переїхали в сусідні села. А хати залишилися пусткою. Окрім початкової школи колись в селі також був магазин.

Історики знайшли дані, що до 1946 року це село Червоне називалося Молохів. Ця назва походила ще з дохристиянських часів. Від імені древнього бога Молоха. На цій території проводили жертвоприношення. У 1943-45 роках у селі розташовувалася одна з основних баз УПА. А в 1946 році радянська влада вирішила перейменувати населений пункт з Молохів на Червоне.

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *