Думка експерта: необхідно спростити роботу агентств із працевлаштування українців за кордоном

Зайшовши до ресторану в Береговому, містечку Закарпаття, запитав, де поділися офіціанти, які працювали тут раніше. І почув, що один з них переїхав із родиною до Чехії, а інший – до Угорщини, і там обидва працюють у сфері обслуговування.

На сьогодні в Україні існує реліктове законодавство щодо посередництва у працевлаштуванні українців за кордоном, метою якого був захист громадян від торгівлі людьми. Тоді за кордон виїжджали тисячі людей у пошуках роботи. На той момент правоохоронні органи навіть моніторили Інтернет та друковані ЗМІ, шукаючи тих, хто пропонує роботу українцям за кордоном без відповідної ліцензії.

Ця дамба була розрахована на невисокі хвилі міграції. Коли ж за кордон поїхали мільйони, то існуюча системи захисту наших громадян у вигляді ліцензування посередництва на працевлаштування українців за кордоном надто застаріла. Мільйони українців знаходять роботу за кордоном, минаючи українські агентства. Тому слід привести законодавство до існуючих реалій.

Логіка держави у збереженні старої системи лежить на поверхні: державні й правоохоронні органи не можна ні в чому звинуватити. Ні в чому, окрім бездіяльності. Але люди, які керують країною, повинні перейти від захисту самих себе до захисту громадян.

Популярними для українців за кордоном є допоміжні роботи в різних галузях, на будівництві, догляд за домом. До 2014 року до п’ятірки країн, які користувалися популярністю серед трудових мігрантів із України, входили Росія, Польща, Італія, Чехія та Іспанія. Після розв’язання Росією війни та отримання безвізового режиму наші громадяни обрали країни ЄС. Коли держава ще могла порахувати без сторонньої допомоги кількість трудових мігрантів, то їхня загальна кількість становила 1,2 млн чоловік. Сьогодні наших громадян за кордоном від 3 до 8 млн. Навіть за відсутності перепису населення в країні все ж таки можна припустити, що цифри будуть ще більшими.

І таке зростання кількості людей, які шукають кращої долі за кордоном, пояснюється тим, що в Україні збільшується безробіття. За останніми даними, наведеними Державною службою статистики, рівень безробіття на жовтень 2017 року становив 9,4%. Показник зріс за рік на 0,2%. Для порівняння, в Євросоюзі людей, які не можуть знайти роботу, 7,3%, що на 12% менше, ніж рік тому. Тож зовсім не дивно, що Держстат фіксує зменшення доходів у домогосподарствах від підприємницької діяльності. Головні посадовці країни постійно акцентують увагу на зростанні мінімальної та середньої заробітної плати, але відмовчуються стосовно створення нових робочих місць.

Директор департаменту монетарної політики й економічного аналізу НБУ Сергій Ніколайчук розповів про очікування збільшення кількості мігрантів у найближчі 2–3 роки. А директор консульського департаменту МЗС Андрій Сибіга у 2016 році заявив про 5 мільйонів українців, які легально працюють за кордоном, що вже тоді становило 5–8% від загальної кількості працездатних осіб в Україні.

Тому треба закріпити в законодавстві те, що вже є практикою. Запросити компанії з Європейського Союзу, які займаються посередництвом у працевлаштуванні у своїх країнах, відкривати у нас представництва. Дозволити їм це робити за спрощеною процедурою.

Якщо Україна не змогла захистити своїх громадян у власній країні, то слід захистити їх за кордоном. Ці люди є рушійною силою, яка здатна зробити реформи в нашій країні, а також захищати інтереси нашої держави в країнах проживання. Сьогодні стало відомо, що головна інспекція праці Польщі відкрила інформаційну телефонну лінію для трудових мігрантів з України. Польща це зробила, а Україна?

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.