26 років тому загинув В’ячеслав Чорновіл
Сьогодні виповнюється 26 років з дня загибелі В’ячеслава Чорновола – голови Народного Руху України. 25 березня 1999 року Чорновіл загинув в автокатастрофі на трасі біля Борисполя. Розслідування справи досі не закінчене, але родичі та колеги вважають, що це було сплановане вбивство.
В’ячеслав Чорновіл народився у 1937 році на Черкащині. Він був сином вчителів, а його батько належав до давнього козацького роду, а мати – до меценатів роду Терещенків. Хоча у радянські часи українські традиції були заборонені, батьки Чорновола всіляко їх підтримували.
У 1955 році В’ячеслав вступив до Київського університету на факультет журналістики. В столиці він розчарувався в багатомовності, оскільки українську мову мало використовували. Це пробудило в ньому почуття національної образи і честі.
«Вовком дивляться, коли ти говориш українською», – сказав Чорновіл, спогади про це часи фіксує Василь Деревінський у своїй книзі «В’ячеслав Чорновіл».
Після навчання В’ячеслав працював на телебаченні і писав публіцистику, але через політичні вподобання його навчання і кар’єра були обмежені. Чорновіл став широко відомий як журналіст і активіст, який боровся за свободу слова.
Чорновіл був одним з організаторів протестних акцій проти комуністичного режиму. У 1965 році він взяв участь у протесті проти арештів української інтелігенції і став одним з символів боротьби проти тоталітарних владарів. Після цього його багаторазово арештовували і притягували до відповідальності.
Після звільнення Чорновіл приєднався до Української Гельсінської Групи. Він продовжував писати і промовляти проти політичних репресій. На жаль, Чорноволу неодноразово доводилося сидіти у в’язниці за свої переконання.
В 1991 році В’ячеслав Чорновіл балотувався на пост президента України. Він пропонував реформи, спрямовані на розвиток української економіки і відродження села. Проте Чорновіл поступився Леоніду Кравчуку на виборах. Він прийняв свій поразку не як особисту, а як поразку України.
В’ячеслав Чорновіл був народним депутатом України двох наступних скликань — 1994 і 1998 років, керівником депутатської фракції Народного Руху України. З 1995 року став членом української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
25 березня 1999 року під час повернення з Кіровограда В’ячеслав Черновіл і його водій Євген Павлов на автомобілі «Тойота» зіткнулись з автомобілем КамАЗ, який саме розвертався посеред дороги. Чорновіл і Павлов загинули на місці, прес-секретар лідера НРУ Дмитро Понамарчук був госпіталізований з важкими травмами. 29 березня 1999 року В’ячеслав Максимович Чорновіл був похований на центральній алеї Байкового кладовища в Києві. Провести його в останню путь прийшло понад 200 тисяч чоловік зі всієї України; труну з тілом В’ячеслава Чорновола несли на руках від Володимирського собору до місця поховання.
Вже на на наступний ранок після загибелі міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, не чекаючи попередніх результатів слідства, заявив, що лідер НРУ і його водій загинули в результаті дорожньо-транспортної аварії, а версія про замах навіть не розглядається. В 2000 році головний свідок, один із тих, хто знаходився в кабіні самоскида під час аварії, помер від сердечного приступу.
Представники НРУ із самого початку називали загибель Чорновола політичним убивством. Однак справа була закрита вже у червні 1999 року. Розслідування поновилось 27 березня 2001 року, однак невдовзі знову було припинено. У березні 2005 року за проханням депутатів Верховної ради від НРУ президент Ющенко ініціював поновлення розслідування, і 4 квітня 2005 року генеральним прокурором Святославом Піскуном слідчі дії було поновлено. Однак після відставки Піскуна восени того ж року розслідування знову припинилось. Його було поновлено в серпні 2006 року.
2 червня 2011 року Генеральна прокуратура України, провела ексгумацію тіла В’ячеслава Чорновола. 23 лютого 2012 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області відмовився закрити кримінальну справу за фактом загибелі колишнього лідера партії “Народний Рух України” В’ячеслава Чорновола. Однак справа з розслідуванням далі не просунулася і згодом її розгляд припинили за строком давності.
