Подивіться, як ганяють на Київському велотреку!

На Київський велотрек прийшли реальні змагання. Головний суддя, суддя національної категорії Федерації велосипедного спорту України Віталій Супрун каже, що сьогодні тут ніби своєрідний День відкритих дверей. А хіба не так?

Пригадаймо: тут жахіттям вражала руїна. Старий велотрек довели до погибелі, бо “мостилася” чергова висотка. Добре, що муніципалітет, в тому числі завдяки спортсменам, громадським активістам, врятував цю місцину — цьгоріч “виріс” новий велотрек.

Отож зустрічаймо чемпіонат Києва з велосипедного спорту  серед усіх вікових категорій. Своєрідне свято для велосипедистів.Чемпіонат проводять під егідою департаменту освіти і науки, молоді та спорту КМДА, а також Київської міської Федерації велосипедного спорту України. Думаю, є підстави радіти в іменитих, легендарних велосипедистів, які виросли, що називається, на цьому треку, тут був початок їхнього великого спортивного гарту. Скажімо, Анатолій та Євген Присяженки (батько і син), вони ж разом з однодумцями й боролися за збереження велотреку. Обидва сьогодні в суддівській колегії.

Хочеться вірити, що колись також стануть чемпіонами юні кияни, які нині випробовують спортивне щастя на велотреку: Ярослав Толстоп’ятенко, Дмитро Бондарчук, Софія Любарська, Богдан Кияниця…

– Наша надія — Софійка Любарська, – каже заступник директора ДЮСШ “Голосієво”, майстер спорту Лариса Ковальчук.

Дівчина трішки хвилюється.

– Вже років зо п’ять займаюся велоспортом, – каже Софійка. -Чи мрію про олімпійську медаль? Аякже! Але все починається з маленьких перемог, тому й приїхала сюди…

– А я не по треку спец, – чую голос якогось хлопчини. – БМХ — оце моє. Тим не менш сьогодні я також випробував трек. Чудовий! Але мені земля — рідніша за бетон… на треку. Наш, шкільний, БМХ — це земля…

Щоб ви знали, БМХ – подолання перешкод на велосипеді. У цьому виді спорту діти можуть починати змагатися вже із шести років. На території 236-ї освітянської школи збудували земляний трек. От тільки щоб місто допомогло в його реконструкції, щоб він відповідав європейським стандартам.

До речі, президент Федерації велосипедного спорту України Олександр Башенко пропонує: у столиці варто зробити хоча б по 4 — 5 треків БМХ на території шкіл у спальних районах. Вони не коштують надто дорого, зате користь від них — величезна.

Сьогодні на змагання завітав і тренер з БМХ Володимир Лагодинський (236-та школа). Підтримує своїх.

Познайомилися ми із заслуженим тренером України з велоспорту Раїсою Івановою (Шевченківський район). Цю енергійну жінку можна було часто бачити в різних куточках тренерського “майданчика”: підказувала, заспокоювала, переживала… А якось узяла до рук насос і стала підкачувати колесо. І ми почули, що у її підопічних є навіть ретро — двоколісне диво з маркою “ХВЗ”. Гай-гай, скільки ж йому років!

– От би нам спонсора знайти!

Хлопці мріють відправити “у відставку” цей харківський велік. Називають його “корчем”, який може дати фору ще й деяким заморським веломашинам. Може, це й фантастика.

Старший тренер ДЮСШ “Темп”Дмитро Піонтковський говорить:

– Місту потрібно мати більше трекових велосипедів. Зрозуміло, що раніше у цьому великої потреби не було, оскільки на місці цієї арени ми бачили руїну. Але ж нині велотрек “живе”! А ще є нагальна потреба збільшити фінансування дитячих спортивних шкіл. Звідси — початок сходження до олімпійських вершин.

…Розпал змагань. Хто проявить лідерські якості? Хто святкуватиме перемогу? Поки що рано говорити, запевняють тренери.

Вони щоразу видають настанови:

– Почувши гонг, ти повинен розігнатися, потрапити у цей спринтерський коридор між чорною і червоною лініями — і ось він, відрізок (показує).

– А коли саме мені розганятися?

– Піднімаєшся догори, з гірки додаєш і починаєш прискорюватися…

Чує голос Раїси Іванової, яка коментує:

– Йому ще треба розганятися, а він уже на дистанцію їде.

Гамірно. Раз по раз калатає гонг. Щось нагадує шкільний дзвоник. Може, тому що дітвори чимало.

Велосипедистка Олександра Павленко — новачок. Уявляєте, усього тиждень займається велоспортом. І вже — на таких змаганнях!

– Мрієте про призове місце? – не втримуюся і запитую.

– Можна й помріяти, – підтримала несподівану думку дівчина. Час од часу її рука тягнеться до коліна, на якому — свіжі, невеличкі шрами.

– Часто падаєте?

– А без падінь спортсменом не станеш, – майже в один голос виводять “жорстке правило” хлопці. І показують давнішні рубці.

– Шрами — наше життя, – по-дорослому формулює також це правило Олександр Гончаренко.

– Правду кажуть, – підтверджує тренер, майстер спорту Юрій Коновал.

У 2004 році на Київському велотреку (його пізніше зруйнували) Юрій Коновал брав участь у змаганнях. Нині тренує…

Мимохіть зачіпаємо тему розвитку велоспорту в місті. Коновал додає позитиву: у Києві усе більшого розмаху набуває любительський, масовий велоспорт. І це добре. Бо за любительським “підтягнуться” й професіонали…

Якщо діти долучаються до спорту, то це дуже класно – упевнена киянка Ніла Білетченко (за фахом інженер). Вона сьогодні прийшла підтримати своїх козаків:

– Ось зараз на дистанції мій восьмирічний син Тимофій. А поруч зі мною Ілля, йому 11. Діти навчаються у 73-й школі Шевченківського району. Тренуємося на цьому ж велотреку.

– Давно, певно, у велоспорті? – цікавимося в Іллі.
– Два тижні і два дні, – хлопчина хоче бути точним.

Мама Іллі принесла із собою маленьку швейну шкатулочку: з голочками, ниточками, наперстком. Відомо ж бо: під час завзятої, безкомпромісної боротьби іноді й чудова спортивна форма не витримує…

– Давай! Давай! Швидше!
– Молодчина!
– Уважніше!
– А я ніскілечки не втомився, – вигукує хтось із гурту.

Хтось розпитує, з якого боку можна обганяти, а з якого — ні.

Тренер Юрій Коновал:

– Не треба відразу в спринті йти на віраж. Цього ніхто не робить… Після старту спокійно – по “блакитному бережку”, потім — на полотно. На останньому колі, почувши дзвін, знайти своє прискорення…

– Знаєте, що означає “блакитний берег”? Доріжка на треку.

– Сьогодні відчувається справжній драйв, – каже Богдан Кияниця зі спортшколи “Темп”.

Велосипедний драйв. І так має бути завжди.

Головна суддівська колегія змагань

Головний суддя: Віталій Супрун. Головний секретар: Наталія Піонтковська.
Судді: Анатолій Присяженко, Євген Присяженко,
Інна Григоренко, Наталія Осокіна, Сергій Пашковський, Раїса Супрун, Микола Рогозян, Микола Розуменко.

 

Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото автора

На цю тему читайте також тут:

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *