На прицілі НАБУ та САП опинився тепер уже колишній глава ОП Андрій Єрмак. Про його роль у “Міндічгейті” та інші подробиці слідства пише DW.
Після гучних обшуків 28 листопада Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) так і не висунули Андрієві Єрмаку жодних кримінальних підозр. Втім, навіть така причетність до сканадального розслідування коштувала йому посади очільника офісу президента, та статусу правої руки Володимира Зеленського.
НАБУ, яке ще в п’ятницю обіцяло повідомити деталі слідчих дій у Єрмака, цього тижня відмовляється від будь-яких коментарів. Неофіційно джерела DW в антикорупційній правоохоронній вертикалі лише підтверджують: обшуки відбулись у рамках нового етапу операції “Мідас”. І тепер уже екскерівник ОП – найвища за рангом ціль НАБУ не тільки в цій справі, а й за всю десятирічну історію бюро.
У кримінальному розслідуванні, яке керівництво НАБУ називає наймасштабнішим з часів створення антикорупційної вертикалі ще вісім підозрюваних. Семеро з них, за версією слідчих, входили в злочину організацію Тимура Міндіча – друга та бізнес-партнера Володимира Зеленського в “Кварталі 95”. За твердженням правоохоронців, користуючись зв’язками та впливом Міндіча у енергетиці та оборонці, група тягнула багатомільйонні “відкати” з підрядників НАЕК “Енергоатом”, а також відмивала ще більші суми у спеціальній “пральні”. Восьмий підозрюваний – віцепрем’єр Олексій Чернишов начебто отримував з цієї пральні незаконні доходи.
Впродовж останніх двох тижнів прокурори САП оприлюднили у Вищому антикорупційному суді стенограми сотень розмов підозрюваних між собою та з іншими посадовцями та бізнесменами, що мали свідчити про скоординованість та надзвичайну впливовість зловмисників. Двом із них – самому Міндічу та його соратнику Олександру Цукерману – вдалося завчасно покинути країну, слідство оголосило їх у розшук, а РНБО обклало санкціями.
Іншим ВАКС та його апеляційна палата призначили двомісячні арешти, погодившись із обґрунтованістю підозр слідчих. Однак станом на 28 листопада лише двоє підозрюваних лишаються під арештом – четверо ж, у тому числі й Олексій Чернишов, вийшли під застави, що загалом перевищили 3,5 мільйона євро.
DW ретельно вивчило матеріали слідства, оголошені в судових засіданнях, та вислухала аргументи самих підозрюваних і розповідає докладну історію “Міндічгейту”.
“Енергоатом”: шлагбаум від неформального куратора
Двоє підозрюваних, що лишаються під вартою, – це “Тенор” і “Рокет” з раніше оприлюднених правоохоронцями аудіозаписів. Тобто виконавчий директор “Енергоатому” з безпеки Дмитро Басов та адвокат Ігор Миронюк. Останнього НАБУ називає ексрадником Германа Галущенко- нині відстороненого міністра юстиції, а донедавна й енергетики – та неформальним куратором атомної галузі. Необмежений вплив на концерн, на думку слідства, дозволив Миронюку та Басову створити для його підрядників та постачальників корупційний “шлагбаум”.
“Енергоатом”, чиї річні закупівлі сягають 11 мільярдів гривень, мав можливість місяцями не платити постачальникам”Енергоатом”.
Цю схему, як і діяльність всієї злочинної організації, детективи документують від вечора 15 січня 2025 – коли фіндиректорка “Енергоатому” Людмила Смілянець доповідала Миронюку про фінансовий стан та постачальників концерну у помешканні на Печерську. Прокурор САП Сергій Савицький 11 листопада зачитував у суді стенограму розмови – не знаючи контексту важко зрозуміти її зміст, втім, у кількох місцях Миронюк доволі однозначно наказує призупинити платежі окремим контрагентам. Смілянець у відповідь обурюється: мовляв, перестала розуміти, в яких компаніях є інтерес Миронюка, а в яких нема.
Зрештою, слідство фокусується на Андрії Оверченко, підприємці родом з Енергодару, чия компанія “Еласт Атом” від 2019 року постачає на українські АЕС гумові ущільнювачі. За даними системи YouControl, у минулому постачальник неодноразово вибивав з “Енергоатому” заборгованість по контрактах через суд. Однак у серпні 2024 це втратило сенс – уряд включив концерн до переліку підприємств, з яких заборонено стягувати борги судовим виконавцям. “Енергоатом” перестав платити компанії Оверченко на початку лютого і за три з половиною місяці заборгував їй 11,66 мільйона гривень за поставлену продукцію.
Хто, коли і за яких обставин вимагав у “Еласт Атому” відкат, та хто зрештою його заплатив? Слідство досі не змогло це встановити. Однак 14 травня Дмитро Басов нібито сам приніс гроші до іншого помешкання Миронюка, де також була встановлена прослушка. “Я вам зараз розрахую швидко… Так, це я даю вам, це сюди, це сюди. Раз, два, три, чотири, п’ять, п’ятдесят три. Це Оверченка…”, – цитував Басова прокурор Іван Дячук 12 листопада, стверджуючи, що мова йде про 53 тисячі доларів США.
Через цю історію слідство інкримінує Басову та Миронюку одержання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах, погрожуючи позбавленням волі на строк до 12 років. Однак відкати вимагали і від інших постачальників, вважають у САП. “Історія там – 15. З усіма, з ким ми спілкуємося, в усіх однаково, у всіх 15”, – запевняв Дмитро Басов під час тої самої розмови 14 травня. На думку слідства, йдеться саме про розмір хабаря у відсотках від суми контрактів, які мали сплатити постачальники.
На іншій зустрічі 9 липня вони з Миронюком ділили готівку між собою та іншими менеджерами “Енергоатому”. “Цей конверт – будівництво, 105. Це військові. Це Лукашевич (ймовірно Сергій Лукашевич, директор департаменту зв’язків з громадськістю. – Ред.) – 5. 5 – Пушкарь (ймовірно, Сергій Пушкар, ексдиректор з правового забезпечення, нині член НКРЕКП. – Ред.), штука – Коля, 10 – ваше. 3 – Мельничук”, – рахував Миронюк тисячі доларів, вважають слідчі. Однак вони досі не отримали достатньо підтверджень того, що перелічені люди дійсно отримували хабарі, пояснив DW прокурор Савицький після завершення засідання.
Від обговорення конкретних стенограм захисники атомників у суді обачно ухились – адже прокуратура не надала оригінали аудіозаписів. Натомість наполягали: ані Басов, ані Миронюк не мали такого авторитету і повноважень, аби впливати на тендерні процеси “Енергоатому” чи графіки оплат постачальникам.
Слідство вважає: колишні міністр енергетики Герман Галущенко (л) та президент “Енергоатому” Петро Котін (п) не могли не знати про “шлагбаум” для постачальників компанії, але офіційних підозр їм поки що не висунуто.
“Якщо прокуратура говорить про неправомірну вигоду, то це злочин службової особи – для того, щоб був склад злочину, необхідно довести, що Басов, займаючи таку-то посаду, маючи такі-то владні повноваження, вчинив такі-то дії в інтересах того-то, або не вчинив в інтересах того-то, за що отримав таку-то неправомірну виводу”, – повчав прокурора адвокат Віталій Наум 12 листопада. Його підзахисний Дмитро Басов запевнив суд, що серед усіх підозрюваних знайомий лише з Миронюком.
Миронюку ж взагалі не можна закидати статтю про хабарництво – оскільки той не є службовою особою, заявляв суду його адвокат Олександр Готін. Дані НАБУ про те, що під час описаних подій він буцім-то був радником міністра енергетики Германа Галущенка спростувало і міненерго. Сам Миронюк лише коротко заперечив висунуті йому підозри і не відповідав на подальші питання суду та журналістів.
Однак у НАБУ вже є щонайменше два свідки, які підтверджують, що він був чи не найголовнішою людиною, як в “Енергоатомі”, так і в міністерстві енергетики. Один із них – Володимир Кудрицький, екскерівник (2020-2024) іншої державної енергетичної компанії НЕК “Укренерго”, звільнений після затяжного конфлікту з Галущенком. Наприкінці жовтня 2025 року ДБР оголосило Кудрицькому про підозру у шахрайському заволодінні коштами НЕК через контракт на будівництво огорожі однієї з підстанцій. Печерський райсуд Києва постановив взяти його під варту, але він вийшов під заставу у 13,7 мільйона гривень.
Слідчим НАБУ Кудрицький розповідав: Миронюк брав участь у багатьох нарадах міністерства енергетики, на яких поводився “зверхньо, як керівник”. “Мені доводилось чути про те, що в “Енергоатомі” беруть хабарі за оплату вже виконаних робіт. Тобто, “Енергоатом” казав підрядникам на ринку, що грошей не вистачає на всіх, відповідно вони вимагали хабарів за те, щоб пріоритетно, в першу чергу платити тим, хто ці хабарі надавав”, – цитував екскерівника “Укренерго” прокурор Савицький 12 листопада.
Ім’я іншого свідка він не розголошував, пославшись на те, що той перебуває під захистом правоохоронців. Анонімний свідок стверджував: Миронюк і Басов фактично повністю контролювали діяльність “Енергоатому”, до того ж повідомляв про обставини функціонування системи відкатів, яка, за його словами, всередині компанії називалась “шлагбаум”.
Миронюк міг також істотно впливати і на правоохоронні органи, вважає слідство. Від жовтня він неодноразового відвідував головний офіс Держбюро розслідувань, розповідав прокурор Савицький. На одній зі стенограм, яку він читав у суді 12 листопада, “атомники” згадують про домовленість, за якою “дбр-івці забирають собі 5 відсотків”, на іншій обговорюють директора ДБР Олексія Сухачова, який, на їхню думку, є “достатньо скромним” і “не випендрюється”.
Після оприлюднення цих розмов ДБР розпочало кримінальне розслідування за статтями про хабарництво та перевищення службових повноважень власними співробітниками. Однак за тиждень відзвітувало: внутрішні перевірки не підтвердили ані вплив сторонніх осіб на працівників бюро, ані його причетність до витоку інформації про операцію “Мідас”.
Під час обшуку в одній з квартир Миронюка НАБУ виявили цілий стос досьє на власних співробітників та антикорупційних активістів. Детективи винуватять у витоку одного з найвищих керівників антикорупційної вертикалі – заступника керівника САП Андрія Синюка. В жовтні Миронюк і Басов нібито спокусили його за посередництва ще одного співробітника “Енергоатому” – Станіслава Гущесова, який перед цим багато років прослужив у генеральній прокуратурі. Синюк, хоч і не був безпосередньо залучений в “операцію “Мідас”, неодноразово проглядав її матеріали в реєстрі досудових розслідувань, і міг передавати дані розслідування підозрюваним.
Внутрішнє розслідування щодо Синюка триває, йому досі не оголошували про офіційну підозру. Однак сам він поспішив звільнитися з посади за власним бажанням “для уникнення будь-яких спекуляцій”.
Інша частина діяльності “злочинної організації Міндіча” була сконцентрована на легалізації коштів набутих злочинними шляхом через так званий “бек-офіс”, що працював як традиційний конвертаційний центр – переводив готівкові кошти в безготівкові та навпаки за допомогою крипторахунків та підставних компаній. Розміщувався цей “бек-офіс” у невипадковому місці – в квартирі на Софіївській площі, що належала родині Леоніда Деркача, колись могутнього очільника СБУ часів Кучми, який помер у січні 2022 року.
Не менший вплив на українську політику мав і його син Андрій Деркач, який теж починав свій кар’єрний шлях у СБУ. Однак зараз спецслужба обвинувачує Деркача-молодшого у держзраді на користь рф – від осені 2024 року він представляє Астраханську область у Раді Федерації. В українському парламенті Андрій Деркач беззмінно засідав від 1998 року, майже весь цей час Ігор Миронюк був його офіційним радником, в тому числі й під час керівництва “Енергоатомом” у 2006-2010 роках.
Однак керівником “бек-офісу” НАБУ називає не Миронюка, а Олександра Цукермана, бізнесмена, мецената та власника бьюті-клініки DMC. За версією слідства, Цукерман залучив до злочинної організації бухгалтера Ігора Фурсенка та двох співучасниць: Лесю Устименко та Людмилу Зоріну, разом вони “відмили ” близько 100 мільйонів доларів. Цукерман покинув Україну за кілька тижнів до оголошення про підозру, інші троє вийшли під застави у 95, 25 та 12 мільйонів гривень відповідно.
НАБУ не тільки прослуховувало “бек-офіс”, а й пильно стежило за його співробітниками. В результаті у суді прокурори представили 11 епізодів легалізації на загальну суму лише близько 8 мільйонів.
У восьми з них впродовж лютого-травня гроші – загалом понад 6 млн доларів – у “бек-офіс” передавав Ігор Миронюк. Джерело походження цих коштів, як з’ясувалось у суді, слідству невідоме. Однак САП називало їх “набутими злочинним шляхом” з огляду на те, що законних джерел для таких сум у Миронюка просто не було.
Адвокати Миронюка та співробітників “бек-офісу” звертали увагу – жодного разу слідство не зафіксувало факт передачі готівки. Лише в одному випадку йшлося про зустріч Ігора Фурсенка з кур’єром у лютому – на оприлюднених у суді знімках він ніс до дверей дві сумки, в яких начебто було 874 тисячі доларів. Втім, інший подібний випадок вони обговорювали з Цукерманом за місяць. “Я забрав лимон і в цій же коробці віддав 1,6. Але 1,6 нести – це таке собі задоволення”, – хвастався мільйонами доларів Фурсенко, як вважає слідство. Сам підозрюваний стверджував, що передавав у коробках вино, торгівлею яким займається вже багато років.
Майже в усіх епізодах дійсно йдеться про вражаючи суми – від півмільйона доларів і більше. Однак в одному випадку НАБУ описує відносно дріб’язкову операцію: в лютому Миронюк попросив Фурсенка зробити послугу його подрузі Наталії Ш. – переказати 39,3 тисячі доларів її матері у США. За звичайну для “бек-офісу” таксу у 5 відсотків співробітники здійснили переказ за допомогою криптовалюти.
Особливу увага правоохоронців до цього епізоду пояснюється тим, що він може підпасти під юрисдикцію американських слідчих органів, ймовірно ФБР. Як пояснив DW прокурор Сергій Савицький, слідство не квапилось звертатися за міжнародною допомогою у цій справі через побоювання витоку інформацією.
Цими ж побоюваннями у НАБУ пояснюють і зволікання з формальним відкриттям розслідування. Адвокати усіх без винятку підозрюваних звертали увагу: офіційно кримінальна справа розпочата лише в серпні, а значить правоохоронці до того місяцями стежили за підозрюваними і фіксували злочини з порушенням закону.
Ще три випадки ймовірної легалізації грошей стосуються колишнього віце-прем’єра, міністра національної єдності, розвитку громад та територій Олексія Чернишова. Сам він хоч і не був членом злочинної організації, але, на думку слідства, отримував у “бек-офісі” чималі суми.
Перший епізод нібито мав місце 11 лютого: керівник “бек-офісу” Олександр Цукерман у цей день дав доручення своїй підлеглій Лесі Устиновій підготувати для людини із псевдонімом “Че Гевара” 300 тисяч доларів. Цукерман окремо наголошував: “красивих купюр” (тобто випущених після 2013 року) для “Че Гевари” шкода.
Коли ввечері того дня Чернишов сам прийшов до “бек-офісу” на засідання певного “інтелектуального клубу”, йому передали 200 тисяч доларів, 96 тисяч євро та ще 27,3 тисячі доларів, які Цукерман, за його словами, зняв у “зрозумілій касі”. “Я це зрозумів і я це ціную. Я чую це”, – відповідає людина із голосом, схожим на голос Олексія Чернишова на записах, оприлюднених НАБУ.
На інших записах, від 3 березня, Цукерман обговорював зі співробітниками “бек-офісу” прохання від “Че Гевари” “дати йому 500” – на думку слідства мова йшла про півмільйона доларів ймовірно призначених для фінансування якогось будівництва. Це прохання Цукерман обговорив також з Тимуром Міндічем, зрештою той розпорядився виплатити гроші. Їх Чернишову передали наступного дня “невстановлені люди за невстановлених обставин” – ввечері Цукерман розповідає про це як про факт бухгалтеру Фурсенку.
Третій епізод стався ще за два місяці: 8 травня Фурсенко та Цукерман знову обговорювали необхідність “віддати Че Геварі 500”. Того ж дня Цукерман і “Че Гевара” обговорили спосіб передачі грошей – останній пропонує зробити це “якось інакше”, наприклад через лікаря, до якого заїде “професор, доктор наук”.
Слідство вважає, що йдеться про дружину тоді ще віце-прем’єра Світлану Чернишову – 10 травня після розмови з чоловіком вона заїхала до бьюті-клініки DMC, що належить Цукерману, та телефоном домовилась з ним про зустріч. На цій зустрічі, як вважає слідство Цукерман і передав їй півмільйона доларів – учасники злочинного угруповання згадають про це на пізніших записах.
Олексій Чернишов та його адвокати в суді називали підозру НАБУ необґрунтованою. Колишній віце-прем’єр стверджував, що ніхто та ніколи не називав його прізвиськом “Че Гевара” та не впізнавав свій голос на оприлюднених НАБУ записах. Водночас у розмові з журналістами він визнав знайомство з Олександром Цукерманом та згадував, що дійсно відвідував певний “інтелектуальний клуб”, однак не вдавався в подробиці таких засідань.
Його адвокат Олександр Тананакін переконував суд: НАБУ не надало конкретних доказів отримання Чернишовим готівки у березні та у травні. Візит Світлани Чернишової до клініки він пояснював тим, що вона є постійною пацієнткою медзакладу. Зрештою адвокати наполягли на долученні до справи матеріалів іншого розслідування, в якому Олексія Чернишова підозрюють у отриманні неправомірної вигоди за передачу приватному забудовнику державної земельної ділянки. У телефоні ексвіцепрем’єра не знайшли переписок із співробітниками “бек-офісу” в березні та травні, йшлося у відповіді на запит судді Ногачевського.
Чи не найзапекліше адвокати усіх затриманих критикували наміри слідства об’єднати їх клієнтів у злочинну організацію. Така сувора кваліфікація, на їхню думку, була надана виключно заради того, щоб посадити підозрюваних за ґрати. Натомість слідство стверджувало: зловмисники були об’єднані в ієрархічну законспіровану структуру, використовували псевдоніми та зашифровані канали зв’язку, до того ж постійно обговорювали між собою незаконну діяльність.
Тимур Міндіч, якого НАБУ і САП ставлять на чолі організації, ймовірно ніколи не з’являвся у “бек-офісі” чи квартирах Ігора Миронюка. Натомість детективи прослуховували його власну квартиру на верхніх поверхах будинку біля Маріїнського парку, в якому певний час мешкав президент Володимир Зеленський. Через це помешкання Міндіч, ймовірно, і отримав свій псевдонім – “Карлсон”.
1 грудня прокурор Савицький нарешті оголосив у суді деталі підозри проти Міндіча – за підсумками його заочно помістили під варту і збираються оголосити в міжнародний розшук. Оприлюднені у попередніх слуханнях стенограми розмов також мали б підтверджувати ключову роль Міндіча: з Цукерманом Мінідіч обговорює справи в “Енергоатомі” та інші аспекти бізнесу, пов’язаного з енергетикою, а також влаштовує зустріч тоді ще міністра Германа Галущенка з президентом Володимиром Зеленським.
У згаданій квартирі Міндіча стояла прихована камера з мікрофоном, випливає з матеріалів слідства. Ймовірно власник помешкання виявив її всередині літа, принаймні розмов звідти пізніше липня правоохоронці досі не зачитували. “Не хочеться підозру отримувати”, – нібито говорить “Карлсон” на одному з останніх записів від 30 червня, коли разом із Цукерманом вони обговорюють перші обшуки в Олексія Чернишова.
Минулого тижня низка Telegram-каналів оприлюднили копію підозри, яку Міндічу переслали попри втечу за кордон. Однак 1 грудня з’ясувалося: НАБУ і САП інкримінує Тимуру Міндічу ще один злочин – “незаконний вплив” на тоді ще міністра оборони Рустема Умєрова, що карається максимум двома роками позбавлення волі, порівняно з 13 роками за керівництво злочинною організацією.
Цю частину підозри суд розглядав у закритому режимі. Однак з документу, що раніше був оприлюднений низкою Telegram-каналів випливає: йдеться про лобіювання інтересів фірми “Мілікон ЮА”, яка в лютому уклала із Державним оператором тилу (ДОТ) міноборони контракт на постачання 10 тисяч бронежилетів на загальну суму 217,5 мільйона гривень. Втім, перша ж партія, що надійшла у квітні не відповідала заявленим вимогам, тож поставки призупинили, і ДОТ почав нараховувати постачальнику пеню.
Державні реєстри не дають змогу простежити достеменний зв’язок між “Мілікон ЮА” та Міндічем. Втім, сам він нібито переконував Умєрова, що в цей контракт було вкладено “половину його грошей”. 8 липня, приймаючи міністра оборони у себе вдома, Міндіч умовляв його прийняти бронежилети або “це п**ц якийсь буде”. Як випливає із документа, Рустем Умєров не пристав на вмовляння і контракт зрештою було розірвано.
Минулого тижня Рустем Умєров нарешті дав свідчення детективам НАБУ. Вони не обернулись для нього на якусь кримінальну відповідальність.
Антикорупційні правоохоронці стверджують: розслідування “Міндічгейту” не збавляє оберти – детективи вивчають сотні документів, виявлених під час обшуків. Ймовірно, це задача не з легких. Так, на одній із оприлюднених стенограм розмов Олександр Цукерман вихваляється: мовляв, розшифрувати файли “бек-офісу” може тільки він сам.
Директор НАБУ Семен Кривонос заявляє: слідство просувалося б значно швидше, якби не саботаж окремих державних органів. Зокрема, Державної служби фінансового моніторингу, яка, за його словами, ігнорує запити детективів про рух коштів “пральні”. По рахунках фігурантів розслідування не виявлено жодних підозрілих операцій, відповідав керівник Держфінмоніторингу Філіп Пронін на засіданні профільної комісії парламенту.
На неофіційних зустрічах керівництво НАБУ натякало: саботаж розслідування “Мінідічгейту” координується у найвищих кабінетах влади. Ярослав Железняк, очільник парламентської ТСК з опозиційної фракції “Голос”, який називає себе заявником у цій кримінальній справі, відверто звинувачував у цьому Андрія Єрмака. Мовляв, той теж був залучений до корупційних схем Тимура Міндіча, неодноразово відвідував його квартиру і фігурує у розмовах підозрюваних під псевдонімом “Алі Баба”.
НАБУ відмовляється коментувати цю інформацію. На оприлюднених у ВАКС стенограмах не згадується ані прізвище ексглави ОП, ані персонаж арабських казок. Втім, є невеличка підказка, яка може пояснити його роль у оборудках, що нині є предметом розслідування.
Мова йде про будівництво, на яке начебто збирав гроші у “бек-офісі” Олексій Чернишов – ймовірно, говорячи про нього, підозрювані мали на увазі ділянку у елітному селі Козин під Києвом. Журналісти Bihus.Info ще влітку з’ясували: компанія “Блум девелопмент”, що належала Олексію Чернишову до переходу на державна службу, зводить на цій ділянці елітний котеджний комплекс. Ярослав Железняк на своєму Youtube-каналі стверджує: власником одного із будинків, зведених за кошти від корупційних оборудок, був саме Андрій Єрмак, тобто мова може йти про його незаконне збагачення чи недостовірне декларування майна. Колишній очільник ОП, який за шість років став чи ненайвпливовішою людиною в країні, минулого тижня оголосив, що “готовий до будь-яких репресій”.
