Макрон марить шансом для убивць українських воїнів. Схаменися, Франціє!
«Bonjour» від Макрона. Президент Франції заявив, що Росія — агресивна і залишиться такою найближчим часом, але їй потрібен “стратегічний шанс”.
Про це Еманюель Макрон н сказав під час виступу на Мюнхенській конференції з безпеки.
Макрон вважає, що Росію не можна блокувати або ігнорувати. Ось так! На тарелях носіть режим Путіна, в майбутьому – верховного правителя чи царя-батюшку.
“Якщо ви подивитесь на географію, то побачите, що ми змушені щось робити разом… Ми повинні дати росіянам стратегічний шанс, стратегічну перспективу”, переконаний він. І аргументує свою позицію: мовляв, економічні санкції проти РФ не принесли позитиву ані Росії, ані Європі.
Париж хоче більше мільярдів?
” Я просто хотів сказати, що нам необхідно розробити нову стратегію і бути більш рішучими, більш наполегливими у спільному реагуванні на дії Росії. Ми не маємо відходити від своїх позицій, але водночас необхідно встановити стратегічний діалог. Ситуація, яка є сьогодні, – це найстрашніше: ми не розмовляємо одне з одним, повсюдно виникають конфлікти”, – так бачить ситуацію у Європі Макрон.
А хто ж дровенят підкидає у ці вогнища? Може Макрон і його ясновельможе панство не відають?
Очевидно, українці вкотре переконалися, хто такий Макрон і під чию дудку він давно співає. Цей пан хоче забути про страшну російсько-українську війну і всіляко загравати з диктатором Путіним. Гроші, гроші – ось головне для таких як Макрон. Для макронів мільярди не пахнуть. Він заплющує очі на те, що ці багатства – на крові українців, на зраді зажерливої, ситої, продажної Європи, яка навприсядки танцює перед Кремлем, лиже йому дупу. Макрон як дволикий Янус, його улесливі слова спрямовані на те, щоб приспати нашу пильність, посіяти зерна сумнівів, зради, неспроможності перемогти Путіна у цій війні. Він вже відверто стає на бік хижої, ворожої Московії.
Він трішки призабув протестні акції так званих жовтих жилетів у Франції, яких підгодовує ФСБ? Він не згадує хвилі терактів, які сколихнули його країну і нічого не говорить про «руку Кремля». Зате марить про шанс для друзяки Путіна. Ось яке гниле єство у цього колишнього інвестиційного банкіра, знавця Макіавеллі і Гегеля, який, здається, навіть у війську не служив.
Таким як Макрон не болить чужа біда. Вона далеко од них, не торкається їх жодним крилом. Тисячі вдів, матерів полеглих солдатів, синів і доньок захисників рідної землі не приходять до Єлисейського палацу із світлинами своїх рідних. На площі Республіки в Парижі немає Стіни пам’яті, на якій щодня проствпають портрети застрелених, закатованих, розтерзаних, підірваних на мінах оборонцях своєї Вітчизни. Там немає невимовного стоголосся жалю і суму, безмірного людського горя. Париж та його міста не затоплює океан сліз. Усе це сповна пізнає наша Ненька та її багатостраждальний героїчний нарід. Це ж Україна – не самозакохані французи! – віддає останні гроші для того, щоб наші воїни мали кращу амуніцію, сучасну зброю, ліки, харчі. Це ж наш простий народ чергує у шпиталях, зустрічає борти з пораненими, збирає кошти на новітні снайперські гвинтівки для своїх солдатів, ремонтує за власні кошти армійську техніку, плете маскувальні сітки…
Французам, мабуть, цього не зрозуміти. На мою думку, вони абсолютно не хочуть бачити, що в кожному українському місті, селі є могилки наших героїв-соколиків. І щодня публічно не потверджують: найкращих синів України вбила саме путінська армія. Окупаційна.
Це в Україні – не у Франції! – люди стають навколішки, зустрічаючи квітами з фронту домовину з полеглим солдатом. Ми живемо з цим горем… А Макрон марить шансом для убивці і ката українських героїв. Затьмарена Європа, схиблена Європа, зрадлива, підступна… Притлумлена кремлівськими мільярдами. І давненько вже.
Згадуються слова професора Петра Таланчука, сказані мені під час інтерв’ю:
«Шановні, ви забули, ким ви були колись і що було в Києві у давнішні часи?! Радив би прочитати бодай листи доньки Ярослава Мудрого, яка звертається до батька із запитанням: тату, куди ти мене відправив? Цей Париж так смердить, що до нього підійти не можна… Помешкання тут – похмурі, церкви – потворні, а звичаї – жахливі. Люди «справляли нужду» прямо на вулицю, в захисні рови, а дворяни – нерідко і за порогом кімнати. Отож не дуже будь гоноровою, Європо. Так, минув час, змінилися люди, і сьогодні маємо сучасну Європу, в якої чимало такого, чому можна дійсно повчитися. Водночас нам не потрібно мавпувати ні Європу, ні Америку…»
Зринає питання: чи здатен пан Макрон під час Нормандського формату об’єктивно оцінювати ситуацію на Донбасі? Очевидно, що ні. Про це вже зрозуміла, до речі, Польща. Глава МЗС цієї країни Яцек Чапутович виступає за перегляд Нормандського формату і залучення до перемовин США.
А поки що мусимо, відкинувши боязкість і дипломатичні реверанси, принципово сказати прямо в очі Європі, що вона встромляє ніж у спину України.
Леонід ФРОСЕВИЧ
