Світ побачила нова книга – документально-публіцистичне видання «Незламні на фронті та в тилу» Київської організації Національної спілки журналістів України. Упорядниками є Михайло Сорока, Алла Малієнко, Юрій Бондар та Анатолій Яковець.
Це – зворушливі розповіді про воєнне сьогодення, яке тримають на своїх плечах, обороняючи країну від російських супостатів, наші звитяжці, люди фронту та тилу. У різножанрових матеріалах йдеться «про тих, чиї долі обпалила війна, про тих, хто самовіддано став на боротьбу з підступним ворогом, зазначається в передмові». Героями нарисів, інтерв’ю стали «воїни, волонтери, журналісти, мистці, педагоги, представники інших професій, яких об’єднує любов до України, прагнення жити у вільній, незалежній державі. Окремі розділи присвячено іноземцям, котрі вважають своїм інтернаціональним обов’язком прийти на допомогу Україні, тим нашим захисникам, хто, на превеликий жаль, не повернувся з поля бою.
Сьогодні, 29 червня, в Центральному будинку офіцерів Збройних Сил України відбулася презентація видання. На подію завітали герої журналістських матеріалів, воїни, волонтери, науковці, медійники, представники Спілки офіцерів України і, звичайно, упорядники, які й задали тон змістовній розмові. Нам приємно, що заступник голови правління Київської організації Національної спілки журналістів України Алла Миколаївна Малієнко надала слово і нам – у книзі розміщено наш нарис про подружжя волонтерів Світлану та Леоніда Волинець.
«Саме Світлана та Леонід Волинець чужу біду сприймають як свою, завжди готові небо прихилити до дітей-сиріт, живуть болями і тривогами свого народу. А по іншому не можуть… Якби полічити, скільки кілометрів загалом вони проїхали, починаючи з 2022 року, автомобілем дорогами Київщини, інших областей, то це, певно, були б десятки тисяч. І все заради одного – допомогти, зарадити чужій біді, посприяти, а то й обійняти тепло, щиро поспілкуватися, вселити надію, що добро переможе, що гуртом можна і гори звернути…».
На свою волонтерську стежину Волинці стали ще у 2009-му році, заснувавши Громадську організацію «Центр міжнародних відносин», яка об’єднує волонтерів із США, Великобританії й багатьох кран Європи.
Щиро радіємо, що у книзі колеги розповідають і про інших доброчинців, скажімо Вікторія Швець пише про В’ячеслава Запорожця, який після початку великої війни залишив свій бізнес і створив центр Tytanovi Rehub – нині допомагає військовим із найскладнішими ампутаціями.
Олексій Усачов запросив до інтерв’ю знану волонтерку, очільницю громадської організації «Петро і Мазепа» Зою Шкурко, яка відома активною участю в допомозі не тільки людям, а й тваринам, зокрема через проєкти «Чотирилапий Санта» та «Чотирилапий Захисник».
У розділі «На лінії вогню» читаємо про наших славних військових лицарів – велетів духу, незламних оборонців країни. Насиченим фактажем, багатим на цікаві подробиці є кожен матеріал цього розділу: і про легендарний батальйон «Свобода» (Олександр Вакуленко), і про «незручного» головного сержанта Володимира Ткача (автор нарису – журналістка Зоя Шарикова).
Розділ «Трагічна хроніка війни» відкриває нарис Алли Малієнко про воїна Олексія Анулю. Це – людина надзвичайної сили волі, величезної любові до України. «Він провів 10 місяців у російському полоні, переживши голод, катування та нелюдські умови. 130 днів чоловік провів у карцері…». Про це написав книжку «Jingle bellz» (торік у Києві була презентація цього видання).
«Війна з росією – це не боротьба націй, а боротьба варварства з цивілізацією», – стверджує Олексій Ануля. В унісон цій тезі можна розглядати і аналітичний матеріал відомого дипломата, ексміністра закордонних справ України Володимира Огризка «Рашизм» як злочинна теорія і практика росії». «Рашизм тотожний фашизму, нацизму, комунізму, тож його мають засудити як людиноненависницьку ідеологію та практику», – зазначає Володимир Огризко.
Не можна без хвилювання й душевного щему читати матеріали розділу «Пам’ять». З великою любов’ю Михайло Сорока (голова правління Київської організації Національної спілки журналістів України) розповідає про родину Медведів-Денисевичів, яку знає багато літ. У центрі його матеріалу історія добровольця, захисника Данила Денисевича, який загинув під Бахмутом.
«…Вони пішли на війну разом, – пише Михайло Сорока. – Уже в перший день підступного нападу рашистів на українську землю Борис Денисепвич і його син Данило добровільно прийшли до Голосіївського військкомату Києва, щоб стати в ряди оборонців столиці…»
А ось слова із цього нарису, які огортають серце невимовною печаллю. Михайло Сорока наводить фрагмент батькового звернення до сина: «Дорогий мій Друг, вірний Товариш, Побратим Світла, Син. Мій Герой! Я мав велику честь і великодушність Всевишнього знати тебе і бути поряд з народження. Я бачив тебе в справі «Дозор», у перші дні цього страшного сну ти був безстрашним в момент, коли ми були лише вдвох і цю рішучість бачив лише я. Ти прикривав мене увесь час, з самого малку. Ти прикривав мене так сильно, так досконало, що Бог, узрівши цей неймовірний талант Любові, не зміг втриматись і взяв тебе до Себе – ти став Пером його крила, завдяки якому існує Світ Добрих Людей на цій прекрасній планеті… Я впевнений, Богу стало легше… З тобою Йому стало легше прикривати цей прекрасний Світ від недосконалості і зла…»
Про віхи життя воїна неба, Героя України В’ячеслава Радіонова, який першим вступив у повітряний бій, пише Владислав Соколовський. Журналістка Вікторія Ляховець також присвятила свій матеріал повітряному асу, Герою України Михайлу Матюшенку, який загинув в бою з рашистами у небі над Чорним морем.
«Ці історії не просто хроніка подвигів і відповідальних місій, а ще й розбір того, що зумовило прояви такого героїзму, того, як народжується стійкість…», – зазначають упорядники книги.
А історій – багато. Про кожного героя можна написати окрему книгу, промовив директор Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Юрій Бондар. «Вони – справжня українська еліта, стрижень України», – вважає науковець. Повністю погоджуємося із цим твердженням.
Дуже хочеться, щоб про наших славних звитяжців знали усюди у рідній країні, а також у світі, щоб такі книги були у вітчизняних книгарнях, в бібліотеках, на українських книжкових полицях за кордоном. Про це також йшлося у виступах учасників презентації, зокрема на цьому наголошував дипломат, відомий журналіст з багатолітнім стажем роботи Станіслав Лазебник.
Директорка бібліотеки Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України Тетяна Алісова також вважає, що саме такі книги допомагають світові зрозуміти, якими є українці – незламні, сильні, непереможні.
Голова Спілки офіцерів України, полковник у відставці Олександр Сасько у своєму слові від імені організації привітав усіх з появою книжки, зазначивши, що видання виконало важливу місію – документування сьогоднішнього, воєнного, періоду, а це – події як на фронті, так і в тилу.
Благородна місія, погодьтеся.
Світлана Фросевич, Леонід Фросевич
