Інформаційний фронт. Звернення «Українського репортера» до читачів

Звернення «Українського репортера» до читачів.

Дорогі друзі!

Коли п’ять років тому ми створили інформаційний портал, а також випустили у світ однойменну газету, то узяли собі за непорушне правило: гасло «Слово – зброя!» є нашим твердим принципом в журналістській діяльності.

Дотримуючись класичних європейських стандартів у висвітленні подій, аналізуючи факти і явища з точки зору об’єктивності, плюралізму, ми все ж надавали перевагу тим статтям, які допомагали згуртовувати українську націю в боротьбі з одвічним ворогом – Московією, показували велич і міць нашого народу, його культурно-духовну спадщину, давали одкоша різним перекинчикам і зайдам, ворожій п’ятій колоні. На наших майданчиках (соцмережах) у Фейсбуці, на ютюб-каналі вже виступило чимало відомих українських діячів із різних сфер, які мали велику кількість переглядів.

Хоч у нас і невеликий редакційний колектив, але ми поступово розвивалися, в тому числі збільшувалася кількість передплатників Фейсбук-сторінки, ютюб-каналу. Набував все більшої популярності і безпосередньо сайт. Ми завжди різко та жорстко виступали проти україноненависника Путіна, показуючи справжнє обличчя цього рашистського фюрера.

Зокрема, на сайті було опубліковано серію резонансних матеріалів про те, як Путін наказав знищити польський пасажирський урядовий літак, на якому перебувала делегація на чолі з президентом Качинським. В іншому розслідуванні ми оприлюднили нові факти злочину Путіна в історії зі збиттям малайзійського «Боїнга» рейсу МН-17.

А після того як ми розмістили відеорепортаж про імпровізований трибунал над убивцею Путіним (а він відбувся біля московитського посольства у Києві), наш ютюб-канал було потужно і блискавично атаковано російськими хакерами.

На жаль, рашисти тоді домоглися короткочасного успіху – вони зруйнували ютюб-канал «Українського репортера» (а він вже мав солідну кількість передплатників). Але ця фашистська мерзота все одно зазнала краху – невдовзі ми створили нову сторінку на ютюб-каналі й продовжили свою боротьбу на інформаційному фронті.

До 24 лютого 2022 року залишалося два роки. 9 лютого 2022-го після чергових статей «Українського репортера» про убивцю Путіна наш сайт знову намагалися зламати, заблокувавши все, що ми пишемо. Через деякий час нашим фахівцям вдалося відновити роботу порталу. А потім був страшний ранок 24 лютого, коли усі ми, уся країна опинилися перед велетенською загрозою – рашистська орда поперла на нашу землю.

«Український репортер» ані на мить не припиняє висвітлювати факти і події героїчної та звитяжної боротьби воїнів, усього народу проти московитської чуми. З першого ж дня цієї лиховісної навали ми стали у стрій інформаційного війська.

Слово також стріляє! Ми хочемо бити цю рашистську мерзоту в тому числі і з «великого калібру», щоб це було дуже відчутно. Відтак у наших найближчих планах – створення англомовної редакції сайту «Український репортер», а в перспективі – українсько-польської. Щоб якомога більше людей у світі знали, яке лихо прийшло з дикої московії на нашу землю, які страшні злочини проти людяності скоюють путінські виродки і яким міцним та неймовірно звитяжним є весь український народ та його славне військо.

Водночас розуміємо, що діяльність редакції в умовах кризового стану рекламного ринку, зупинки підприємств-партнерів нашого видання, які опинилися в зоні бойових дій, є дуже ускладненою, перш за все у фінансовому плані. Тим не менш продовжуємо працювати над створенням англомовної редакції «Українського репортера», над тим, аби ще потужнішим було Слово.

Твердо віримо, що «Український репортер» з вашою допомогою, друзі, й надалі буде у лавах інформаційного війська. Сьогодні ця підтримка нам вельми потрібна. Звертаємося до представників великого бізнесу, підприємців, меценатів з проханням про підтримку діяльності «Українського репортера» на інформаційній передовій священної боротьби з московитською ордою.

Номер картки для пожертв: 5168 7451 0271 9553, Приватбанк

Редакція «Українського репортера»

Слава Україні! Героям Слава!

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”